Non ho l'età (per amarti) (укр.Я ще маленька (щоб кохати тебе)) — пісня, з якою італійська співачка Джільола Чінкветті здобула перемогу на фестивалі пісні в Сан-Ремо і на конкурсі пісні Євробачення-1964. На Євробаченні пісня набрала 49 очок з 75 можливих (65 %), що стало до того часу рекордом конкурсу. Коли Джільола Чінкветті перемогла на Євробаченні, їй було шістнадцять років, і довгий час вона була наймолодшим переможцем конкурсу. У 1986 цей рекорд був побитий 13-річною бельгійською співачкою Сандрою Кім.
Текст пісні
Героїня пісні співає про те, що вона ще дуже молода, щоб мати серйозні стосунки з молодиком. Вона навіть не дозволяє собі гуляти з ним. Дівчина пропонує своєму коханому почекати, поки вона підросте, і тоді вона подарує йому все своє кохання[1].
Пісня на фестивалі Сан-Ремо
Джільола Чінкветті — виконавиця пісні
Свій перший сингл «Penso alle cose perdute» Джільола Чінкветті записала в 1963 у віці 15 років, а в 16 років вона стала переможницею фестивалю молодих виконавців у Кастрокаро, виконавши дві пісні італійського композитора Джорджо Габера: «Sull'acqua» (укр.На воді) і «Le strade di notte» (укр.Нічні дороги)[2].
Проте справжній успіх чекав співачку на XIV фестивалі італійської пісні в Сан-Ремо, на якому вона і виконала пісню «Non ho l'età». До 1971 на фестивалі кожна пісня виконувалася двічі двома різними виконавцями в різних оркестрових аранжуваннях. Це доводило, що фестиваль був конкурсом пісні, а не виконавців[3], тому пісню «Non ho l'età» також виконала її авторка Патрісія Карлі, але в іншому аранжуванні.
1 лютого1964 пісня здобула перемогу в Сан-Ремо, а представницею Італії на Євробаченні була обрана саме Джільола Чінкветті, яка виконала пісню ніжним, але в той же час, сильним голосом. До того ж, за змістом[1] пісня більше підходила не 25-річній Патрісії Карлі, а Джільолі, яка тоді була ще неповнолітньою.
З піснею «Non ho l'età» Джільола Чінкуетті здобула переконливу перемогу, набравши 49 балів з 75 можливих та обігнавши найближчого конкурента, британця Метта Монро, на 32 бали.[4].
Повний запис конкурсу Євробачення-1964 разом із записом Євробачення-1956 згорів під час пожежі в даньському телецентрі в 1970-ті. Збереглися лише записи радіотрансляцій конкурсу та неповний запис виступу Джільоли Чінкуетті після оголошення її переможницею. Цей запис зроблений іншим мовником[4].
Система голосування була наступна: кожна країна вибирала трійку лідерів. Найкраща, на їхню думку, пісня отримувала 5 балів, друга — 3 бали, а третя — 1 бал. У разі, якщо голоси членів журі були б віддані лише двом країнам, то вони отримали б 6 і 3 бали відповідно. Якщо голоси всіх членів журі дісталися б лише одній країні, то вона отримала б 9 балів. Таких ситуацій на конкурсі не сталося.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
