«Intervilles» (укр.«Міжміські») — французьке ігрове і розважальне телешоу, чия концепція натхненна італійською програмою «Campanile sera» (транслювалася з 1959 по 1962 роки), створене 1962-го Гі Люксом і Клодом Саварі. В ефірі понад п’ятдесят років: незважаючи на кілька перерв, це одне з найдовших французьких ігрових шоу.
Шоу виходило з 17 липня 1962 року на телеканалі «RTF», потім на «ORTF». Після дванадцяти років відсутності повернулося 10 липня 1985 року на «FR3», потім з 4 липня 1986 року по 6 вересня 1999 роки транслювалося на «TF1». З 5 липня 2004 року транслювалося на «France 2»[1], потім на «France 3» з 3 липня 2006[2] по 26 серпня 2009 роки.
Відтоді програму було зупинено, але спеціальний випуск транслювали 29 червня 2013 року на «France 2» до п’ятдесятої річниці гри, а міжнародну версію транслювали на «Gulli» з 6 вересня 2014 по 11 березня 2016 роки.
В грудні 2019 року французький ведучий Нагі у своєму Twitter-акаунті заявив, що в квітні 2020 року шоу повернеться, а зйомки пройдуть в парку «Діснейленд (Париж)» (фр.«Disneyland Paris»), але ці плани скасувала пандемія «COVID-19»[3].
Принцип гри
Два французькі міста дружньо протистоять одне одному в серії фізичних випробувань та ігор на спритність на землі, у воді та в повітрі. Шоу відбувається у великій зовнішній телевізійній студії («арені»), яка переходить від шоу до шоу, часто в місті однієї з двох команд.
Серед найвідоміших випробувань — ігри на біговій доріжці або спінері, які призводять до багатьох падінь і випробування з коровами, що дестабілізують учасників, безпосередньо навіяні грою «Ландські перегони[fr]».
гра «Ландські перегони»
У версіях з 1962 по 1964 роки ігри санкціонуються 1 балом у разі перемоги[4], а нічия санкціонується по черзі 1 балом скрізь і 0 балами. У пізніших версіях (за винятком міжнародної версії) ігри найчастіше оцінюються в 2 бали і тому скрізь у разі нічиєї караються 1 балом, за винятком версії 2004 року, де ці два штрафи подвоюються.
Починаючи з 1986 року (або 1985) і за винятком сезону 2004 року команди можуть грати в джокер у грі на свій вибір, що подвоює їхній штраф за гру, тож у разі перемоги місто отримує 4 очки замість 2 і в разі нічиєї 2 очки замість 1 проти 1 для міста суперника.
Фінальна гра до 1999 року завжди має однакову форму (однак у 1971 році за нею йде перетягування канату, яке може принести до 4 очок). Команда, яка веде до позначки, представлена командою з трьох осіб, доповненою мером міста з 1985 року, відповідає на перше запитання, команда суперника відповідає на два послідовних запитання, а потім перша команда відповідає на друге запитання (тобто за схемою A-B-B-A).
Перед кожним запитанням мер міста обирає між коефіцієнтом 1 або 3 бали, в кінці кожного запитання відповідь нараховується стільки ж балів, що перевищує обраний коефіцієнт і стільки ж балів менше, якщо відповідь неправильна. З 1971 року (або 1970) кожне місто вибирає відповідно до різних правил для кожної пори року культурне поле запитання перед відповіддю.
У 2004 році гра була замінена фізичним зіткненням між трьома сильними чоловіками з обох команд[5]. Згідно з грою «виклик» або «великий план», яка була введена раніше та перейменована на «стіну чемпіонів», кожен з учасників повинен піднятися по похилій площині 30° шляхом тягового руху, перший учасник починає з висоти, визначеної кількістю балів. позначені раніше.
Учасник, який торкається стіни ногами, повинен негайно спуститися. Однак згодом учасники отримують право використовувати коліна за умови, що вони тримають ноги вгору[6]. Команда-переможець у цій фінальній грі виграє матч.
У 2009 році цей останній конкурс знову замінили іншим конкурсом зі скелелазіння, в якій брали участь п’ятнадцять учасників. Цей конкурс повторно використовували в міжнародній версії «Intervilles International».
Історія версій гри
Версія «RTF»
У 1962 році телетрансляцію 49-го випуску шоу «Тур де Франс» (фр.«Tour de France») було скасовано через суперечності щодо рекламних блоків. Щоб впоратися з невдоволенням глядачів, Гі Люкс, ведучий шоу «Чарт пісень» (фр.«Palmarès des chansons») пропонує адаптувати італійську розвагу «Campanile sera»[7]. Еммануель Робер і П'єр Брів купують права на «RTF»[8].
Творець шоу Гі Люкс став ведучим разом з Леоном Зітроном. Перший фінал відбувся 27 вересня 1962 року між містами Дакс і Сент-Аман-лез-О. Фінал, який мав тривати годину-півтори, триває майже дві з половиною години через численні дискусії та скарги. Сент-Аман поступався з рахунком 11:3[9].
Арена Дакса, на якій знімався «Intervilles»
Версія «ORTF» (1-й канал)
Версія «ORTF» транслювалася в 1964 році, потім в 1970—1971 роках і остання в 1973 році.
Версія «FR3»
Після дванадцяти років відсутності «Intervilles» повернувся на «FR3» влітку 1985 року, а Гі Люкс продовжив керувати шоу. 10 липня, 17 липня і 24 липня 1985 року в ефір вийшли 3 тестові програми, які подивилися 8 мільйонів глядачів.
З 4 липня 1986 року шоу транслювали на «TF1» щоп'ятниці ввечері. Програма припиняється 1991-го після штрафу в 4 980 000 F, накладеного 22 квітня 1992 року на «TF1» вищою радою аудіовізуальних засобів: бренди «Laughing Cow», «Tiercé magazine» та «Champion» згадувалися та демонструвалися кілька разів, однак реклама продукту може здійснюватися лише під час рекламної вставки[10].
У липні 1995 року після чотирьох років відсутності «Intervilles» повернувся на «TF1» з Жаном-П'єром Фуко, Фабрісом, Наталі Сімон і Олів'є Чіабодо на чолі.
Шоу, режисером якого досі є Жиль Амадо, продюсує «GLEM». Формула змінюється, оскільки програма відбувається лише на одному місці, у місті-організаторі, порівняно з двома раніше.
Жан-П’єр Фуко захищає місто-господар, Фабріс — місто-гість, Наталі Сімон тестує ігри, а Олів’є Чіабодо їх судить. За першим протистоянням цієї нової концепції «Intervilles», яка протиставляє Валансьєн і Сент-Аман, стежили понад 9 мільйонів глядачів.
У 2004 році «France 2» вирішив повернути цю літню гру в ефір, але вже в новому форматі, розробленому «Mistral Production», щодня та в прайм-тайм. Крім того, шоу записується в Європа-парку в Німеччині на сайті німецького шоу. Фінал відбувся в середині серпня в Європа-парку.
Сезон 2005
У 2005 році France 2 повертається до основ шоу, але все ще без прямого ефіру.
Таким чином програма записується за тиждень до виходу в ефір. Її спільно виробляють «Mistral Production» та «Air Productions», режисер Дідьє Фресс, як і раніше з Нагі у ролі ведучого. Шоу досягає дуже хороших рейтингів, незважаючи на жорстку конкуренцію. Фінал проходить на аренах Арля і завершується перемогою Сен-Кантена.
Сезон 2006
Дія першого випуску відбувається в Ле-Туке, який приймає Сен-Кантен. Шоу повертається в прямий ефір, його продюсерами є Дідьє Фресс для перших трьох випусків і Жіль Амаду для інших шести. Фінал відбувається на аренах Німа в матчі між Німом і Мон-де-Марсаном, останній виграє.
Сезон 2007
Перші п'ять програм створені Дідьє Фрессом, а останні п'ять Лораном Даумом. У фінальному матчі між Мон-де-Марсаном і Каркассоном відбувається друга поспіль перемога Мон-де-Марсана, цього разу вдома.
Сезон 2008
Цей сезон завершився перемогою Дакса і показав певне вичерпання концепції. Шоу не знайшло своїх глядачів минулих років, не перевищивши планку в 3 мільйони[11].
Сезон 2009
13 вересня 2008 року Ален Вотьє, програмний директор «France 3» оголосив по антені «Europe 1», що «Інтервілю» загрожують.
Сезон 2009 року нарешті підписаний, але ціною серйозних змін і бюджету, зменшеного на 30% порівняно з попередніми роками.
У цьому сезоні відбудеться перша коронація Гепа, який переміг у фіналі Дакса, чинного чемпіона.
Перерва між 2010 і 2012 роками
3 грудня 2009 року Патріс Дюамель оголосив під час прес-конференції, що «Intervilles» не повернеться влітку 2010 року. Шоу скасовано, але, незважаючи на це, воно з’являється в Китаї. Франція бере участь у міжнародній версії шоу, яка не транслюється на французьких каналах.
Сезон 2013
Щоб відсвяткувати 50-річчя шоу, «Intervilles» повертається в суботу, 29 червня 2013 року, о 20:45 на єдиний вечір[12], під час якого Дакс зустрінеться з Сент-Аман-лез-О, як і в першому фіналі в 1962 році[13].
Шоу зібрало 3,8 мільйона глядачів і 20,4% частки ринку та стало «лідером» вечора[14].
Зупинка між 2014 і 2022 роками
Після трансляції цієї події «France Télévisions» не підписує новий сезон гри.
Концепція «Intervilles» повернулася в 2014 році. Тим не менш, це була міжнародна версія шоу і в серпні 2016 року, після трьох сезонів, канал «Gulli» оголосив, що шоу не повернеться[15].
Карта країн, які взяли участь у сезоні 2014 рокуКарта країн, які взяли участь у сезоні 2015 року
Сезон 2023
Після десяти років відсутності «Intervilles» мав відродитися у 2023 році[16].
Ідентичність гри
Музична тема
З 1985 року музичною темою шоу є пісня гурту «The Citizen's Band» «Shanana», яка з'явилася того ж року[17]. Вона була реміксована шість разів (у 1985, 1995, 1998, 1999, 2004 та 2009 роках) спеціально для шоу.
Спочатку «The Citizen's Band» «черпав» натхнення з пісні гурту «The J. Geils Band» «Centerfold», яка з'явилася 1981 року, щоб створити цю популярну та привабливу мелодію[18].
Роберт Вурц судив події в 1998 році та з 2004 по 2007 рік.
Олів'є Гранжан облаштував протистояння між Парижем і Пекіном у 1999 році.
Олів'є Аллеман судив шоу з 2007 (починаючи з 3-го шоу) до 2009 року.
Текс навів порядок у шоу в 2013 році.
Ді-джеї
З 2005 року (за винятком 2009 року) для музичного оформлення шоу присутній ді-джей. Наразі цю роль виконували два різних ді-джеї:
Філіп Корті (з 2005 по 2008 роки)
Алі Фіцджеральд Мур «Великий Алі» (2013)
«Intervilles» по всьому світу
«Intervilles International»
З 2005 року «Mistral Production» організовує міжнародну версію «Intervilles International», у яких змагаються кілька команд, кожна з яких представляє свою країну. Рефері всіх цих міжнародних версій — Олів’є Гранжан.
9 сезонів знято во Франції, 1 сезон 2005 року знято в Мартігі, 2—3 сезони 2006 року в Сен-П'єрі і Сент-Максімі, 4—5 сезони 2007—2008 років в Кань-сюр-Мері, 6 сезон 2009 року в Амневілі, 7 сезон 2010 року в Арпажоні, 8—9 сезони 2011—2012 років в Ессоні. 2 сезони знято за кордоном, 10 сезон 2014 року знято в Будапешті, 11—12 сезони 2015—2016 років на острові Хайнань.
У 2011 році формат було перейменовано в «The Biggest Game Show in the World».
В 1962 році Гі Люкс і П'єр Брів спільно з виробництвом «Interlude» випустили власну настільну гру по мотивам шоу в жанрі «електронна вікторина», матеріалом для корпусу гри є пластик[50].
В 1964 році Гі Люкс і Леон Зітрон спільно з лейблом «Président» випустили власну вінілову платівку «Le Tango d'Intervilles», в композиціях якої вони висміюють персонажів шоу[51].
В 1995 році виробництво «Avimage» випустило картонні фішки, на яких зображено логотип каналу «TF1», бика і ведучих сезону цього ж року Олів'є Чіабодо, Жана-П'єра Фуко, Фабріса і Наталі Сімон, а над ними напис «TF1 Intervilles 95»[52].
↑Programme TV Gulli le 18/10/2015. Gulli. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015. 18h20 «Intervilles International. Season 2 Episode 1
↑Programme TV Gulli le 04/03/2016. Gulli. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. 20h50 «Intervilles International. Season 2 Episode 5; Episode 4
↑城市之间_CCTV节目官网. CCTV. Процитовано 2 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑城市之间专区-中国网络电视台体育台-央视五套. CCTV. Процитовано 2 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Grand Prix International. YouTube. Процитовано 2 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Aréna národů. Prima. Процитовано 2 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 17 сентября 2005 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Интер — 18:45 «Игры патриотов{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 2 декабря 2006 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Интер — 16:45 «Игры патриотов-3. Финал{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 25 сентября 2005 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Первый канал — 16:50 «Невероятные приключения русских во Франции. Программа «Большие гонки{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 14 декабря 2014 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Первый канал — 18:15 «Большие гонки. Финал{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 1 февраля 2007 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Интер — 14:05 «Игры патриотов-3{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 26 июня 2010 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Интер плюс — 11:35, 00:05 «Игры патриотов{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 9 апреля 2011 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Интер плюс — 11:30 «Игры патриотов{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 17 мая 2008 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. К1 — 18:50 «Игры патриотов. Назад, в будущее{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Телепрограмма на 12 апреля 2010 года. Архив программ передач, расписаний и радио. Процитовано 3 лютого 2023. Мега — 10:20 «Игры патриотов{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
.svg){kind=small}
.png){kind=logo}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
