Абрагам ван Діпенбек

Абрагам ван Діпенбек
нід. Abraham van Diepenbeeck
Народження9 травня 1596(1596-05-09)[1][2]
Гертогенбос, Нідерланди
Смертьгрудень 1675[3] (79 років)
 Антверпен, Брабант, Габсбурзькі Нідерланди[3][2]
Національністьнідерландець
КраїнаГабсбурзькі Нідерланди
 Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Жанрживопис
Діяльністьхудожник, glass painter, рисувальник, дизайнер, tapestry designer, grisaillist, візуальний митець
Напрямокбароко
ВпливПітер Пауль Рубенс
ВчительПітер Пауль Рубенс і Jan Roelofsz. van Diepenbeeckd
ЧленАнтверпенська гільдія святого Луки[d]
Творирелігійний живопис, ескізи до килимів
БатькоJan Roelofsz. van Diepenbeeckd
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Художній інститут Чикаго, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[4], Королівські музеї витончених мистецтв[5], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Autonoom Gemeentebedrijf Museum Leuvend, Музей Плантен-Моретуса, Галерея Уффіці, Noordbrabants Museumd, Museum Catharijneconventd, Bisschoppelijk Museum Haarlemd, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея Вірменії, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Музей Фабра, Балтиморський музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Стара пінакотека, Єльський центр британського мистецтваd, Schleißheim State Galleryd, Staatliches Museum Schwerind, Музей герцога Антона Ульріха, Villa Vauband, Національний музей Кардіффа, Королівський корнуольський музейd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Musea Brugged[6], Courtauld Galleryd і Ghent Archivesd

CMNS: Абрагам ван Діпенбек у Вікісховищі

Абрага́м ван Ді́пенбек (нід. Abraham van Diepenbeeck, 9 травня, 1596, Гертогенбос — 31 грудня, 1675, Антверпен) — фламандський художник доби бароко, помічник у великій майстерні Пітера Пауля Рубенса.

Життєпис

Народився у місті Гертогенбос в родині художника вітражиста Яна Рулофа ван Діпенбека. Перші художні навички здобув у майстерні батька і сам починав як художник по склу. Навіть коли перебрався в 1621 році жити до Антверпена, працював далі як художник по склу. Серед його вітражів — «Сім справ милосердя» для антверпенського собору.

Серед перших значимих творів Діпенбека — участь в майстерні П. П. Рубенса у створенні серії картонів для аррасів у повний розмір «Уславлення Євхаристії». Серію килимів на релігійну тематику Рубенсу замовила тогочасна управителька Південних Нідерландів, іспанська принцеса Ізабелла.

Він недовго перебував у Італії, де перейшов на працю з олійними фарбами і став прибічником стилю бароко.

Недовга праця у Фонтенбло

1632 року Діпенбек з доручення голови майстерні П. П. Рубенса відбув до Франції, де створив копії зі стінописів королівського палацу Фонтенбло роботи Франческо Пріматіччо та Ніколо дель Аббате.

Праця в Лондоні

Деякий час він працював у Англії. Серед творів англійського періоду життя — портрети першого герцога Ньюкасла та його родини та малюнки до гравюр на теми верхової їзди. Книгу про верхову їзду створив герцог Ньюкасл, а Діпенбек забезпечив її малюнками, котрі перевели у гравюри.

Кар'єра в Антверпені

До Антверпена Діпенбек перебрався у 1621 році. Серед ранніх творів цього періоду — серія релігійних вітражів для церкви домініканців «Житиє апостола Павла». Тільки 1636 року він став громадянином Антверпена. До гільдії св. Луки його прийняли ще 1638 року, а 1641 року його обрали за декана гільдії.

Його художня манера мало відрізнялась від художньої манери Рубенса, але без віртуозності голови майстерні чи витонченості, прикметній роботам його сучасників, серед котрих Антоніс ван Дейк чи Томас Віллібортс Босхарт (1613—1654). Близькість образів роботи Діпенбека була така близька до декотрих робіт Рубенса, що їх приписували пензлю голови майстерні.

Спільно з іншими художниками створив декоративні твори.

Галерея обраних творів

Абрагам ван Діпенбек. «Христос перед Каяфою», ескіз.

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання