PROFILPELAJAR.COM

Іто Мідорі
Іто Мідорі
яп. 伊藤みどり
Народилася	13 серпня 1969 (55 років); Наґоя, Префектура Айчі, Японія
Країна	Японія
Діяльність	фігуристка
Alma mater	Tokai Gakuen Women's Colleged і Tokai Gakuen High Schoold
Знання мов	японська
У шлюбі з	Masaru Yamakid
IMDb	ID 1411554
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Іто традиційно записане перед особовим ім'ям Мідорі.

Іто Мідорі (яп. 伊藤みどり, нар. 13 серпня 1969, Нагоя) — колишня японська фігуристка. Виграла Чемпіонат світу з фігурного катання 1989 року і срібну медаль на Олімпійських іграх 1992 року. Перша жінка, що виконала потрійну-потрійну комбінацію і потрійний аксель на змаганнях^[2]. На Олімпійських іграх 1988 у Калгарі стала першою жінкою, що виконала сім потрійних стрибків у довільній програмі^[3].

Кар'єра

Іто почала кататися на ковзанах у віці чотирьох років на ковзанці в Нагої і тоді ж познайомилася з Матіко Ямада, котра стала її тренером на всю кар'єру^[4]. Виконала свій перший потрійний стрибок у віці 8 років. Вона стала жити зі своїм тренером після розлучення її батьків, яке сталося, коли їй було 10.

Перша поява Іто на великому міжнародному конкурсі відбулася у 1981 році на Чемпіонаті світу серед юніорів. Вона посіла 20-е місце у виконанні обов'язкових фігур^[en], але виграла вільну програму, виконавши потрійний ріттбергер, потрійний сальхов і два потрійні тулупи. У загальному заліку вона була 8-ю. Під час участь в цих змаганнях 11-річна Іто мала зріст лише 120 см і важила 24 кг^[5]. Її прозвали «Стрибаючою блохою» за мініатюрність і потужні стрибки.

На Чемпіонаті світу серед юніорів 1982 року Іто виграла і коротку, і довільну програму, але слабкий виступ в обов'язкових фігурах не дав їй піднятися на п'єдестал — за результатами вона посіла 6-те місце. Її довільна програма на цих змаганнях містила потрійний фліп і потрійна комбінація потрійного тулупа, а також вона виконала потрійний лутц на гала-виступі^[6].

Іто не взяла участі в етапі Чемпіонату світу 1983 року серед юніорів, який відбувся в грудні 1982, після того, як на початку року зламала щиколотку. Восени 1983 року вона дебютувала на кубку Ennia Challenge Cup в Нідерландах, конкурсі де були лише коротка програма і довільне катання, без обов'язкових фігур. Вона посіла друге місце, поступившись Катаріні Вітт, яка кілька місяців потому виграла Олімпійські ігри. Довільна програма Іто включала шість потрійних стрибків: фліп, лутц, петлю, сальхов і два тулупи — і вона також виконала комбінацію подвійна петля — потрійна петля в короткій програмі^[7]. На Чемпіонаті світу серед юніорів 1984^[en] вона виграла як коротку програму, так і довільне катання, але зайняла третє місце у загальному заліку через обов'язкові фігури. Іто також брала участь у Чемпіонаті світу 1984^[en], де фінішувала 7-ю.^[8]

Іто виграла свій перший національний чемпіонат у сезоні 1985 року, але змога взяти участь у Чемпіонаті світу через чергову травму щиколотки.

На Зимових Олімпійських іграх 1988 року в Калгарі, Альберта, Канада, Іто посіла 5 місце. В Калгарі вона виконала подвійну петлю — потрійну петлю в короткій програмі, і сім трійок в довільному катанні: лутц, фліп, подвійний аксель — півпетлі — потрійний сальхов, петлю, потрійний тулуп — потрійний тулуп, і сальхов. Отримала 7 оцінок «5,9» за технічне виконання. Вона стала першою жінкою, що виконала сім трійок у вільному катанні. Пізніше того ж року, вона довела до досконалості потрійний аксель, над яким працювала з раннього підліткового віку, і виконала його на регіональному конкурсі в префектурі Айті. Вона стала першою жінкою, що виконала цю фігуру на міжнародному конкурсі NHK Trophy 1988^[9]. Вона потім повторила її на Чемпіонаті світу в 1989 році. Її перемога на Чемпіонаті світу 1989^[en] стала першим світовим титулом у цьому виді спорту для азійського учасника^[9]. Вона отримала п'ять оцінок 6,0 за техніку виконання.

На початку сезону 1989—1990 Іто знову зробила історичну подію на конкурсі NHK Trophy у 1989 році, де отримала рідкісну оцінку 6,0 за техніку / 6,0 за артистичність від угорського судді, і знову виконала сім трійок, включаючи потрійний аксель. На Чемпіонаті світу 1990 Іто була 10-ю після обов'язкових фігур, але першою в короткій програмі і довільному катанні, і завоювала срібну медаль, поступившись Джилл Тренарі^[en]. Ообов'язкові фігури^[en] були виключені зі змагань наступного сезону. Іто зазначила: «Під час тренувань я проводжу близько двох третин свого часу над фігурами. Тому я, певною мірою, сумуватиму за ними, як частиною мого життя. Але я не сумуватиму за ними на самих змаганнях»^[4]. У червні 1990 року її запросили на зустріч з імператором Акіхіто^[4].

Внаслідок стрибків Іто мала хронічно хворі коліна^[10]. У лютому 1991 року вона перенесла операцію з видалення двох гландулярних кіст в горлі і пробула в лікарні 18 днів^[11]. У березні 1991 на Чемпіонаті світу, Іто зіштовхнулася з француженкою Летицією Юбер^[en] під час практичного заняття — її стегно і верхня частина стопи були в синцях^[10]. У короткій програмі вона виконала комбінацію стрибків занадто близько до кута ковзанки і впала в отвір у дошках для телевізійної камери, але повернулася на лід вже за декілька секунд^[10]. Фінішувала на змаганнях 4-ю.

На Grand Prix International de Paris 1991 — передолімпійських змаганнях в Альбервілі — Іто перемогла Крісті Ямагучі, виконавши потрійний аксель і п'ять потрійних стрибків у вільному катанні. Під час розминки перед довільною програмою, вона виконала комбінацію потрійний аксель — потрійний тулуп.

На Зимових Олімпійських іграх 1992 Іто посіла четверте місце в короткій програмі. Під час практичної сесії, Сурія Боналі^[en] з Франції виконала сальто назад поруч з нею^[12]. Вільна програма Іто почалася з невдалого потрійного аксель, але вона спробувала виконати його знову наприкінці своєї програми і зробила це вдало, ставши першою фігуристкою, що виконала його на Олімпійських іграх. Вона завоювала срібну медаль, і вибачилася перед своєю країною за те, що не виграла золото.

Згодом Іто стала професіоналом, вперше виконавши потрійний аксель в ранзі професіонала, і виступала з льодовими шоу в Японії. На короткий час вона повернулася до змагального катання в сезоні 1995-96, але без колишнього успіху.

На піку своєї кар'єри Іто виконувала фактично ті самі стрибки, що й найкращі чоловіки-фігуристи того часу. Вона була першою фігуристкою, що виконала потрійну-потрійну комбінацію, і першою виконала потрійний аксель. У березні 1990 року, Джилл Тренарі сказала: «Я була в захваті від того, як високо вона стрибає»^[4]. У 1990 році Скотт Гемілтон зауважив, що «пройде 50 років, перш ніж ми знову побачимо щось таке, як Мідорі Іто»^[13], а Толлер Кренстон того ж року зазначив, що «вона вище, ніж 6,0»^[14].

Іто запалила Олімпійський вогонь під час церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 1998.

Іто повернулася до змагань з фігурного катання у 2011 році. Вона брала участь у ISU Adult Figure Skating Competition і посіла друге місце у своїй категорії, Ladies' Masters Elite II.^[9]^[15]^[16] Наступного року вона показала такий же результат. У 2013 році, на третій рік своєї участі у цих змаганнях, вона посіла перше місце з відривом від другого місця у 12 очок^[17]^[18].

Програми

Після 2010 року

Сезон	Вільне катання
2012—2013	Тема серіалу Atsuhime Ryo Yoshimata
2010—2011	Шепіт річки Цудзії Нобуюкі

До 1996 року

Сезон	Коротка програма	Довільна програма	Гала
1995–96	Жар-птиця Ігор Стравінський	Попелюшка Сергій Прокоф'єв	Nessun dorma Джакомо Пуччіні
1991–92	Tango Jalousie by Jacob Gade Espana Cani by Pascual Marquina Narro	Piano Concerto No. 1 Сергій Рахманінов Piano Concerto No. 1 Piano Concerto No. 2 Сергій Рахманінов	Rhythm of the Rain The Cascades Singin' in the Rain Націо Герб Браун Over the Rainbow Гароль Арлен On My Own Клод-Мішель Шенберг
1990–91	Warsaw Concerto Річард Аддінселл	Piano Concerto No. 5 «Emperor» Людвіг ван Бетховен Рапсодія на тему Паганіні, варіація XVIII Сергій Рахманінов Фінляндія Ян Сібеліус	Rhythm of the Rain The Cascades Singin' in the Rain Націо Герб Браун Over the Rainbow Гарольд Арлен On My Own Клод-Мішель Шенберг
1989–90	Anvil Chorus Джузеппе Верді в аранжуванні Джеррі Грея Memories of You Юбі Блейк	Шехеразада Микола Римський-Корсаков	Yotei no Matsuri^[19] Yasuhiro Sakurada Mission: Impossible Лало Шифрін On My Own Клод-Мішель Шенберг
1988–89	Fantastic Tango Shinji Wakita	A Classical Rock Френк Міллс Concerto No.1 for Piano Френк Міллс	Somewhere Out There Джеймс Горнер Conga Глорія Естефан & The Miami Sound Machine
1987–88	Yotei no Matsuri Yasuhiro Sakurada	Le Corsaire Pas de Deux Adagio Ріккардо Дріго Grand Pas Classique Coda Даніель Обер Paquita Adagio/Coda Людвіг Мінкус	Time Passage Сейко Мацуда Aramis'78 Image album Акіко Яно Sweet Dreamer Йоко Такарада
1986–87	Nine to Five soundtrack Чарльз Фокс	Magical City Mika Yamashita	Aramis'78 Image album Акіко Яно
1985–86	Tyrolean fairy Mika Yamashita, Chihiro Yamashita	Magical City Mika Yamashita
1984–85	Sweet Dreamer Йоко Такарада	Ice Paradice Токіко Цунода	Sweet Dreamer Йоко Такарада
1983–84		Rightning Attacker Рюдо Узакі невідомо	Kotoriya-no-Mise (The Bird Shop) вступна тема Aim for the Ace! Goh Misawa
1982–83	Rightning Attacker Рюдо Узакі
1981–82	Nine to Five soundtrack Чарльз Фокс

Результати

Міжнародні
Подія	79–80	80–81	81–82	82–83	83–84	84–85	85–86	86–87	87–88	88–89	89–90	90–91	91–92	95–96
Олімпіада	5	2
Чемпіонат світу	7	11	8	6	1	2	4	7
Skate America	2	2
Skate Canada	1
Fujifilm Trophy	1
Int. de Paris	1
NHK Trophy	3	1	1	2	2	1	1	1	1
Міжнародні: юніори
Чемпіонат світу	8	6	3
Національні
Чемпіонат Японії	3	2	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Японський юніорів	1	1

Рекорди і досягнення

Аматорські

Чемпіон світу (1989).
Перша жінка, що виконала потрійний—потрійний стрибок (1981).
Перша жінка, що виконала подвійну петлю—потрійну петлю (в короткій програмі) (1983).
Перша жінка, що виконала п'ять різних потрійних стрибків у конкурсі (1983).
Перша жінка, що виконала потрійний аксель на змаганнях (1988).
Перша жінка, що виконала шість потрійних стрибків у конкурсі (1989).
Перша жінка, що виконала потрійний аксель на Олімпіаді (1992).

Нагороди

Введена у Світовий Зал слави фігурного катання (2003).

Потрійний аксель

Іто виконала 18 потрійних акселів на змаганнях.

1988-89	Чемпіонат префектури Айті (довільна програма) Японський чемпіонат довільного катання NHK Trophy (довільна програма) Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма) Чемпіонат світу (довільна програма)
1989-90	NHK Trophy (довільна програма) Чемпіонат світу (довільна програма)
1990-91	Чемпіонат Східної Японії (довільна програма) NHK Trophy (довільна програма) Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма)
1991-92	Чемпіонат Східної Японії (довільна програма) Trophee Lalique (довільна програма) NHK Trophy (коротка програма, в комбінації з подвійним тулупом; довільна програма, в комбінації з подвійним тулупом) Чемпіонат Японії з фігурного катання (коротка програма, в комбінації з подвійним тулупом; довільна програма) Зимові Олімпійські ігри (довільна програма)
1995-96	Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма)

Медіа

DVD

伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ努力編 (2006) — ASIN B000O77KHK
伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ人生編 (2007) — ASIN B000OI1BXS
伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ (2007) — ASIN B000SB2ZT0

Книги

タイム・パッセージ―時間旅行（1993）- ISBN 978-4-314-10081-6
伊藤みどり物語 (1992) — ISBN 978-4-87208-036-0
氷上の宝石―伊藤みどり写真集 (1993) — ISBN 978-4-317-80036-2

Див. також

Кім Йон А, ще одна фігуристка, котра несла Олімпійський факел

Примітки

↑ FemBio database
d:Track:Q61356138
↑ Archived copy. Архів оригіналу за 4 січня 2006. Процитовано 2 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2006-01-04 у Wayback Machine.]
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ ^а ^б ^в ^г Janofsky, Michael (7 березня 1990). Soaring Slam-Dunk Leaper on Ice. The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
↑ «1981 Jr. World's Report», Skating magazine, March 1981
↑ «1982 Junior World Championships», Skating magazine, March 1982
↑ «Ennia Challenge Cup», Skating magazine, January 1984
↑ Skating magazine, April 1984
↑ ^а ^б ^в Flade, Tatjana (18 вересня 2011). Midori Ito Returns to Competition. IFS Magazine. Архів оригіналу за 25 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011. [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в Janofsky, Michael (16 березня 1991). Ito Survives Hard Knocks and Gains 3d Place. The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
↑ Janofsky, Michael (12 березня 1991). A Triple Axel With Rippling Effects. The New York Times. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 10 лютого 2018.
↑ French skater comes close in bid for first quad toe loop. Toledo Blade. 22 лютого 1992. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 5 травня 2016 — через Google.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Flade, Tatjana (17 серпня 2011). Adult Skaters Embrace Lifelong Passion. IFS Magazine. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011. [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.]
↑ Adult 2011 Masters Elite II Free Skating scores (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Створено студентами Yamaha Music Schools.

Посилання

Мідорі Іто, Офіційний блог [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.] (яп.)
Фан-сайт Мідорі Іто, включаючи детальну біографію і фотографії

Олімпійські ігри
Попередник: Мохаммед Алі	Носій Олімпійського вогню Нагано 1998	Наступник: Кеті Фрімен
Попередник: Хокон (кронпринц Норвегії)	Носій Олімпійського вогню на Зимових іграх Нагано 1998	Наступник: Чоловіча збірна США з хокею 1980