Євпраксія Всеволодівна
Марковий аркуш 2016 року із зображенням Євпраксії Всеволодівни.
Імператриця Священної Римської імперії
Коронація:	1089
Народження:	бл. 1071 Київ
Смерть:	9 липня 1109(1109-07-09) Київ
Поховання:	Києво-Печерська лавра
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Всеволод I Ярославич
Мати:	Анна Половчанка[1]
Шлюб:	Генріх I Генріх IV
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Євпра́ксія Все́володівна (д.-рус. Еоупраксиа; 1071 — 9 липня 1109^[2]) — князівна із династії Рюриковичів. Німецька імператриця (1088—1105), дружина німецького імператора Генріха IV^[2]. Донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого^[2]. Сестра Володимира Мономаха^[2]. 1093 року втекла від чоловіка до Італії, 1097 року — до Угорщини, 1099 року — до Русі. 1106 року стала черницею^[2]. Коронаційне ім'я — Адельгейда. В німецькій історіграфії — Адельге́йда Ки́ївська (нім. Adelheid von Kiew); також — Євпра́ксія-Адельге́йда Все́володівна^[2].

Її життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Русь посідала з володарськими дворами Західної Європи.

Освіту Євпраксія здобула в київському великокняжому дворі. Вона рано прилучилася до західної культурної й духовної традиції: її мати, дружина князя Всеволода, мала родичів у королівських родинах Угорщини, Польщі, Норвегії, Франції, Візантії.

У юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого, але незабаром в 1087 овдовіла. 1086 — Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної й католицької церков. Наприкінці 1093-го Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження з нею з боку чоловіка, була змушена покинути Німеччину. Втекла до Каносси (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської, за її посередництвом, вдалася до Папи Урбана II, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці, потім — П'яченці (1095). Церковні собори у Констанці і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV.

1096 чи 1097 року Євпраксія подалася до Угорщини, а звідти — на батьківщину, до Русі — у Київ. Формально вона залишалася дружиною імператора, адже Католицька церква не визнавала розлучень. 1106 року, після смерті Генріха, постриглася в черниці Андріївського жіночого монастиря, де її рідна сестра Анна Всеволодівна була настоятелькою.^[3] Була похована в соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, де була надгробна таблиця з епітафією^[4].

У Літописі Руському про Євпраксію сказано трьома реченнями. Перше, що вона постриглася у 1106 році, а також два речення про її смерть та поховання в 1109 році.^[5]

• Трагічній долі Євпраксії Всеволодівни присвятив свій історичний роман «Євпраксія» Павло Загребельний.
• Зображена 2016 року на марковому аркуші «Київські князівни на престолах Європи», де її помилково названо як «Євпраксія—Адельхайра».

• Батько: Всеволод Ярославич — князь переяславський (1054—1073), чернігівський (1073—1076, 1077—1078), великий князь київський (1078—1093).
• Матір: Анна
• Зведений (по батькові) брат: Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
• Єдинокровний брат: Ростислав Всеволодович — князь переяславський (1078—1093).
• Сестри:
  • Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря.
  • Катерина Всеволодівна

• Войтович Л. 3.13. Всеволодовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Hartmut Rüß: Eupraxia — Adelheid. Eine biographische Annäherung, in: Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 54 (2006), S. 481—518.
• Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Євпраксія Всеволодівна

• Евпраксія [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 400. — 1000 екз.
• Загребельний Павло Архипович (1975). Євпраксія. Архів [[[Загребельний Павло Архипович#.D0.A2.D0.B2.D0.BE.D1.80.D0.B8:]] оригіналу] за 24 серпня 2011.
• Євпраксія-Адельгейда - Історія України в датах та подіях, Ярослав Грицак.
• Розанов С. П. Евпраксия-Адельгейда Всеволодовна (1071–1109) : (Представлено академиком С. Ф. Платоновым в заседании Отделения гуманитарных наук 11 января 1929 года) (1929)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Євпраксія Всеволодівна