PROFILPELAJAR.COM

Іоанна Французька
Іоанна Французька
Народилася	24 червня 1343; Шатонеф-сюр-Луар
Померла	3 листопада 1373 (30 років); Евре
Поховання	Абатство Сен-Дені
Титул	royal consortd і королева-консорт
Посада	royal consortd
Конфесія	католицтво
Рід	Валуа
Батько	Жан II Добрий
Мати	Бона Люксембург
Брати, сестри	Marie of Valois, Duchess of Bard, Isabella, Countess of Vertusd, Карл V Мудрий, Філіп II Сміливий, Іоанн Беррійський і Людовик І Анжуйський
У шлюбі з	Карло II
Діти	Карл III, Joan of Navarred, Maria di Navarrad і Peter of Navarred
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жанна (значення).

Не плутати з Жанна III (королева Наварри).

Жанна Валуа (фр. Jeanne de France, Jeanne de Valois; 24 червня 1343 — 3 листопада 1373) — принцеса Франції з династії Валуа, дочка короля Іоанна II Доброго та Бони Люксембурзької, дружина короля Наварри Карла II Злого.

Життєпис

Жанна Валуа народилася 24 червня 1343 року в Шатонеф-сюр-Луар. Вона була сьомою дитиною і третьою дочкою дофіна Іоанна, герцога Нормандії, і його першої дружини Бони Люксембурзької. Всього у її батьків було одинадцять дітей, сім з яких досягли дорослого віку.

21 червня 1347 року в Луврі відбулися заручини 4-річної Жанни та Генріха Брабантського^[3], з якому було не менше 12 років^[4], сина герцога Брабанта Жана III Тріумфатора і Марії д'Евре.

11 вересня 1349 року померла від бубонної чуми мати дівчинки, Бона Люксембурзька. Через два місяці помер і наречений, Генріх Брабантський. Батько в лютому 1350 року одружився вдруге із Жанною Овернською^[5].

У серпні 1350 року Іоанн змінив на престолі свого батька Філіппа VI. Прагнучи зміцнити династичні позиції, він видав свою дочку Жанну за одного з можливих претендентів на французький трон, Карла II Наваррського, який як по лінії батька, так і по лінії матері доводився родичем останнім правлячим Капетингам, а самому Іоанну був троюрідним братом.

12 лютого 1352 року в замку дю Вівьє в Кутевру відбулося одруження Жанни і Карла II, короля Наварри. Після весілля Карл доручив молоду дружину піклуванню овдовілих королев: своєї сестри Бланки та тітки Жанни д'Евре.

Цей шлюб, проте, не зміг закріпити дружні відносини між двома правителями. Уже наприкінці 1354 року Іоанн II вторгся у володіння Карла II в Нормандії. А в 1356 році навіть запроторив його до в'язниці. Карл II був звільнений лише через півтора року амьєнцями. Після цього він знову відновив ворожнечу з французької короною, фактично почавши громадянську війну. Лише в 1360 році після підписання мирного договору в Бретіньї з Англією, Іоанн уклав мир і з Карлом Наваррським у Кале.

Карл відновив підтримку трону Франції. І того ж року народилася його і Жанни перша дитина — дочка Марія. У наступні роки спадкоємці у подружжя з'являлися регулярно:

Марія (1360 — після 1425)^[6], одружена з Альфонсо Арагонським, герцогом Гандії, графом Рібагорси і Денії, дітей не мала.
Карл (1361–1425), наступний король Наварри, одружений з Елеонорою Кастильською, мав вісім дітей.
Бонна (1364 - після 1389)
П'єр (1366–1412), граф де Мортен, одружений з Катериною Алансонською, мав позашлюбного сина.
Філіп (1368 — ?), помер молодим
Жанна (1370–1437), одружена з герцогом Бретонським Жаном V, пізніше — з королем Англії Генріхом IV Болінгброком, мала дев'ять дітей від першого шлюбу.
Бланка (1372–1385)
Ізабелла — виховувалася в монастирі Санта-Клара в Естельї^[7].