Підводний човен увійшов до лав Королівського флоту літом 1940 року, а в липні вийшов з Ротсею у перший бойовий похід, який мав завданням патрулювання вод Біскайської затоки. 2 вересня 1940 року «Тайгріс» атакував торпедами німецький підводний човенU-58, але промахнувся; ворожий корабель повернувся до порту Лор'яна того ж дня.
Командувач підводними силами британського флоту віддав наказ на перехоплення німецьких кораблів шести підводним човнам («Сілайон», «Сівулф», «Старджен», «Пандора», «Тайгріс» і H44), які висунулись на позиції 120 миль західніше Бреста.
24 серпня 1941 року підводний човен перевели на північний напрямок, до радянського Полярного, куди «Тайгріс» прибув у супроводі радянського есмінця «Урицький», і в подальшому базувався на цю ВМБ.
26 грудня1941 року підводний човен узяв участь у проведенні спеціальної операції британських командос, під кодовою назвою операція «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту[Прим. 1] та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби[2].
На початку 1942 року корабель повернувся до Англії, діяв поблизу північних вод Британських островів. У вересні 1942 року «Тайгріс» вийшов на забезпечення прикриття проведення конвою PQ 18, що прямував до Радянського Союзу[Прим. 2]. 10 вересня підводний човен атакував німецький важкий крейсер«Адмірал Гіппер», але атака виявилась невдалою, усі 5 торпед пройшли мимо ворожого корабля.
7 листопада 1942 року «Тайгріс» вирушив на Гібралтар, підводний човен переводили на посилення Середземноморського флоту; до порту призначення він прибув 15 листопада. 25 листопада «Тайгріс» вийшов у свій 16 бойовий похід, патрулював південно-західніше острову Сардинія.
21 січня1943 року «Тайгріс» потопив у протоці Отранто італійське торговельне судно«Citta di Genova», на борту якого перебували грецькі офіцери, узяті в ролі заручників італійцями. Більшість з них загинуло в результаті атаки.
18 лютого підводний човен вийшов з бухти Мальти на патрулювання поблизу Неаполя. Останній раз субмарина була зафіксована о 07:30 24 лютого на відстані 63 км від острову Капрі. Зранку 27 лютого німецький мисливець за підводними човнамиUJ 2210 під командуванням лейтенанта-цур-зееО.Поллманна, що супроводжував конвой поблизу острову Капрі, помітив британський ПЧ та атакував його глибинними бомбами. Після третьої атаки на поверхні з'явилось пляма оливи, а четвертий удар 15-ма бомбами призвів до появи величезної повітряної бульби на поверхні моря.
6 березня 1943 року «Тайгріс» мав повернутись до Алжиру, але не прибув і 10 числа був оголошений загиблим. Екіпаж з 6 офіцерів та 56 матросів вважається зниклими безвісти.
Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
.svg){kind=small}
