PROFILPELAJAR.COM

Leopardus emiliae
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	Котові (Felidae)
Підродина:	Малі кішки (Felinae)
Рід:	Леопард (Leopardus)
Вид:	L. emiliae
Біноміальна назва
	Leopardus emiliae; (Thomas, 1914)

Leopardus emiliae — вид хижих ссавців з родини котових (Felidae). Це один з найменших котів у роду Leopardus. Він зустрічається на південь від нижньої течії Амазонки в бразильських штатах Пара, Токантінс, Мараньян, Сеара, Ріо-Гранді-ду-Норті, Параїба, Пернамбуку, Алагоас, Баїя та Гояс^[1].

Таксон приєднано до Leopardus tigrinus^[2].

Таксономічна примітка

Таксон відділено від L. tigrinus^[3]. Видовий епітет emiliae є епонімом, який стосується імені людини, яка відкрила вид і якій він був присвячений, доктора Емілі Снетлаге.

Вперше L. emiliae був науково описаний у 1914 році британським зоологом Олдфілдом Томасом під назвою Felis emiliae. Його колега Джон А. Аллен у 1919 році виділив цей таксон як підвид Oncifelis guttula emiliae^[4]. У 1958 році Кабрера поставив під сумнів достовірність таксону, оскільки Томас не порівняв форму зі зразками з Французької Гвіани і синонімізував цього кота з Felis (Leopardus) tigrinus tigrinus, чому слідували пізніші автори^[5]. Через різне забарвлення шерсті та, перш за все, після порівняння морфометрії черепа, у 2017 році таксон знову отримав статус самостійного виду^[1].

Особливості

Довжина голови і тіла від 41.5 до 51 см, хвіст завдовжки 26–32 см і вага від 1.27 до 3.5 кг. Довжина задніх лап становить від 105 до 116 мм, а вуха — від 37 до 52 мм. Хутро відносно грубе. Основне забарвлення спини і боків світло-жовте, сіро-жовте чи дуже світло-жовто-коричневе. Черево білувате, дуже світло-сіре або злегка жовтувате з деякими невеликими або середніми темними плямами. На боках тулуба є невеликі круглі темні розетки, які не об'єднуються. Краї розеток тонкі та зазвичай зламані. Деякі екземпляри мають чорні смуги, що проходять від центру спини до основи хвоста. Особи-меланісти невідомі^[1].

Поширення

Ендемік Бразилії^[3].

Цей кіт живе в чотирьох різних екосистемах: дощовий ліс південно-східного басейну Амазонки, Атлантичний дощовий ліс, напівпосушлива Каатінга, савани північного й середнього Серрадо^[1].

Спосіб життя

Харчова поведінка в дикій природі досі недостатньо вивчена. Поживою є ящірки, коники, багатоніжки, жуки, птахи, незначний процент гризунів (оскільки їхня чисельність тут відносно низька). У Каатінзі L. emiliae ведуть більш денний спосіб життя, ніж в інших регіонах свого ареалу, що пояснює відносно високу частку денних ящірок у раціону^[6].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Nascimento, F. O.; Feijó, A. Taxonomic revision of the tigrina Leopardus tigrinus (Schreber, 1775) species group (Carnivora, Felidae) // Papéis Avulsos de zoologia. — 2017. — Вип. 57. — С. 231–264. — DOI:10.11606/0031-1049.2017.57.19. (англ.)
↑ de Oliveira, T. G., Fox-Rosales, L. A., Ramírez-Fernández, J. D., Cepeda-Duque, J. C., Zug, R., Sanchez-Lalinde, C., ... & Rodrigues, F. H. Ecological modeling, biogeography, and phenotypic analyses setting the tiger cats’ hyperdimensional niches reveal a new species // Scientific Reports. — 2024. — Вип. 14. — № 1. — С. 2395. — DOI:10.1038/s41598-024-52379-8.
↑ ^а ^б Leopardus emiliae. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 28.09.2022. (англ.)
↑ Allen, J. A. Notes on the synonymy and nomenclature of the smaller spotted cats of Tropical America // Bulletin of the American Museum of Natural History. — 1919. — Вип. 41. — С. 341–419.
↑ Cabrera, A. Catalogo de los mamíferos de América del Sur // Revista del Museo Argentino de Ciencias Naturales “Bernardino Rivadavia”, Ciencias Zoológicas. — 1958. — Вип. 4. — № 1. — С. 1–307.
↑ Sunquist, M., & Sunquist, F. Wild Cats of the World. — The University of Chicago Press, 2002. — С. 132. — ISBN 0-226-77999-8. (англ.)