Є́гер (від нім. Jäger — «мисливець, стрілець») — у військовій справі вояк легкої піхоти. Існував в арміях деяких європейських держав у XVIII—XIX ст.

Вперше найменування «єгері» зустрічається в Тридцятилітню війну 1618—1648 рр. З 1674 р. в армії Бранденбурзького маркграфства єгерями в кожній роті називалися відмінні стрільці. У середині XVIII ст. в прусській армії створюються спеціальні команди стрільців-єгерів із колишніх лісничих. Як легка піхота єгері набули поширення під час Семирічної війни 1756—1763 рр. у французькій, прусській та австрійській арміях.

Єгері озброювалися нарізними рушницями (штуцерами), кинджалами і ножами. Діяли розсипним строєм, вели прицільний вогонь, використовувалися для підтримки кінноти, охоплення й обходу противника, прикриття своїх флангів. У французькій армії Наполеона I роль єгерів виконували вольтижери та шасери. В Італії єгері відомі під назвою берсальєрів.

У 2-й половині XIX ст. єгері як легка піхота втратили своє значення і їх найменування зберігалося в деяких арміях (Німеччина, Фінляндія), лише за традицією до кінця Другої світової війни. В армії ФРН військовослужбовці підрозділів, частин і з'єднань піхоти, на відміну від мотопіхоти, продовжують іменуватися єгерями.

У російській армії перший батальйон єгерського типу був сформований П. А. Рум'янцевим в 1761 при облозі фортеці Колобжег (Кольберг). У Російсько-турецьку війну 1768—1774 рр. все піхотні полки російської армії мали команди єгерів. У 1770-х рр. із них були створені окремі єгерські батальйони. У 1785 р. вони були зведені в корпуси (загони 4-батальйонного складу), які в 1797 р. були переформовані в єгерські полки. На початок Французько-російської війни (1812) р. в російській армії було 52 єгерських полки, в тому числі 2 гвардійських. У 1825 р. частина їх отримала найменування єгерських карабінерних. У 1856 єгерські полки були перейменовані в піхотні, а єгерські карабінерні — в гренадерські. На початку XX ст. в російській армії існував один лейб-гвардії єгерський полк. Багато командирів єгерських частин стали відомими воєначальниками.

Кінні єгері — легка кіннота, що існувала в західноєвропейських і російській арміях в XVIII—XIX ст. Призначалися для ведення розвідки, пошуків і рейдів у тил противника. У Росії вперше з'явилися в 1788 р. у вигляді кінно-єгерських команд у легко-кінних полках. У 1789 були сформовані перші кінно-єгерські полки. У 1812—1833 рр. у російській армії було 8—9 таких полків. У 1833 р. кінно-єгерські полки були розформовані, а їхній особовий склад направлений на укомплектування інших полків кінноти, лейб-гвардії кінно-єгерський полк був перейменований на лейб-гвардії драгунський полк.

• Карабінери
• Рейтари
• Лансьєри
• Гусари (рід кавалерії)
• Кінногренадери
• Пандури
• Марксмен
• Шарпшутер

• Austro-Hungarian Infantry 1914—1918 [Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Austro-Hungarian Land Forces 1848—1918 [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Preußen Jäger Battalion 4 NCO Waffenrock [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Jäger-Divisionen [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

• Военное дело — Финляндия: Егеря [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]

• Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 289-290. — ISBN 00101-236. (рос.)