Відповідно до ресурсу Chessmetrics у Голландії грали 8 найсильніших шахістів планети станом на листопад 1938 року[1] й цей супертурнір входить до числа найбільш представницьких турнірів XX сторіччя[2][3]. АВРО-турнір залишив глибокий слід в історії шахів[4] — останній супертурнір до початку Другої світової показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн).
Переможцями змагання стали наймолодші учасники — 22-річний естонець Пауль Керес та 24-річний американець Рубен Файн. Початок Другої світової війни перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям голландського турніру організувати матч за звання чемпіона світу.
Передумови та підготовка
Відповідно до Лондонської угоди 1922 року, претендент на титул чемпіона світу повинен був гарантувати призовий фонд у розмірі 10 тисяч доларів США, що було значною сумою на той час (середня зарплата американця за три роки[5]; понад 152 000 доларів США в перерахунку на ціни 2019 року[6]). Натомість, чемпіон мав можливість уникати матчу з найсильнішим суперником і приймати виклики від не найсильніших претендентів, оскільки жодних відбіркових турнірів не існувало. 1935 року в матчі за титул Макс Ейве несподівано переміг багаторічного чемпіона Олександра Алехіна. Водночас у міжнародних турнірах того часу закінчилось домінування колишніх чемпіонів (Капабланки та Алехіна) і призові місця почали здобувати представники молодого покоління, які щойно вийшли на міжнародну сцену: Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Самуель Решевський, Рубен Файн і Сало Флор. Шаховий світ уважав несправедливим те, що суперника в матчі чемпіон світу обирає самовільно, адже існувала Міжнародна шахова федерація — ФІДЕ, під егідою якої проводили наприклад шахові олімпіади. Новий чемпіон світу Макс Ейве заявив, що претендента на титул має виявляти змагання під опікою ФІДЕ[7]. Однак 1937 року він програв матч-реванш Алехінові, а новий-старий чемпіон не хотів підкорятися міжнародній шаховій організації під час вибору суперника, адже організація була небагата й не могла забезпечити бажаний призовий фонд.
Ще 1937 року, під час матчу-реваншу Ейве — Алехін, голландська радіокомпанія АВРО розпочала переговори з найсильнішими гросмейстерами світу про проведення супертурніру, переможець (чи другий призер у випадку перемоги Алехіна) якого мав би фінансову підтримку компанії для організації матчу за шахову корону[8]. Зрештою, згоду дали чемпіон світу Алехін, екс-чемпіони Капабланка та Ейве та п'ять найсильніших претендентів: Ботвинник, Керес, Решевський, Файн і Флор. У квітні 1938 року повідомлено, що двоколовий турнір відбудеться в листопаді того ж року в кількох містах Нідерландів[9].
Матч Ейве — Алехін 1937 року, під час якого АВРО розпочала перемовини з майбутніми учасниками турніру
Сало Флор перед турніром писав, що «найбільші шанси на успіх має Алехін», а «радянський гросмейстер Ботвинник буде в першій трійці призерів»[10]. Хосе Рауль Капабланка вважав, що «переможе Ботвинник, також високі шанси в Решевського»[11]. Петро Романовський прогнозував перемогу когось із четвірки: Алехін, Ботвинник, Керес, Решевський[12]. Михайло Ботвинник: «Алехін грає без особливого спортивного азарту, але, на мій погляд, добре»[13]. Олександр Алехін: «Найнебезпечнішим суперником уважаю Решевського»[14]. Пауль Керес: «Думаю, що найбільше шансів у Ботвинника і Решевського, які завжди грали дуже стабільно та яких я оцінюю вельми високо. Наступним, у першу чергу, звісно варто мати на увазі чемпіона світу Алехіна»[14].
Ще до початку турніру були побоювання, що через напружений графік — майже кожен день у новому місті й відсутність вихідних — змагання не створять умов для достатньої творчості учасників. Щільність турів і однаково високий клас усіх гросмейстерів робили турнір вельми непередбачуваним.
Преса активно висвітлювала підготовку до змагання — брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, місцева газета «Телеграаф» (De Telegraaf) запросила для коментування боротьби гросмейстера Ксавери Тартаковера[15], а від Естонії вперше в історії приїхав власний кореспондент[16].
Як стверджує шаховий бібліофіл Артур Антлер у книзі, присвяченій турніру, від участі хотіли відмовитися Файн, який планував зосередитись на науковій роботі, та Флор, чию батьківщину окупував Третій Райх (гросмейстер у жовтні переїхав жити до естонського Тарту, де мешкав Керес[17]), але організатори закликали їх дотримуватися умов контракту[18].
Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в готелі «Амстел», де мали відбутися відкриття турніру та жеребкування[15]. Алехін, щоб не перетинатись із Капабланкою, оселився окремо від інших у готелі «Карлтон»[19]. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «арійців»[15]. Шестеро одружених гравців (усі, крім Кереса та Решевського) приїхали до Голландії зі своїми дружинами, під час партій для цих почесних гостей були виділені спеціальні місця в глядацькій залі[20].
Партії відбувались від 6 до 11 години вечора. У неділю — з 12 дня до 5 вечора. Контроль часу — 2 години і 30 хвилин на перші 40 ходів і година на кожні наступні 16 ходів. Призи за перші чотири місця: 1000, 700, 500 і 400 гульденів, відповідно[21].
Учасники турніру (зліва направо): Ботвинник, Решевський, Файн, Ландау (замість Капабланки), Ейве, Алехін, Флор, Керес
У турнірі взяли участь вісім найсильніших гросмейстерів свого часу: двоє колишніх, чинний і майбутній чемпіони світу, а також ще чотири шахісти, які регулярно здобували найвищі місця на міжнародних турнірах останніх років. За ретроспективним рейтингом chessmetrics.com ці гравці посідали вісім перших місць у шаховій ієрархії станом на жовтень 1938 року[23].
У готелі «Амстел» відбулась церемонія відкриття та жеребкування
Увечері 5 листопада в готелі «Амстел» відбулася церемонія відкриття турніру[25]. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який перебував у весільній подорожі і приїхав на сам початок турніру), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, Макс Ейве побажав усім учасникам творчих успіхів, напруженої боротьби та поменше гросмейстерських нічиїх. Алехін у своїй промові відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»[26].
Ефектно проведено жеребкування: до зали ввійшли живі фігури («слон», «король» і «королева»), дівчата, одягнені в національні костюми країн, чиї учасники грали в турнірі. Дівчата дарували учасникам квіти й кожен шахіст своєю рідною мовою отримував запрошення тягнути жереб. Результати жеребкування: 1. Ейве; 2. Флор; 3. Алехін; 4. Файн; 5. Ботвинник; 6. Решевський; 7. Капабланка; 8. Керес[26].
Перше коло
Готель «Краснапольский» (Амстердам) — місце проведення 1-го туру
1-ий тур відбувся у великій залі готелю «Краснапольский», де торік проходив матч за звання чемпіона світу Алехін — Ейве. У партії Алехіна з Решевським наприкінці відведених 40 ходів суперники потрапили в обопільний цейтнот, почергово помилялись і партію відкладено. Ботвинник чорними у французькій партії проти Файна помилився, дозволив американцю пожертвувати пішака й отримати вирішальну позиційну перевагу. Радянський гросмейстер здався. Партію Флор — Капабланка відкладено з мінімальною перевагою чехословака, а перед початком догравання, без продовження партії, вони погодились на нічию. Ейве мав перевагу в зустрічі з Кересом, але двічі помилився, чорні вирівняли гру й партнери погодились на нічию. Під час догравання наступного дня Алехін не зумів реалізувати зайвого пішака, бо Решевський добився «вічного шаху» незахищеного короля чемпіона світу[27].
Файн — Ботвинник, 1-й тур
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
«Чорні сподівались на 20.Т:a5, що дало б деяку свободу чорним фігурам» (Файн). Проте 20.Тd4! переводить туру в центр із темпом для закріплення переваги. 20. …Фe7 21.Тd6 a4 22.Фe3! із наміром відтіснити слона. 22. …Тa7 23.Кd2 a3 24.c4 Сa4. «Так чи інакше, пішак втрачається» (Файн)
На 2-ий ігровий день Решевський знову потрапив у недочас, цього разу білими проти Файна. Рубен чітко використав неточності й помилки чемпіона США й добився перемоги. Алехін чорними краще розіграв новоіндійський захист і отримав значно кращу гру проти Капабланки, однак на годиннику чемпіона світу настав цейтнот, Капабланка вирівняв гру й до контролю часу навіть виграв пішака. На дограванні принципові суперники, які навіть не розмовляли одне з одним, через посередника (розпорядника турніру Ландау) погодились на поділ очка[28]. Ейве білими покарав Флора за пасивність у дебюті — після комбінованої атаки на флангах голландець переможно завершив партію наступом на ослаблену позицію чорного короля[27]. Керес після розіграної новоіндійської партії мав гірший ендшпіль проти Ботвинника, але радянський гросмейстер чорними не зумів знайти переможне продовження й суперники пішли на повторення ходів — нічия[29].
У 3-му турі Алехін уже в дебюті почав активно тиснути на редути Ейве, ефектно завершивши партію, яку Флор назвав найкрасивішою перемогою в перших трьох турах[28]. Ботвинник білими методично покращував позицію, примусив Решевського помилятись і форсовано (жертвою якості) здобув перемогу. Капабланка чорними погано розіграв французький захист, втратив пішака й аж тоді почав грати в колишньому притаманному йому чемпіонському стилі, врятувавши нічию в партії з Файном. Зустріч Флор — Керес завершилась спокійною нічиєю[30].
4-й тур продовжив безвиграшну серію Решевського. В іспанській партії американець чорними не знайшов контргри проти варіанту, який незадовго до того успішно випробувано в партії Рагозін — Толуш у чемпіонаті ВЦСПС. Пауль Керес мав величезну перевагу перед дограванням. Ейве білими чудово розіграв ферзевий гамбіт, вдало розташував фігури й уже планував атаку на позицію рокіровки Файна. Проте господар турніру надто поспішно діяв, припустився неточностей і дав Файнові можливість не лише вирівняти гру, а й виграти пішака, якого Файн легко реалізував, змусивши екс-чемпіона світу здатись. Флор білими дещо гірше виглядав у партії з Алехіним, але розмінами фігур спростив позицію, добившись мирової. У мітельшпілі гри Капабланка — Ботвинник кубинець потрапив у теоретично гірше становище — двоє коней проти двох слонів радянця. Однак коні зайняли гарні місця в центрі шахівниці, тоді як слони, навпаки, не могли повністю проявити свою далекобійність[31]. Суперники погодились на нічию. Ботвинник згадував, що в момент ходу Капабланки зламався шаховий годинник, але колишній чемпіон світу настільки задумався над позицією, що близько 20 хвилин не помічав цього[32].
Партія 6-го туру Алехін — Файн
Після 5-го туру Файн упевнено закріпився на першому місці. Американський гросмейстер білими використав агресивний і неточний випад Флора у французькому захисті, виграв кілька темпів і жертвою якості зруйнував оборону білих. Саломон Флор здався. Алехін енергійно розіграв дебют білими, намагався створити тиск на флангах і отримав перед дограванням дещо краще від Кереса становище — потенційно прохідного пішака. Михайло Ботвинник, який грав білими з Ейве, не отримав жодних вигід у дебюті, дозволив суперникові спростити гру та погодився на нічию. Теоретично цікавий варіант захисту Німцовича трапився в партії Решевський — Капабланка. Проте екс-чемпіон світу ухилися від гострої боротьби, заспокоїв гру, відклавши її за рівної позиції[33].
У 6-му турі далася взнаки давня проблема Хосе Рауля Капабланки — недостатня дебютна підготовка. Кубинець неточно грав чорними проти Кереса й після кількох помилок здався у недочасі. Зустріч Алехін — Файн була шансом для чемпіона світу наздогнати лідера. Файн перевів гру в догравання з дещо гіршими для себе шансами. Флор краще розіграв дебют і отримав значну позиційну перевагу в партії з Ботвинником. Останній у важкій позиції використав цейтнот білих і серію їхніх неточних ходів, здобувши можливість відкласти партію в рівній пішаковій кінцівці[34]. Агресивно розпочали білі партію Ейве — Решевський, що дало кращі чорним шанси в мітельшпілі, а також ендшпілі, який мав відбутись уже в день догравання.
У 7-му турі Алехін потрапив у скрутне становище в зустрічі з Ботвинником. Білі контролювали лінію «c», а кінь чорних був надовго виключений із гри. Невдалий контрнаступ на королівському фланзі й надто азартне просування пішаків зробили позицію Алехіна у відкладеній партії критичною. Наступного дня чемпіон світу здався в безнадійному туровому закінченні й пізніше писав: «Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник, — це була зустріч Ботвинника зі мною в 7-му турі»[35]. У поєдинку Файн — Керес попри розмін ферзів суперники не шукали швидкої нічиєї, а грали цікаво й з ускладненнями. Керес здійснив далекоглядну комбінацію з жертвою якості, що дозволило йому добитися відкладення партії зі значною перевагою[36].
Файн — Керес, 7-й тур
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
На перший погляд позиція краща в білих, але ходом 12. … Кa7! чорні відіграють пожертвуваного пішака і, зрештою, випереджають білих у розвитку
Перед початком восьмого туру гравці догравали відкладені партії. Алехін не прийняв нічию, яку запропонував Файн, намагався зіграти на перемогу, але погіршив свою позицію настільки, що здався. У партії проти Кереса чемпіон світу не зміг використати дещо кращу позицію й задовольнився нічиєю. Файн довго чинив спротив у зустрічі з Кересом, однак, зрештою вперше на турнірі визнав себе переможеним. Флор і Ботвинник, які товаришували в житті, уклали, за словами Тартаковера, «готельну нічию», навіть не прийшовши на гру, а просто повідомивши про своє рішення телефоном. Найбільше відкладених партій (чотири) мав Решевський: переміг Флора та Ейве, швидко здав партію Кересові, а в партію з Капабланкою завершив унічию[37].
Друге коло
Перед початком 8-го туру й, загалом, другого кола окреслились три групи гравців: двоє лідерів (Керес і Файн), які значно випередили середину «пелотону» (Алехін, Ботвинник, Капабланка, Решевський), а також Ейве і Флор, які відстали від усіх вищезгаданих гросмейстерів[35]. У першому турі другого кола нічиїми закінчились зустрічі Ботвинник — Файн і Керес — Ейве. Цікаво розпочалась партія Капабланка — Флор: чорні пожертвували пішака в малодослідженому варіанті захисту Ґрюнфельда й отримали ініціативу. Однак кубинець не лише блискуче захистився, а й в пізніших тактичних ускладненнях зумів здобути перемогу. Решевський несподівано прорвався в центрі шахівниці проти Алехіна, отримав зайвого пішака й партію відклали в програшній для чемпіона світу позиції[38].
Концертна зала «Musis Sacrum» (Арнем) — місце проведення 9-го туру
9-ий тур розпочався на 15 хвилин пізніше — перед грою з нагоди 50-річного ювілею Х. Р. Капабланки екс-чемпіонові світу подарували чотириколірну ручку, а його дружині вручили букет білих лілій[39]. На церемонії був відсутній тільки Алехін, він прийшов перед самим початком партії, яку мав грати саме проти принципового суперника-ювіляра. Капабланка чорними вирішив зіграти французьку партію, але швидко потрапив у скрутне становище. Його фігури пасивно розташувалися на 7-ій і 8-ій горизонталях, тоді як Алехін нарощував натиск як у центрі, так і на флангах. Зрештою, в безнадійній ситуації чорні прострочили час. Решевський чорними прийняв необґрунтовану жертву пішака, відбив намагання Файна захопити ініціативу та перейшов у кращий відкладений ендшпіль. Ще на початку партії Ботвинник — Керес чорні пішли на повторення ходів, але радянця не задовольнила ця пропозиція і він розпочав складні маневри на ферзевому фланзі, хоча більш природно виглядала активність на королівському фланзі. Такі дії перевели партію в догравання з мінімальною перевагою естонського гравця[40]. У спокійній зустрічі Флор — Ейве чорні не зуміли скористатися з помилки чехословака на 11-му ході й партія завершилась поділом очка[41].
10-ий тур. У партії Решевський — Ботвинник радянський гросмейстер добре розіграв захист Німцовича і перейшов до мітельшпілю з краще розвинутими фігурами, однак необережний хід королевою дозволив Решевському отримати перевагу. Ботвинник вдало захищався й перевів партію в догравання. На ранній стадії партії Файн чорними пожертвував фігуру, розпочавши енергійну атаку на позицію Капабланки. Той зумів вирівняти гру та перейти в туровий ендшпіль з кращими шансами — долю партії вирішить догравання. Партія Ейве — Алехін проходила під знаком переваги білих, чемпіон світу пожертвував пішака, щоб викликати ускладнення, чим не зміг застати зненацька голландця. На 41-му ході зафіксовано нічию. Керес білими не зміг зберегти дебютну перевагу над Флором, суперники пішли на обміни й уклали мирову до 30-го ходу[42].
Решевський — Ботвинник, 10-й тур
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Ключовий момент партії. Хоча білі зроблять сильний хід 30.Тd3!, чорні можуть перемогти шляхом 30. …Фc8! 31.Тed1 Т:e4 32.С:e4 Сd5! 33.С:d5+ cd 34.Т:d5 Фg4! Однак своїм 30. …Фb8? «чорні допускають промах і вже самі несподівано опиняються в безвихідному становищі» (Ботвинник). 31.Тd1! «Вишукана позиція: залишившись із двома турами проти ферзя та коня білі мали б здобути перемогу» (Решевський)
21 листопада на дограванні пари Керес — Ботвинник і Капабланка — Файн погодились на нічию без відновлення гри, Решевський недостатньо уважно проаналізував партію проти Алехіна й задовольнився нічиєю, а Файн прострочив час в ендшпілі з Решевським[43].
Найкращою партією 11-го туру й, загалом, турніру, визнано перемогу чемпіона СРСР над кубинським гросмейстером — білі тонко розіграли гострий і складний варіант захисту Німцовича. Ботвинник на 19-му ході відволікає фігури чорних на ферзевий фланг і енергійними пішаковими проривами в центрі створює безпосередні загрози чорному королю. Завершальна 12-ходова комбінація з несподіваними жертвами двох фігур змусила Капабланку здатись. У зустрічі Файн — Ейве чорні пожертвували фігуру за трьох пішаків і отримали пішакову перевагу в центрі. Файн намагався жертвою фігури покращити позицію, проте голландець вдало використав позиційну перевагу і жертвою ферзя добився перемоги. Алехін використав помилку Флора й партію відкладено в явно переможному для чемпіона світу становищі. Гра Решевський — Керес відкладена в рівній позиції[44].
Під час догравання партії Решевський — Ботвинник чемпіон США пішов на тимчасову жертву слона й отримав перевагу, однак Ботвинник врятувався, форсуючи нічию вічним шахом. Ще одну партію білими американець звів унічию з Кересом. Флор вирішив не відновлювати партії з Алехіним, повідомивши про свою капітуляцію[44].
У 12-му турі жодна партія не обійшлась без помилок — довгий багатоденний марафон без днів відпочинку помітно виснажив гросмейстерів. Ботвинник на 16-му ході партії з Ейве проґавив якість і на 34-му ході здався. У поєдинку Керес — Алехін представник Франції не хотів миритися з нічиєю, пішов на загострення позиції, пожертвувавши пішака. Білі втримали позицію та завдяки зайвому пішаку перейшли у виграшний ендшпіль, доля якого вирішиться на дограванні. Капабланка оригінально розіграв захист Ґрюнфельда, а Решевський у пошуках ускладнень і контргри пожертвував пішака. Кубинець пішов на спрощення й отримав прекрасну позицію в туровому ендшпілі, але допустивши кілька помилок, екс-чемпіон світу дозволив Решевському вирівняти гру, яку відкладено. Флор погано грав проти Файна, але американець не зумів використати промахи суперника й гравці уклали мирову на 19-му ході[45].
Передостанній, 13-й раунд турніру знову відзначився спробами Алехіна піти у «ва-банк» чорними проти Файна. Чорні вправно спростували невиправдано ризикований план білих і перейшли у явно краще закінчення партії (відкладена). Капабланка і Керес грали на рівних аж до ендшпілю, де білі почали перегравати лідера. Проте дві помилки Капи дозволили естонському шахістові врятуватись і відкласти гру. Ботвинник білими отримав значну позиційну перевагу над Флором, але пасивними діями не зумів її використати, пішов на спрощення й задовольнився нічиєю. У цікавій партії Решевський — Ейве шальки терезів коливалися то в один, то в інший бік і, зрештою, після численних розмінювань гросмейстери погодилися на нічию[46].
Лідери погоджуються на нічию в партії останнього туру
У день догравання три партії завершились очікувано: Файн — Алехін — 1:0, Капабланка — Керес — ½:½, Капабланка — Решевський — ½:½. У четвертій партії трапилась несподіванка: Керес недостатньо уважно проаналізував позицію проти Алехіна, зробив кілька не найкращих ходів, чим блискуче скористався суперник, звівши зустріч внічию[47].
В останньому турі (14-му) зустрічалися лідери — Керес і Файн. Гросмейстери мали однаковий очковий доробок, а за коефіцієнтом Бергера-Зоннеборна першим був Пауль Керес. Його суперник вирішив не ризикувати і залюбки погодився на нічию, яка цілком задовольняла обидві сторони. Так само завершилась партія Алехіна проти Ботвинника. Флор мав невелику перевагу в зустрічі з Решевським, американець у звичному для нього стилі довго думав над ходами, в цейтноті запропонувавши нічию, на яку пристав чехословак. По-бойовому розвивалися події в поєдинку Ейве проти Капабланки. Господар турніру захопив ініціативу та єдину вільну вертикаль «c» і відмінно використав слабкість позиції Капабланки, в якого кінь застряг на ферзевому фланзі. Жертва коня нічого не дала кубинцю й він визнав свою поразку[48].
Закриття
Відразу після завершення 14-го туру відбулась коротка церемонія: виступив де Клерк, а також дали слово обом тріумфаторам. Керес виголосив коротку промову німецькою, а Файн продемонстрував своє знання голландської, адже вже понад рік мешкав у цій країні, а 1937 року одружився з місцевою дівчиною[49].
Урочиста частина була організована на наступний день, 28 листопада в готелі «Амстел» у залі, прикрашеній прапорами держав, чиї представники брали участь у турнірі. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, вкотре висловив вдячність учасникам, а також подякував їхнім дружинам за підтримку чоловіків. Усім учасникам вручено подарунки, призери отримали свої призи, а Пауля Кереса нагороджено лавровим вінком переможця[50].
Із 56 партій білі виграли 17 (30,4 %), чорні — 7 (12,5 %), а 32 завершились унічию (57,1 %)[51]. Турнір відзначився порівняно великою кількістю нічиїх, адже, наприклад, на турнірах 1914—1932 років білі перемагали у 37,0 % партій, чорні — у 26,0 %, а 37,0 % завершувались унічию[52], хоча варто врахувати й дуже рівний клас учасників АВРО-турніру, а також те, що багато нічиїх не були «гросмейстерськими», а досягались у справжній боротьбі[53]. Для порівняння, у сучасних партіях (вибірка 1970—2017 років) провідних гросмейстерів ці показники становлять, відповідно, 28,9 % (перемога білих), 18,0 % (перемога чорних) і 53,1 % (нічия)[54].
У середньому партія тривала 40 ходів (у турнірах 1914—1932 років середній показник — 44 ходи[52]). Найдовше тривали зустрічі за участю Алехіна (⌀47) та Решевського (⌀46 ходів). Найменше ходів було зроблено в партіях Флора (⌀34) і Ботвинника (⌀35 ходів).
Найменше часу на весь турнір використав Керес — 35 год. і 33 хв., а найбільше — Решевський — 40 год. і 19 хв. Також Решевський найбільше потрапляв у цейтнот (у 12 із 14 зіграних партій), а над одним із ходів задумався на 52 хвилини[55].
Найменше ходів зроблено в партіях Керес — Файн, Флор — Файн і Ботвинник — Файн (по 19), найбільше — в партії Алехін — Файн (68).
Керес став єдиним учасником, який не програв жодної партії; він також здобув найбільше нічиїх (11).
Файн здобув найбільше перемог (6) і найменше нічиїх (5).
Флор став єдиним учасником, який не виграв жодної партії; він також зазнав найбільшої кількості поразок (5).
Становище за турами
Подано результати партій, а також кількість очок перед відповідним туром. Товстим виділено кількість очок у лідера.
Турнір називають одним з найсильніших в історії шахів. За словами Гаррі Каспарова «такого елітного змагання, яке б зібрало вісім найкращих гросмейстерів світу, не було ні раніше, ні пізніше», а турнір став «символом кінця героїчної ери шахових титанів, які правили передовсім завдяки природному таланту, і початком ери шахового професіоналізму, без якого вже немислимими стали найвищі досягнення»[70]. Про впертість боротьби свідчить результат: на інтервалі 1½ очка розмістилися 6 учасників. АВРО-турнір показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн)[71]. Переможцями супертурніру стали наймолодші учасники — Пауль Керес і Рубен Файн. Початок Другої світової війни перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям організувати матч за звання чемпіона світу.
Важкі умови гри — практично кожен тур у новому місті, а також відсутність днів відпочинку — виявилися невдалим експериментом. Хоча організатори добилися комерційного успіху за рахунок продажу квитків, але в майбутньому більше жоден шаховий турнір найвищого рівня не проводили в такій кількості різних міст. Велика кількість переїздів стала особливо важким випробуванням для найстарших гравців — Алехіна і Капабланки.
З другого туру встановився такий «симпатичний» режим. Сон не раніше, ніж після другої години ночі, — якщо взагалі вдавалося заснути… О 4-5-ій годині ми вже в потязі, через годину-дві в новому місті. О шостій — годинник запущено, об одинадцятій — у таблиці вже позначені результати (або ж запечатані в конверти відкладені партії). Ці відкладені партії будуть аналізувати за сніданком в поїзді або ж за рахунок скупих хвилин відпочинку. Після туру — мерщій на потяг і, нарешті, о другій годині ночі — вечеря… Нас ганяли по всій країні. Дружина Капабланки досить влучно сказала, що ми нагадуємо групу мандрівних водевільних, завжди голодних акторів
Перемога 22-річного естонця Пауля Кереса стала логічним продовженням серії його успішних турнірів у попередні роки. Після 1-го кола він ішов на другому місці після Файна, а в другому колі вирішив не йти на ризик у рівних позиціях, добився нічиїх у решті партій і єдиний пройшов супертурнір без поразок, наздогнавши американця. Він показав солідну дебютну підготовку, комбінаційне бачення, зріло розподіляв сили й уникав незрозумілих ускладнень[73]. Перемога на турнірі давала шахістові моральне право кинути виклик Алехінові, однак висока сума гонорарів, яку мав забезпечити кандидат у матчі за чемпіонство, потребувала пошуку меценатів і спонсорів. Початок світової війни перекреслив усі плани на організацію матчу.
І Керес і Файн — обидва чудові стратеги, але все ж Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний
Якщо Кереса називали серед фаворитів перед початком турніру, то успіх 24-річного Рубена Файна зі США став справжньою сенсацією. Американець чудово розпочав змагання, здобувши перемоги над Ейве, Флором і Алехіним. Хосе Рауль Капабланка так оцінив підсумки першого кола: «Якість гри Файна, який іде на першому місці, нерівна — поряд з хорошими зразками шахової творчості, зустрічаються в нього партії невисокої вартості. Гра Кереса справляє впевненіше враження»[49]. У другому колі американець програв Ейве та Решевському і дозволив Кересові наздогнати себе. Рубен показав відмінну теоретичну підготовку, вміння маневрувати, глибоко проникати в позицію та бійцівський характер[75] — на його рахунку найменше нічиїх (п'ять) і найбільше перемог (шість)[73], хоча раніше мав репутацію «майстра нічиїх»[51]. Гросмейстер згадував, що в той час він уже планував призупинити шахові виступи, продовживши навчання та наукову діяльність і попросив організаторів дозволити не приїжджати на турнір. Після відмови він вирішив зіграти на турнірі розкуто і відкинув обережність, яка була характерна для попередніх його турнірних виступів[76]. Чемпіон світу Алехін зауважив: «Найбільшою сенсацією турніру треба вважати дивовижну зміну стилю Файна»[49]. Рубен Файн став першим в історії, хто не лише переміг у турнірній партії чинного чемпіона світу, а й випередив його в підсумковій таблиці змагання[77]. Упродовж турніру він двічі переміг чинного чемпіона світу, що за всю історію вдалося лише п'ятьом шахістам (станом на 2020 рік)[78]. АВРО-турнір став найбільшим і останнім великим успіхом американського гросмейстера — під час війни він працював на оборонну сферу, а пізніше покинув практичну гру.
27-річний Михайло Ботвинник із Радянського Союзу після призових місць на сильних турнірах 1935—1936 років призупинив шахову діяльність для захисту кандидатської дисертації[79]. Проте в прогнозах його називали серед призерів, зважаючи на найвищий рівень гри. Гросмейстер стартував не зовсім вдало, але потім наблизився до лідерів, за підсумками першого кола посівши третє місце, яке й зберіг до кінця. Результати мікроматчів проти Алехіна та Капабланки (перемоги по 1½:½) і підтримка найвищих осіб СРСР дозволила Ботвинникові під час турніру досягти попередньої згоди про матч за звання чемпіона світу з Алехіним на території Радянського Союзу. Через війну матч не проведено, а після смерті Алехіна радянський гросмейстер виграв матч-турнір 1948 року, здобувши титул чемпіона світу.
Чинний чемпіон Олександр Алехін (Франція; 46 років) зіграв не найкращим чином, уперше за понад 25 років програвши дві поспіль турнірні партії (Файну і Ботвиннику). Він так оцінив турнір: «Якість партій на диво висока, незважаючи на важкі умови регламенту. Турнір не був багатим на красиві комбінації, що не дивно, враховуючи склад і рівень техніки захисту, яка зросла. Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник — це було в партії 7-го туру з Ботвинником»[79].
Разом з Алехіним 5-7-е місця поділили Самуель Решевський (США) і Макс Ейве (Голландія). Американець покладався на свій природний талант і часто нехтував теоретичною підготовкою, а також невдало розподіляв час на роздуми, регулярно опиняючись у цейтноті. Господар турніру, колишній чемпіон світу Максиміліан Ейве не зумів наблизитися до мети — проведення матчу за звання чемпіона з Алехіним, однак ще багато років він показував найвищий клас гри.
Несподіванкою став провал екс-чемпіона світу Хосе Рауля Капабланки (Куба). Найстарший, 50-літній, учасник посів найнижче турнірне місце за всю свою кар'єру — сьоме. Запрошення на змагання він отримав незадовго до його початку, а про важкий регламент і постійні роз'їзди взнав узагалі перед самим початком турніру, коли приїхав до Нідерландів. Свою участь в «АВРО» він пізніше назвав «імпровізацією»[80]. Капабланка скаржився на головні болі, які приходили після кількох години гри[81]. У книзі В. Панова «Капабланка» вказано, що це були ознаки склерозу[82], а за словами дружини гросмейстера, він переніс інфаркт. Кубинець так оцінив змагання: «Турнір „АВРО“ матиме цілющий вплив не тільки на таких „старих“, як я і Альохін, а й на молодого, творчо зростаючого Ботвинника»[83].
Упевнене останнє місце посів Саломон Флор (Чехословаччина). 30-річний шахіст ще кілька місяців до того вважався основним претендентом на титул чемпіона світу, було підписано договір про матч Алехін — Флор, однак анексія Чехословаччини і початок війни завадили проведенню матчу. Чехословак, безумовно, перебував у поганій спортивній формі під час турніру, не здобувши жодної перемоги[84].
Відносність результатів АВРО-турніру показав тренувальний турнір у СРСР у січні 1939-го, а також шахова олімпіада в Аргентині у серпні-вересні 1939 року. У турнірі в Ленінграді та Москві взяли участь найсильніші радянські майстри (за винятком Ботвинника), а також Керес, Решевський і Флор. Саломон після останнього місця в Голландії відіграв радянський турнір на найвищому рівні, посівши перше місце з відривом аж 1½ очка, Решевський став другим, а от тріумфатор АВРО-турніру Керес провалив змагання, завершивши його на 12-13-му місцях[85]. Естонець пізніше визнав, що не відновився після попереднього тривалого турніру й не підготувався як слід, хоча варто було б відмовитись від участі, як учинив Ботвинник[86]. Натомість, після невпевненої гри на АВРО, у Буенос-Айресі шахову олімпіаду без поразок завершили Алехін (+9 -0 =7) і Капабланка (+7 -0 =9)[87], які показали солідну гру й були справжніми лідерами своїх збірних.
Значення голландського турніру могло б бути значно більшим, якби не Друга світова війна. Вона надовго припинила європейські шахові зв'язки: Алехін і Керес виступали в не надто представницьких нацистських турнірах, Ейве відмовився брати в них участь, зосередившись на організаційній роботі, Файн працював на американські ВМС, Капабланка помер 1942 року, Ботвинник перебував в евакуації у Пермі, а Флор прийняв радянське громадянство, тому вже не мав шансів зіграти з Алехіним, бо найбільш підхожим претендентом керівництво СРСР бачило Ботвинника[88].
Переговори про матч за шахову корону
Флор і Ботвинник після турніру провели попередні переговори з чемпіоном світу Алехіним про можливість матчу Алехін — Ботвинник
Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу на церемонії відкриття оголосив, що не зобов'язаний захищати титул саме проти переможця турніру, натомість, гратиме матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд[26]. Після турніру учасники домовилися про створення так званого «Клубу восьми найсильніших», кожен із членів якого має право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови[89]. Після завершення турніру, в якому було здобуто перемоги в мікроматчах нах Алехіним і Капабланкою, Ботвинник наважився провести переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Сало Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві, якщо три-чотири місяці перед матчем йому дадуть можливість зіграти в місцевому турнірі[19]. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР розпорядилось забезпечити організацію й фінансування матчу Алехін — Ботвинник, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)[89], але підготовку перервала німецько-радянська війна.
Вибрані партії
Ботвинник — Капабланка, 11-й тур
(приз «За красу»)
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Красива жертва 30.Сb2—a3! розпочинає багатоходову комбінацію, яка змусила ферзя чорних покинути свого короля й відкрила білому пішаку шлях до останньої горизонталі
Загалом, попри нелегкі умови гри, рівень партій турніру відповідав високому класу учасників[79]. Приз «За красу» отримала партія Ботвинник — Капабланка (11-й тур)[74]. Її вважають однією з найзнаменитіших партій майбутнього чемпіона світу Михайла Ботвинника та однією з найкращих шахових партій XX століття[90].
Нижче подано зустрічі, котрі самі гросмейстери, або автори книг про них віднесли до списку найкращих партій у кар'єрі, або які включені до шахових підручників, книг із найкращими партіями чи є в переліку «значущих партій» (англ.notable games) ресурсу chessgames.com.
Файн — Ботвинник, 1-й тур — 1:0 [Архівовано 12 вересня 2019 у Wayback Machine.][91]. Файн застосував дебютну новинку, до якої Ботвинник не був готовий. Білі методично нарощували перевагу, чудово розташували коня в центрі на противагу «поганого» слона суперника й, зрештою, в цейтноті чорні здалися на 31-му ході.
Флор — Капабланка, 1-й тур — ½:½ [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.][92]. Партія відзначалася позиційною боротьбою, де білі мали перевагу в мітельшпілі. Замість поступово нарощувати перевагу Флор, надто рано відкрився, що дозволило кубинському гросмейстеру укріпити позицію. Зустріч завершилась обережною нічиєю.
Алехін — Ейве, 3-й тур — 1:0 [Архівовано 3 вересня 2019 у Wayback Machine.][94]. У мітельшпілі чорні пішли на невиправдану жертву пішака, Алехін розпочав наступ пішаками та слонами у своєму найкращому стилі, вигравши спочатку фігуру, а потім і партію.
Ейве — Решевський, 6-й тур — 0:1 [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.][96]. Білі ціною гіршого розвитку фігур отримали хорошу пішакову структуру в дебюті; після розмінів чорні захопили ініціативу, зайнявши турою сьому горизонталь. Решевський виманив короля противника з укриття й змусив здатися під загрозою мату.
Решевський — Флор, 7-й тур — 1:0 [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.][98]. У мітельшпілі Решевський отримав прохідного пішака «e», вміло уникнув загрози вічного шаху від Флора й виграв слона. Чорні зуміли відіграти фігуру ціною втрати пішаків на королівському фланзі. Зрештою, Флор здався через неможливість завадити проходу пішака «e».
Капабланка — Ейве, 7-й тур — 1:0 [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.][99]. У взаємногострій середині гри Ейве пожертвував коня за можливість ослабити й атакувати позицію короля Капабланки, однак не отримав жодної переваги і після точних ходів суперника здався через неминучі матеріальні втрати.
Алехін — Капабланка, 9-й тур — 0:1 [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.][101]. Остання очна зустріч принципових суперників, які зіграли між собою десятки матчевих і турнірних партій. Капабланка погано розіграв дебют, відчайдушно контратакував і змушений був віддати фігуру значно активнішому Алехіну. Чорні прострочили час у безвихідному становищі.
Ботвинник — Капабланка, 11-й тур — 0:1 [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.][103]. Найвідомішу партію турніру неодноразово описували в шаховій літературі. Капабланка на початку гри отримав зайвого пішака, але дозволив віце-чемпіону СРСР здобути ініціативу й розпочати атаку на королівському фланзі. Заради звільнення місця для прохідного пішака «e» Ботвинник пожертвував слона, пізніше — коня, на що чорні намагались відповісти вічним шахом на короля опонента. Коли король білих надійно сховався від небезпеки, Капабланка визнав свою поразку.
Капабланка — Решевський, 12-й тур — ½:½ [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.][104]. На 15-му ході виникла рідкісна позиція — зтроєні пішаки по вертикалі «f» в Капабланки. Решевський отримав ініціативу, віддавши пішака та захопивши турою сьому горизонталь. Після розмінів фігур суперники перейшли в туровий ендшпіль, який закінчився миром.
Файн — Алехін, 13-й тур — 1:0 [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.][105]. Після неточного ходу Алехіна в дебюті білі отримали стартову перевагу. Файн методично нарощував перевагу, спочатку вигравши двох пішаків, а потім і третього. Чемпіон світу здався в безнадійній позиції.
Турнірні збірники
Турнір привернув увагу любителів шахів усього світу. Серед турнірних збірників і оглядів[106]:
64. Шахматно-шашечная газета. Специальный выпуск: Амстердамский матч-турнир 1938. — Москва: Госиздат. «Физкультура и спорт», 1938. № 1-12.
Max Euwe: Analysen van A.V.R.O.'s wereldschaaktoernooi. — Amsterdam: AVRO, 1938.
Emil Joseph Diemer: 56 mal Weltmeisterschach. Magyar Sakkvilág, Kecskemét 1939
Erich Carl (unter Mitarbeit von Christopher Lutz): AVRO-Weltturnier 1938, Schachverlag Arno Nickel (Edition Marco), Berlin 1988. ISBN 3-924833-09-5
F Frič; Karel Opočenský: Mezinárodní šachový turnaj světových mistrou v Holandsku, 1938. Praha: Václav Petr, 1939.
Ellerman Arnoldo. 8 Astros del Ajedrez Mundial. Editorial Grabo, 1944. — 119 p.
Antler Arthur S. AVRO 1938: The Ultimate Chess Tournament. Chess Digest, Inc., 1993. — 187 p. — ISBN 0-87568-232-4.
Robert Sherwood, Dale Brandreth: AVRO 1938 International Chess Tournament. Caissa Editions, Yorklyn 2010. ISBN 0-939433-69-9
Улітку 1973 року АВРО організувала турнір, присвячений 50-літньому ювілею компанії та 100-річчю Нідерландського шахового союзу. Ювілейний турнір також складався повністю з гросмейстерів, хоча не настільки «зіркових» — на відміну від попередніх змагань цього разу не приїхав жоден чемпіон світу. Багато провідних гросмейстерів (зокрема запрошені учасники турніру 1938 року Пауль Керес і Самуель Решевский) відмовилося від участі через те, що турнір збігався в часі з міжзональними турнірами в Ленінграді та Петрополісі[107].
Перемогу поділили досвідчені Юхим Геллер (СРСР) і Ласло Сабо (Угорщина), випередивши молодих Любоєвича, Андерссона і Сакса. Разом із Саксом 5-7-е місця поділили Івков і Полугаєвский, який дуже невдало провів турнір. Замкнув таблицю господар турніру Ян Тімман.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
