PROFILPELAJAR.COM

Августин Новосельський
Августин Новосельський
Народився	1711 ; Перемишльщина, Республіка Польща
Помер	1779 ; Кобринь, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Країна	Велике князівство Литовське; Річ Посполита
Діяльність	богослов, перекладач, педагог, архімандрит, католицький священник
Alma mater	Грецька колегія святого Атанасія
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новосельський.

Августин Новосельський (пол. Augustyn Nowosielski; листопад 1711, Перемишльщина — 1779, Кобринь) — церковний діяч, священник-василіянин з Литовської провінції, богослов, педагог, перекладач, генеральний секретар ЧСВВ, архимандрит Кобринського монастиря.

Життєпис

Народився в листопаді 1711 року на Перемишльщині. Походив зі шляхетської греко-католицької родини.^[2] Батько Олександр Новосельський, мати Тетяна.^[3] Вступив до Василіянського Чину на початку 1730-х років. У 1739—1743 роках вивчав богослов'я в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 10 грудня 1739, завершив перебування в колегії 4 квітня 1743). Під час студій у Римі був висвячений у священничий сан.^[3] У 1743—1747 роках, правдоподібно, був учителем у василіянських школах Литовської провінції^[2]. Від 1747 до 1751 року виконував обов'язки генерального секретаря Чину^[4], а в 1751 році був обраний на секретаря Литовської провінції. Упродовж 1754—1757 років був настоятелем Вітебського монастиря, у 1757—1758 роках — настоятель Битенського монастиря. Від 1758 року — архимандрит Кобринського монастиря^[2], у 1759—1763 роках — консультор (радник) провінції.

Помер у 1779 році в м. Кобринь.

Творчість

Переклав і видав (одночасно латинський і польський текст, з власним, римованим перекладом) твір італійського театинця Каетано Корацци «De arte bene amandi sive De diligendo Deo libri tres» («O Kunszcie Dobrego Kochania Albo O Miłosci Boskiey Xięgi Troie») (Вільно 1764 і 1767^[5]). Видання є прикладом релігійно-освітньої діяльності василіян «золотої добі» (1760—1775) розвитку Чину, а також вкладу в загальний, окциденталізаційний процес на східних землях Речі Посполитої у XVIII ст.

Примітки

↑ ^а ^б ^в NUKAT — 2002.
d:Track:Q11789729
↑ ^а ^б ^в Tytko Marek Mariusz. Nowosielski Augustyn [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]… — S. 78.
↑ ^а ^б Blažejovskyj D.. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 86.
↑ Патрило І. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Рим 1992. — С. 207.
↑ Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 17 лютого 2021.

Джерела

Tytko Marek Mariusz. Nowosielski Augustyn [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Encyklopedia Katolicka. — tom 14. — Lublin 2010. — S. 78. (пол.)
Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983) [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.], AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
Corazza Kajetan I. X. O Kunszcie dobrego kochania albo o miłości Boskiej Xięgi troie. X. Kajetana Corazzego Zakonu Tetyanów, z łacińskiego wiersza na polskie przetłumaczył X. Augustyn Nowosielski Zakon: S. Bazyl. W. Sekr. generalny, Opat Kobryński. Wilno u XX. Bazylianów 1767. — 116 s.