«Russians» (з англ.—«Росіяни») — пісня з дебютного альбому СтінгаThe Dream of the Blue Turtles, випущена 1985 року як сингл. Цією піснею музикант застерігає від наслідків Холодної війни, серед яких доктрина про взаємне гарантоване знищення (рядки: «Немає такої речі, як переможна війна / Це брехня, в яку ми більше не віримо»[1]). Як наслідок, він сподівається, що «Росіяни теж люблять своїх дітей»[2] і, на його думку, це єдине, що здатне вберегти світ від катастрофи внаслідок застосування ядерної зброї[3].
Як вступ до пісні використано такі звукові фрагменти: в лівому стереоканалі — з програми «Час» від 23 грудня1984 року (диктор Ігор Кирилов: «Британський прем'єр охарактеризувала переговори з главою делегації Михайлом Сергійовичем Горбачовим як конструктивний, реалістичний, діловий та дружній обмін думками», диктор Галина Зименкова: «В Сані завершила роботу…»); у правому стереоканалі — з трансляції стикування космічних кораблів «Союз-19» і «Аполлон» 17 липня1975 року: «— I am approaching Soyuz. — Oh, please, don't forget about your engine». Також Стінг використав у композиції мелодію «Романсу» з сюїти «Поручик Кіже» російського композитора Сергія Прокоф'єва[4].
Пісня стала хітом у Франції, де, протримавшись у топ-50 протягом 19 тижнів, досягла другого рядка чарту. Сингл є 647-м за рівнем продажів у Франції[5] і має статус золотого[6].
6 березня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, Стінг опублікував в інстаграміперформанс пісні[7], присвячений «хоробрим українцям, які борються проти жорстокої тиранії, а також багатьом росіянам, які протестують проти цього обурення, незважаючи на загрозу арешту та ув'язнення»[8].
Створення
Відповідаючи на питання про те, як з'явилася пісня «Russians», Стінг зазначає, що до її написання його надихнув перегляд радянських телепередач для дітей[9]. Під час свого приїзду до Росії 2010 року Стінг дав інтерв'ю Володимиру Познеру. Говорячи про пісню і про те, чи він вважає, що росіяни не люблять своїх дітей, музикант дав такий коментар:
…я мав друга, який працював у Колумбійському університеті, він був науковцем-дослідником. Він мав пристрій, здатний перехоплювати сигнал із радянських супутників над Північним полюсом. І ми вирішили разом із ним подивитися російське телебачення. Я ніколи не бачив російського телебачення. Це був ранок неділі, і в Москві, і в Санкт-Петербурзі йшли дитячі програми, ваша версія «Вулиці Сезам» тощо. І мене вразило, скільки тепла, уваги та любові було вкладено в ці програми. Так що, природно, ця думка, що росіяни не люблять своїх дітей — ця нісенітниця, це стало основою розрядки, того, що ми не знищили один одного. Тому що всі ми — і Захід, і Радянський Союз — мали на кону майбутнє наших дітей, ось про що я говорю. Я кажу, що ми любимо своїх дітей і тому не підірвемо світу.