| Іоан |
|
|
|
| 4 квітня 1997 — 8 березня 2013
|
| Церква:
|
УПЦ КП
|
| Попередник:
|
єпархію засновано
|
| Наступник:
|
Юліан (Гатала)
|
|
|
| 11 листопада 1996 — 17 березня 1997
|
| Церква:
|
УАПЦ
|
| Попередник:
|
Софроній (Власов)
|
| Наступник:
|
Богдан (Кулик), як вікарний єпископ Житомирський
|
|
|
| 7 липня 1996 — 11 листопада 1996
|
| Церква:
|
УАПЦ
|
| Попередник:
|
Феоктист (Пересада)
Антоній (Масендич)
|
| Наступник:
|
Гавриїл (Кризина)
|
|
|
| Альма-матер:
|
Московська духовна семінарія
|
| Діяльність:
|
священнослужитель
|
| Ім'я при народженні:
|
Василь Іванович Бойчук
|
| Народження:
|
6 березня 1957(1957-03-06)
Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
|
| Смерть:
|
2 листопада 2020(2020-11-02)[1] (63 роки)
Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, Україна
|
| Дияконство:
|
1986
|
| Священство:
|
1987
|
| хіротонія:
|
7 липня 1996
|
| Хто висвятив у єпископа
|
Андрій (Абрамчук), Роман (Балащук), Петро (Петрусь)
|
|
|
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям:
Іоанн.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бойчук.
Іоа́н (світське ім'я — Бойчу́к Васи́ль Іва́нович; 6 березня 1957, Битків — 2 листопада 2020, там же) — архієрей Православної церкви України, колишній єпископ Коломийський і Косівський
Життєпис
Народився у багатодітній сім'ї (окрім нього, родина виховувала ще трьох синів і чотирьох дочок). З 1964 по 1972 рр. навчався у середній школі. У 1974 р. закінчив Брошнівське професійно-технічне училище. З 1976 по 1978 рр. — служба в армії СССР. У 1978 — 1984 рр. працював у Надвірнянському лісокомбінаті, навчався в лісотехнічній школі.
З 1984 по 1987 рр. навчався в Московській духовній семінарії. У 1986 р. рукоположений в сан диякона, а в 1987 р. — на священника. 1987 року направлений для пастирського служіння в Івано-Франківську єпархію РПЦ, 1990 — клірик УАПЦ, з 1992 — клірик УПЦ КП.
24 червня 1996 р. возведений у сан архимандрита митрополитом Галицьким Андрієм (Абрамчуком).
7 липня 1996 р. рукоположений в сан єпископа архиєреями: Андрієм (Абрамчуком), Романом (Балащуком), Петром (Петрусем) та призначений керуючим Рівненсько-Острозькою єпархією УАПЦ. Наступного дня єпархію було об'єднано з Луцько-Волинською, і новому архиєрею надано титул «Рівненський і Волинський».
11 листопада 1996 р. призначений керуючим Житомирсько-Овруцькою єпархією.
4 квітня 1997 р. призначений єпископом Коломийським і Косівським, керуючим Коломийською єпархією УПЦ Київського патріархату.
У зв'язку з важкою хворобою (інсульт) рішенням Священного Синоду УПЦ Київського патріархату від 8 березня 2013 року (журнал № 14) звільнений від управління Коломийською єпархією за станом здоров'я та почислений на спокій.[2]
Помер 2 листопада 2020 року.[3]
Нагороди
Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (23.01.2004 р.), Ордену Юрія Переможця (14.12.2006 р.) та Ордену Святого Миколая Чудотворця (06.03.2007 р.).
Примітки
Джерела
Посилання
