PROFILPELAJAR.COM

Ітяксов Петро Васильович
Ітяксов Петро Васильович
При народженні	Матула Петро Вацлавович
Народження	8 лютого 1922; Пилюгіно, Q4092005?, Балтайський район
Смерть	10 травня 2004 (82 роки)
	Новоросійськ, Краснодарський край, Росія
Країна	апатрид; СРСР; Росія
Жанр	пейзаж
Навчання	Ужгородське державне художньо-промислове училище (1950)
Діяльність	художник
Вчитель	Бокшай Йосип Йосипович і Ерделі Адальберт Михайлович
Член	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Петро Васильович Ітя́ксов (при народженні — Петро Вацлавович Матула; 8 лютого 1922, Пилюгіно — 10 травня 2004, Новоросійськ) — український радянський і російський художник; член Спілки радянських художників України.

Біографія

Народився 8 лютого 1922 року в селі Пилюгіному (нині Саратовська область, Росія) у багатодітній сім'ї колишнього військовополоненого першої світової війни чеха Вацлава Матули, який взяв шлюб з донькою саратовського купця Ітяксова та згодом поміняв ім'я на Василь та змінив прізвище на прізвище дружини. З дитинства почав малювати і першою його мистецькою школою стала ізостудія Палацу піонерів міста Енгельса. Перед німецько-радянською війною вступив до Саратовського художнього училища^[1].

Під час війни розпочав службу у Чехословацькому піхотному батальйоні полковника Людвіга Свободи, що формувався в Бузулуці. Згодом був переведений до групи розвідників «Клим», яку закинули до глибокого німецького тилу — у протекторат Богемії та Моравії, для контролю переміщень німецьких військових частин^[1]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 листопада 1985)^[2].

Після війни працював учителем малювання в Станіславській області, згодом вступив на третій курс Ужгородського художньо-промислового училища^[1], яке закінчив у 1950 році. Навчався, зокрема, в Адальберта Ерделі. Дипломна робота — картина «Комсомольська бригада» (олія, керівник Йосип Бокшай)^[3].

До 1964 року мешкав і працював в Ужгороді. Член КПРС з 1959 року^[3]. Протягом 1964—1967 років мешкав і працював в Черкасах; у 1967—1969 роках — у Львові (мешкав у будинку на вулиці Верещагіна, № 2, квартира № 6 б); у 1969—1974 роках — в Елісті; з 1974 року — у Новоросійську, де працював ілюстратором газет, декоратором театру. Помер у Новоросійську 10 травня 2004 року.

Творчість

Працював в галузі станкового (малював карпатські краєвиди та урбаністичні пейзажі) і монументального живопису (створював мозаїки, керамічні кахлі). Серед робіт:

живопис

«Вечір над Ужем» (1952);
«Зима в горах» (1955);
«У Карпатах» (1957);
«Водопій» (1957);
«Вечір на Волзі» (1958);
«Міський пейзаж» (1960);
«На полонину» (1960);
«Над Тисою» (1961);
«Зима» (1963);
«Черкаси» (1966);
«Замовлення» (1969);
«Станція у Карпатах» (1970);
«По свіжому снігу» (1972);
«З великої землі» (1974);

монотипії

серія «Ленінськими місцями» (1969—1970),
«Розбуджений степ» (1970);
«Калмичка» (1975).

мозаїки

стела «Декабристи» у селищі міського типу Кам'янці Воронезької області (1966, у співавторстві);
стела «Чумаки» при в'їзді до Тернополя (1967);
«50 років Радянської влади» у селищі Гусятині Тернопільської області (1968);
на залізничному вокзалі в Елісти^[1];
в концертному залі «Літня естрада» та пансіонаті «Золоті піски» у місті Анапі Краснодарського краю^[1].

Брав участь в обласних виставках з 1952 року, всеукраїнських — з 1957 року. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1955 році, Елісті у 1972 році, Москві, Празі та Їглаві у 2002 році.

Окремі роботи зберігаються у Закарпатському художньому музеї.