Ochotona thibetana

Ochotona thibetana
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина: Пискухові (Ochotonidae)
Рід: Пискуха (Ochotona)
Вид: O. thibetana
Біноміальна назва
Ochotona thibetana
(Milne-Edwards, 1871)[2]
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Підвиди
  • O. t. nangquenica Zheng et al., 1980
  • O. t. osgoodi Anthony, 1922
  • O. t. sacraria Thomas, 1923
  • O. t. sikimaria Thomas, 1922
  • O. t. thibetana Milne-Edwards, 1871
Посилання
Вікісховище: Ochotona thibetana
Віківиди: Ochotona thibetana
EOL: 122420
ITIS: 625333
МСОП: 41271
NCBI: 130843

Ochotona thibetana або пискуха тибетська — вид зайцеподібних гризунів родини Пискухові (Ochotonidae). Виділяють низку підвидів. Це численний вид гризунів, що мешкає в горах Китаю на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремими популяціями в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім.

Таксономія

Тибетська пискуха вперше була описана в 1871 році французьким теріологом і орнітологом Альфонсом Мілн-Едвардсом. За Mammal Species of the World, виділяють п'ять підвидів:

  • O. t. nangquenica Zheng et al., 1980
  • O. t. osgoodi Anthony, 1922
  • O. t. sacraria Thomas, 1923
  • O. t. sikimaria Thomas, 1922
  • O. t. thibetana Milne-Edwards, 1871

Пискуха ганьсуйська (Ochotona cansus) і пискуха Форреста (Ochotona forresti) раніше також вважалися підвидами тибетської пискухи, однак були виділені як окремі види.[3] Загалом класифікація пискух досить складна ще й тому, що часто декілька видів пискух співіснують на одній і тій самій території.

Опис

Це порівняно невелика піскуха[3], з довжиною тіла від 14 до 18 см і вагою від 72 до 136 г. Колір хутра різниться в залежності від підвиду. Вуха довжиною від 17 до 23 мм, довжина задніх лап від 24 до 32 мм, підошви покриті хутром.

Поширення

Ареал виду включає китайські гори на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремі популяції в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім.[4][5] Може мешкати і в прилеглих районах Непалу і Бутану, однак поки не був там зафіксований.

Підвид O. t. thibetana мешкає на півдні провінції Цінхай, на заході Сичуаню, в південно-західному Тибеті і північно-західному Юньнані. O. t. nangquenica мешкає в Тибеті. O. t. sacraria мешкає на заході провінції Сичуань. O. t. osgoodi мешкає на північному заході М'янми. O. t. sikimaria мешкає в Сіккімі.

Екологія

Тибетська пискуха мешкає в скелястих районах, порослих рододендроновими і бамбуковими заростями на низькій висоті і в субальпійських луках на великій висоті. Хоча вид був зафіксований і на висоті всього 1800 м над рівнем моря, загалом він віддає перевагу висотам від 2400 до 4100 м.

Робить прості нори. Можуть вести як денний так і нічний спосіб життя. Як і інші види піскух, роблять "стіжки" з сіна. Розмножуються з квітня по липень. Народжують кілька разів на рук, по 1-5 дитинчат. Не утвроюють тривалих пар.

Збереження

МСОП вважає тибетську пискуху видом, що не потребує особлиного нагляду. Це численний вид і немає підстав вважати, що його чисельність скорочується. Однак виду загрожує знищення середовища існування через вирубку бамбукових і рододендронових лісів, а підвид, що мешкає окремою популяцією в Сіккімі може опинитися на межі зникнення.[6]

Примітки

  1. ↑ Smith, A.T.; Liu, S. (2016). Ochotona thibetana. Т. 2016. с. e.T41271A45185018. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T41271A45185018.en. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. ↑ David, A. (1871). Rapport adressé a mm. les professeurs-administrateurs du Muséum d'histoire naturelle. Nouvelles archives du Muséum d'histoire naturelle de Paris (Bulletin) 7: 93. The full text [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Chapman та Flux, 1990, с. 52.
  4. ↑ Smith, Andrew T.; Xie, Yan; Hoffmann, Robert S.; Lunde, Darrin; MacKinnon, John; Wilson, Don E.; Wozencraft, W. Chris (2010). A Guide to the Mammals of China (англ.). Princeton University Press. с. 286. ISBN 978-1400834112. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  5. ↑ MacDonald, David (10 вересня 2009). The Encyclopedia of Mammals. Oxford: Oxford University Press. с. 267.
  6. ↑ Boudet, C.H. (April 2010). Moupin Pika, Forest Pika. Mammals' Planet. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017. [Архівовано 2017-10-12 у Wayback Machine.]

Посилання

Джерела