Або (корвет, 1809)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Або.
«Або»
Історія
Російська імперія
Власник: Чорноморський флот Російської імперії
Будівник: Миколаївське адміралтейство
Закладений: 18 листопада 1808
Спуск на воду: 4 травня 1809
Списаний: 1826
Доля: переобладнаний на портове судно
Основні характеристики
Клас і тип: корвет
Довжина: 63,7 м
Ширина: 18,1 м
Осадка: 7,7 м
Палуби: 3 палуби
Озброєння: 12—14 гармат

«А́бо» — 12-гарматний корвет Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь захоплення російськими військами під командуванням адмірала Ф. М. Апраксіна шведського міста Або у 1713 році, а також на згадку про перемогу над шведським флотом у Або в 1788 і 1809 роках.

Історія

Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 18 грудня 1808 року, головний будівник — корабельний майстер Д. В. Кузнєцов[1][2]. Довжина корабля становила 21,94 метра, ширина — 6,7 метра, а глибина інтрюму — 3,23 метра. Артилерійське озброєння корабля становило 14 гармат[2]. Після спуску на воду 18 листопада 1808 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[3].

Брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років. З 10 травня до 2 червня 1810 року у складі загону виходив із Севастополя в крейсерство між Анапою і Суджук-Кале. 6 жовтня у складі ескадри контрадмірала О. А. Саричева вийшов із Севастополя, а 9 жовтня ескадра прибула до Трапезунди. 11 жовтня разом із кораблями ескадри брав участь у бомбардуванні турецьких укріплень[4].

17 жовтня під прикриттям корабельної артилерії з кораблів ескадри висаджено десант, але з огляду на чисельну перевагу турецьких військ його довелося зняти з берега, і ескадра відійшла в море. До 30 жовтня кораблі повернулися в Севастополь. З 1811 по 1813 рік виходив у крейсерство до берегів Криму[5].

У складі ескадр перебував у практичних плаваннях у Чорному морі в 1814 і 1815 роках. Протягом 1816—1826 років виконував роль військової брандвахти Одеського і Феодосійського портів[6].

За розпорядженням феодосійського градоначальника 18 серпня 1820 року корвет готувався вирушити до Севастополя[7], прийнявши на борт сім'ю М. М. Раєвського і О. С. Пушкіна, які прибули з Керчі, і до 19 серпня доправив їх до місця відпочинку в Гурзуф[6].

У 1826 році переобладнаний на портове судно[2][4].

Увічнення пам'яті

Враження від свого перебування на «Або» знайшли відображення у вірші О. С. Пушкіна «Згасло денне світило...» (рос. «Погласло дневное светило...»), написане, за словами самого поета, «вночі на кораблі»[7]:

Лети, корабель, неси мене до меж далеких
За грізною примхою оманливих морів.
Оригінальний текст (рос.)
Лети, корабль, неси меня к пределам дальным
По грозной прихоти обманчивых морей.

У вересні 2003 року на набережній Феодосії встановлено пам'ятну дошку з таким текстом[7]:

З набережної Феодосії ввечері 18 (30 за н. ст.) серпня 1820 року на корветі «Або» з сім'єю генерала М. М. Раєвського відправився до Гурзуфа О. С. Пушкін.
Оригінальний текст (рос.)
С набережной Феодосии вечером 18 (30 по н. ст.) августа 1820 года на корвете «Або» с семьёй генерала Н. Н. Раевского отправился в Гурзуф А. С. Пушкин.

Командири

Примітки

  1. ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: май (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
  2. ↑ а б в Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 296—297, 385. ISBN 978-617-7007-04-2.
  3. ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
  4. ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 325. ISBN 978-5-9533-1517-3.
  5. ↑ Корветы специальной постройки (рос.). Военная Россия: электронный справочник парусного флота. Архів оригіналу за 13 січня 2015. [Архівовано 2015-01-13 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б Вопрос морского путешествия Пушкина из Феодосии в Гурзуф (рос.). Достопримечательности Феодосии. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-18 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в Мирошниченко, Евгений. «Лети, корабль...» (рос.). Российское воскресенье. Архів оригіналу за 9 березня 2014.

Література

  • Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
  • Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)