Ємцов Артем Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ємцов.
Ємцов Артем Олександрович
Народився8 червня 1986(1986-06-08) (38 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьактор
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Артем Олександрович Ємцов (нар. 8 червня 1986(19860608), Київ) — український актор театру та кіно.

Життепис

Народився 8 червня 1986 року в Києві[1]. Серед театральних родичів — двоюрідна бабуся Тетяна Наумова — балерина Большого театру[2].

Дитяче бажання бути спершу священиком, потім цирковим артистом крок за кроком призвела Артема в театральну студію, логічним продовженням якої став театральний інститут[3]. У 2007 році закінчив курс Миколи Рушковського в Київському державному театральному інституті ім. Івана Карпенка-Карого.

Театральну діяльність розпочав з 2007 року у київському театрі російської драми імені Лесі Українки ( нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), куди був прийнятий без прослуховування. Потім був «Театрі на Подолі» (з 2009) і знову повернення в Лесю (з 2011)[2].

Бере участь в антрепризних виставах («Небезпечний поворот»[4], «Варшавськая мелодія—2»), в літературних читаннях («Майстер і Маргарита»[5], «Поховайте меня за плінтусом»[6]), в об'єднаних програмах за участю музикантів, оркестру…[7]. Примітна особливість — зріст 196 см.

Живе і працює в Києві.

Театр

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

У театрі ім. Лесі Українки зіграв наступні ролі[8]

Театр на Подолі
  • 2007 (ввод) — «Майстер-клас Марії Каллас» Терренса МакНелли; реж. Віталій Малахов — адміністратор
  • 2009 — «Хто вбив молодого В.?» (друга назва — «Нові страждання молодого В.») У. Пленцдорфа; реж. Георг Жено — Едгар[11][12]
  • 2009 — «Ігри олігархів»; реж. Віталій Малахов — Бердичевський
  • 2010 — «Льовушка» Анатолія Крима; реж. Ігор Славинський — Льовушка[13]
  • 2010 — «Опера Мафіозо» Васила Станилова; реж. Віталій Малахов — Витторіо
  • 2011 — «La Bonne Anna, або як зберегти сім'ю» Марка Камолетті; реж. Ігор Славинський — Роберт, дизайнер інтерьєрів[14]
  • 2012 — «Недоумкуватий Журден» Михайла Булгакова; реж. Віталій Малахов — учитель фехтування
Театр «Актор»
  • 2018 — «Приємна несподіванка» за п'єсою «Візити до містера Гріна» Джеффа Барона; реж. Ольга Гаврилюк[15]
  • 2019 — «Мегери» Дона Нігро; реж. Ольга Гаврилюк[16]
Інші театри

Фільмографія

  • 2006 — Золоті хлопці-2 — журналіст (в титрах не зазначений)
  • 2007 — Серцю не накажеш — Рома
  • 2008 — Рідні люди — Кирило Биків
  • 2008 — Роман вихідного дня — Василь
  • 2010 —2013 — Єфросинія (телесеріал) — Ромео (в титрах не зазначений)
  • 2012 — Повернення Мухтара-8 (6-я серія «Прости-прощай») — Андрій
  • 2013 — Реаліті (короткометражний) — Марк Боссі
  • 2014 — Особиста справа — Шахов, особа нетрадиційної орієнтації

Відгуки

Артем Ємцов для ролі Едді-Вертера став просто знахідкою — довготелесий, з по-дитячому добрим обличчям. Митець, що не вміє малювати, не бажаючий ходити на роботу громадянин Німеччини, син, який втік з батьківського дому. Нарешті, закоханий, який жахається, наче смерті, будь-якого фізичного контакту з коханою. Загалом, людина на дві голови вище за інших, по-своєму незрозуміла та нещасна.[21]

Оригінальний текст (рос.)
Артём Емцов для роли Эдди-Вертера оказался просто находкой — долговязый, с по-детски добрым лицом. Не умеющий рисовать художник, не желающий ходить на работу гражданин Германии, сбежавший из родительского дома сын. Наконец, влюбленный, страшащийся, как смерти, всякого физического контакта с возлюбленной. В общем, человек на две головы выше остальных, по-своему непонятый и несчастный.

— Юлія БЕНТЯ про роль у виставі «Хто вбив молодого В.?», газета «Коммерсантъ Украина» № 189 від 3 листопада 2009 року

Улюбленцем публіки тут безумовно стане і Артем Ємцов — це видно вже на прем'єрі. Молодий актор зіграв роль не другого і навіть не третього плану. Його ім'я в списку діючих осіб і виконавців значиться в хвості, адже лакея Жоржа в мольеровской п'єсі немає. Його придумав режисер. Цей безмовний довготелесий хлопчина з вічно роззявленим від подиву ротом маячить десь на задньому плані, але так безпосередньо і чесно переживає все, що відбувається на сцені, що очей не відірвати.[22]

Оригінальний текст (рос.)
Любимцем публики здесь безусловно станет и Артем Емцов — это видно уже на премьере. Молодой актер сыграл роль не второго и даже не третьего плана. Его имя в списке действующих лиц и исполнителей значится в хвосте, ведь лакея Жоржа в мольеровской пьесе нет. Его придумал режиссер. Этот безмолвный долговязый паренек с вечно разинутым от удивления ртом маячит где-то на заднем плане, но так непосредственно и честно переживает все происходящее на сцене, что глаз не оторвать.

— Олена ФРАНЦЕВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «Известия» від 15 жовтня 2012 року

Ну, і, звісно ж, окреме «браво!» молодому акторові Артему Ємцову в ролі лакея Жоржа. Його безсловесний, довготелесий і незграбний герой — точна копія старовинного літографічного зображення італійського слуги-дзанні (цікаво, чи знає сам актор про цю схожість?) — без сумніву, акторське відкриття в цій виставі.[23]

— Наталя ВЛАДИМИРОВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «День» від 13 листопада 2012 року

Примітки

  1. ↑ Все мы родом из детства,выпуск №30,гость артист театра и кино Артем Емцов
  2. ↑ а б Олеся ВОРОНИНА (24 грудня 2015). Артем Емцов: «Вся моя жизнь — это чудо…» (рос.). «Версии». Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  3. ↑ Юлия САВЧЕНКО (17 грудня 2015). Артём Емцов. Uaparty. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  4. ↑ Юлія БЕНТЯ (10 березня 2010). Спектакль на выданье «Опасный поворот» в Доме офицеров (рос.). bit.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  5. ↑ Спектакль-чтения «Мастер и Маргарита». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017. [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Юліана ОХОТНІК (21 вересня 2016). Сказки на ночь: Артем Емцов и «Похороните меня за плинтусом» Павла Санаева в Botan (рос.). bit.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  7. ↑ Ольга КІЗЛОВА (13 січня 2016). Скрипач Вадим Борисов: «Когда говоришь о Бахе, то понимаешь, что хорошей музыки очень много. Но он стоит над всеми» (рос.). Газета 2000, №1–2 (755). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  8. ↑ Артём Емцов на сайте театра Л. Украинки. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  9. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (30 червня 2020). Фатум для двох досконалостей (укр.). Портал «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 1 липня 2020.
  10. ↑ Олексій КУЖЕЛЬНИЙ (20 грудня 2020). «Музика кохання. Бенефіс Лариси Кадочнікової». Романтично-фантазійна оповідь про дві особистості — Жорж Санд і Фредеріка Шопена представлена на Новій сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (укр.). «День». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  11. ↑ Юлия БЕНТЯ (3 листопада 2009). Самый молодой Вертер в новом спектакле Театра на Подоле (рос.). «Коммерсантъ Украина». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  12. ↑ Театр на Подоле «Новые страдания молодого В.» (відео)
  13. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (27 січня 2011). Один хлопчик і дві бабусі (укр.). Газета 2000, №4 (543). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017. [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Наталя ПАНАФІДІНА (23 лютого 2011). Игорь Славинский решил разобраться в семейных отношен (рос.). «Экономические известия» №32 (1492). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017. [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (9 грудня 2018). «Приємна несподіванка» від «Актора» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
  16. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (2 червня 2020). «Мегерська» перука Олексія Вертинського (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
  17. ↑ Пресс-презентация премьерного спектакля «Опасный поворот» [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ Татьяна ПОЛИЩУК (9 березня 2016). Спектакль недели «Варшавская мелодия-2» (рос.). «День». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
  19. ↑ «Пригоди Піноккіо». Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  20. ↑ Ілля ПРОКОПЕНКО (31 січня 2024). Артем Ємцов: «Треба бути голим на сцені – буду» (укр.). «Твій Київ». Процитовано 6 лютого 2024.
  21. ↑ Юлія БЕНТЯ (3 листопада 2009). Самый молодой Вертер (рос.). «Коммерсантъ Украина» №189. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 2017-11-8.
  22. ↑ Елена ФРАНЦЕВА (15 жовтня 2012). Русская драма приправила драматизмом последнюю комедию Мольера (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 2017-11-8.
  23. ↑ Наталя ВЛАДИМИРОВА (13 листопада 2012). Азарт, пустощі, розкутість і «карнавальність» (укр.). «День». Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.

Посилання