PROFILPELAJAR.COM

	Іан Портерфілд
	Іан Портерфілд
Особисті дані
Повне ім'я	Джон Портерфілд
Народження	11 лютого 1946
	Данфермлін, Шотландія
Смерть	11 вересня 2007 (61 рік)
	Суррей, Англія
Громадянство	Шотландія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Іан Портерфілд (англ. Ian Porterfield, 11 лютого 1946, Данфермлін — 11 вересня 2007, Суррей) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за команду клубу «Рейт Роверс», в якій провів три сезони, взявши участь у 117 матчах чемпіонату.

Іан Портерфілд забиває переможний м'яч у фіналі Кубка Англії 1973 року.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу англійського «Сандерленда», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за клуб з Сандерленда наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри, з короткочасним відходом в «Редінг» в 1976 році. Більшість часу, проведеного у складі «Сандерленда», був основним гравцем команди і забив єдиний і переможний гол на Вемблі у фіналі Кубка Англії 1973 року, що дало його команді перемогу над «Лідс Юнайтед» (1:0).

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Шеффілд Венсдей», за команду якого виступав протягом 1977—1979 років.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1979 року, очоливши тренерський штаб клубу «Ротергем Юнайтед» і виграв першість Третього дивізіону Футбольної ліги.

6 червня 1981 року Портерфілд очолив «Шеффілд Юнайтед». Йому була дана задача витягнути клуб з Четвертого дивізіону назад в Перший за 5 сезонів. Завдання майже вдалося виконати — «Шеффілд» вийшов до Другого дивізіону. Однак Портерфілд все одно був звільнений 27 березня 1986 року.

У листопаді 1986 року він був призначений тренером «Абердина» в шотландській вищій лізі, після відходу Алекса Фергюсона в «Манчестер Юнайтед». Єдиним помітним успіхом для Іана з клубом став фінал Кубка шотландської ліги, втім у вирішальній грі «Абердин» у серії пенальті поступився «Рейджерсу». Портерфілд покинув пост 1988 року і у тому ж році був запрошений до «Челсі», де став помічником головного тренера Боббі Кемпбелла.

В жовтні 1989 року Портерфілд був призначений менеджером клубу третього дивізіону «Редінга», але був звільнений через 18 місяців, не зумівши виконати завдання, і повернувся в «Челсі», де став головним тренером після звільнення Боббі Кемпбелла. У першому сезоні 1991/92 клуб став 14-им, а в другому результати не покращились і Портерфілд був звільнений з посади 15 лютого 1993 року, ставши першим звільненим тренером в історії новоствореної Прем'єр-ліги.

Влітку 1993 року після авіакатастрофи загинув кістяк збірної Замбії. Портерфілд був призначений тренером команди, щоб відновити збірну і став з нею фіналістом Кубка африканських націй 1994 року, але незабаром він подав у відставку.

В січні 1996 року він повернувся в Англію і став помічником Коліна Тодда у клубі «Болтон Вондерерз», щоб допомогти клубу уникнути вильоту з Прем'єр-ліги, але мета досягнута не була і команда вилетіла в нижчий дивізіон.

В травні 1996 року Портерфілд потрапив у скандал з водінням у нетверезому вигляді, через що поспішно покинув посаду і в подальшому тренував збірні Зімбабве, Оману та Тринідаду і Тобаго.

У 2003 році він був призначений менеджером клубу «Пусан Ай Парк», з яким виграв Кубок Південної Кореї у 2004 році. 4 квітня 2006 року він підписав контракт з Федерацією футболу Вірменії і став тренером збірної Вірменії. Під керівництвом Портерфілда команда завдала сенсаційної поразки збірній Польщі, зіграла внічию з сербами і португальцями, а також піднялася в рейтингу ФІФА на 80 місце. На той момент це було найвище місце збірної Вірменії з моменту її заснування^[2]. Будучи хворим на рак, у важкому стані Портерфілд залишав лікарні Великої Британії, щоб особисто керувати командою, і залишився її наставником до останніх днів.

Помер 11 вересня 2007 року на 62-му році життя у місті Суррей внаслідок раку товстої кишки^[3]^[4].