У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Інґеборґа.
Інґебо́рґа Гоконсдоттір Норве́зька (норв. Ingeborg Håkansdotter, 1301 — 17 червня 1361) — регент Швеції (1319—1326) та Норвегії (1319—1327).
Біографія
Молоді роки
Походила з династії норвезьких Інґлінґів. Старша донька Гокона V, короля Норвегії, та Евфемії Рюґенської. Народилася у 1301 році. Незабаром була оголошена спадкоємицею престолу. У 1302 році вона вперше була заручена з Маґнусом, сином Бірґера Маґнуссона, короля Швеції. Проте згодом заручини були скасовано.
У 1305 році була заручена з іншим представником шведських Фолькунгів — Еріком Маґнуссоном, герцогом Седерманландським, братом короля Біргера. Шлюб відбувся у 1312 році в Осло (разом з весіллям Інґеборґи, короля Ейріка II, з Вальдемаром Маґнуссоном Фолькунґом).
Після загибелі чоловіка у 1317 році разом із своєю кузиною Інґеборґою уклала союз з Хрістоффером, герцогом Галланда (майбутнім королем Данії). Після цього об'єдналася з повсталими на чолі з Матсом Кеттільмундсоном. Своєї резиденцією обрала замок Варберг.
Регентство
У 1319 році після оголошення її сина Магнуса новим королем Швеції та Норвегії стає регентшею в цих королівствах. Водночас Інґеборґа отримала титул герцогині. Але регентша все ж мала певну владу. Так, у 1320 році вона звільнила місто Ригу від боргів перед королем Швеції, що викликало невдоволення знаті. Також посилився вплив коханця регентші данця Кнута Порса. Все це спричинило конфлікт з дротсом Матсом Кеттільмундссоном, якого у 1322 році було звільнено й переведено до Фінляндії.
Втім владу в Швеції опинилася в руках нового ріксдротса Кнута Йонсона, в Норвегії — Ерлінґа Відкунссона. Але Інґеборґа намагалася чинити їм спротив. Особливо вона намагалася здобути зовнішній успіх. Інґеборґа Норвезька влаштувала шлюб з доньки з герцогом Мекленбурґа. За умовами шлюбної угоди в Кальмарі Мекленбурґ, Гольштейн, Саксонія та Рендсбурґ повинні були допомогти королю Швеції у збереженні в своїй власності області Сконія.
Також Інґеборґа взяла значний кредит у вільного міста Штральзунд в обмін на вільну торгівлю цього міста зі Швецією та Норвегією. За цих умов регентка наказала у 1322 році зайняти Сконію, що спричинило війну з Данією. Втім Швеція не отримала очікувальної підтримки від союзників. Поразка спричинила падіння впливу Інґеборґи, проти неї виступила державна рада. Після остаточної поразки шведських військ у Сконії у 1323 році регентша погодилася з вимогами регентської ради, за яким усі угоди Інґеборґи Норвезької скасовуються. Також вона відмовилася від деяких замків та маєтностей. Ці обмеження впливу Інґеборґи встановила регентська влада Норвегії.
У 1326 та 1327 роках була позбавлена посади регента у Швеції та Норвегії відповідно.
Останні роки
21 червня 1327 року Інґеборґа вийшла заміж за коханця Кнута Порса, який став герцогом Галланду. У 1329 році її чоловіка зроблена герцогом Естланду. У 1330 році вдруге стала удовою. У 1336 році була присутня на коронації сина Маґнуса IV.
У 1341 році підтримала війну Генріха й Гласу, графів Гольштейн проти Вальдемара, герцога Шлезвігу, Йогана Гольштейна та Ганзи.
У 1350 році успадкувала герцогство Галланд після смерті синів Гокона та Кнута від мору (Чорної смерті). Померла у 1361 році.
Родина
1. Чоловік — Ерік Фолькунґ, герцог Седерманландський.
Діти:
- Маґнус (1316—1374), король Швеції та Норвегії у 1319—1374 роках
- Еуфімія (1317—1370), дружина Альберта II, герцога Мекленбурґа
2. Чоловік — Кнуд Порс, герцог Галланда та Естонії
Діти:
- Гокон (-1350)
- Кнеут (-1350)
- Бріґітта, дружина Йона Гафтхорссона
Джерела
- Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966)
- Nationalencyklopedin, Bokförlaget Bra Böcker AB, Höganäs (1992)
- Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. ISBN 91-1-952122-7.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інґеборґа Гоконсдоттір Норвезька
_bust_2009_Link%C3%B6ping_(2)_crop.jpg)
