PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: HMS Bermuda.

«Бермуда» (52)
HMS Bermuda (52)

Британський легкий крейсер «Бермуда». 1942
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Коронна колонія»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	сьомий корабель на ім'я «Бермуда»^{[Прим. 1]}
Корабельня	John Brown & Company, Клайдбанк
Замовлено	4 вересня 1939
Закладено	30 листопада 1939
Спущено на воду	11 вересня 1941
Введено в експлуатацію	5 серпня 1942
На службі	1942–1962
Виведений зі складу флоту	1962
Статус	26 серпня 1965 розібраний на брухт у Брітон-Феррі
Нагороди	3 бойових відзнаки^{[Прим. 2]}^[1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці Арктичні конвої * Конвой JW 52 * Конвой JW 54A * Конвой RA 54B * Конвой JW 54B * Конвой JW 56B * Конвой RA 56 * Конвой JW 56A
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	8 530 тонн (стандартна) 10 450 тонн
Довжина	169,3 м
Ширина	18,9 м
Осадка	5 м
Бронювання	Пояс: 82,5-88,9 мм Палуба: 51 — 32 мм Траверси: 51 мм Башти: 25-51 мм Барбет: 25 мм Артилерійські погреби: 83 мм Бойова рубка: 102 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 × парових турбіни Parsons 4 × парових котли Admiralty
Гвинти	4
Потужність	72 500 к.с.
Швидкість	33 вузли (61 км/год)
Дальність плавання	6 520 миль (12 080 км) на швидкості 13 вузлів (24 км/год)
Екіпаж	730 офіцерів та матросів 650 — у мирний час
Озброєння
Артилерія	12 (4 × 3) × 152-мм гармат BL 6 inch Mk XXIII 8 (4 × 2) × 102-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk XVI
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів TR-4
Зенітне озброєння	8 (4 × 2) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60 12 (3 × 4) × 40-мм зенітних гармат QF 2 Mark II 12 (6 × 2) × 20-мм зенітних гармат «Ерлікон»
Авіація	2 розвідувальні гідролітаки Supermarine Walrus

«Бермуда» (52) (англ. HMS Bermuda (52) — військовий корабель, легкий крейсер типу «Коронна колонія» підкласу «Фіджі» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Легкий крейсер «Бермуда» був закладений 30 листопада 1939 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанку. 11 вересня 1941 року він був спущений на воду, а 5 серпня 1942 року крейсер увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Крейсер взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився в Північній Атлантиці та арктичних водах, біля берегів Франції, Англії, Норвегії. Він залучався до супроводження атлантичних та арктичних конвоїв. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель відзначений трьома бойовими відзнаками^[1].

Дизайн та конструкція

«Бермуда» належав до серії легких крейсерів «Коронна колонія», що розроблялись відповідно до вимог Другої Лондонської конференції 1936 року, яка обмежувала водотоннажність крейсерів у 8 000 тонн. Легкий крейсер мав корпус загальною довжиною між перпендикулярами 169,3 м, бімс — 18,9 м та осадку до 5 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 8 530 довгих тонн та повна — 10 450 довгих тонн відповідно.

Енергетична установка

Головна енергетична установка крейсера «Бермуда» складалася з чотирьох триколекторних Адміралтейських котлів з пароперегрівником і чотирьох одноступінчатих турбозубчатих агрегатів Парсонса. Схема — ешелонна; котли розташовані попарно у двох котельних відділеннях, ТЗА — у двох машинних. Робочий тиск пари в котлах підняли з 24,61 кг/см² (24,29 атм.) і 343 °С до 28,1 атм. (28,47 кг/см²) і температури 370 °С, що було вище ніж на американських «Бруклін» (28,2 кг/см², температура — 342 °С). Енергетична установка на крейсері мала найбільший коефіцієнт питомої потужності серед усіх британських крейсерів часів Другої світової війни — 55,6 к.с./т. Дальність ходу на 16 вузлах при чистому дні на крейсерських турбінах становила 10 927—10 556 км. Швидкість ходу в морі — 30,3 вузла.

Озброєння

Артилерійське озброєння крейсера включало дванадцять 152-мм і вісім 102-мм універсальних гармат. При конструюванні корабля боєкомплект до гармат обох видів скоротили до 150 снарядів на ствол, це зроблено для дотримання 8000-тонного обмеження стандартної водотоннажності, хоча місткість льохів дозволяла приймати по 200 снарядів кожного калібру.

152-мм гармати Мк XXIII з довжиною ствола в 50 калібрів були гарматами головного калібру на всіх британських легких крейсерах передвоєнної побудови, починаючи з «Ліндера». На крейсері ці гармати монтувалися в тригарматні баштові установки — по дві на носі та на кормі по лінійно-піднятій схемі. Максимальний кут піднесення +60°, зниження на −5°. Швидкострільність — 8 пострілів на хвилину. Маса снаряда (напівбронебійний CPBC і фугасний HE) — 50,8 кг, початкова швидкість — 841 м/с. Боєзапас становив 200 пострілів на ствол, живучість ствола — 1100 пострілів.

Допоміжна артилерія крейсера складалась з восьми 102-мм/45 універсальних гармат QF 4 inch Mk XVI у чотирьох спарених установках. Максимальний кут піднесення +80°, зниження на −10°. Швидкострільність — 15—20 пострілів на хвилину на максимальну дальність 18 150 м під кутом 45° та 11 890 м під кутом 80°. Маса снарядів різного типу — 28,8—30,28 кг, початкова швидкість — 811 м/с. Боєзапас становив 200 пострілів на ствол, живучість ствола — 600 пострілів.

Зенітне озброєння корабля включало чотири здвоєні 40-мм зенітні гармати Bofors L60, три зчетверені 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark II «пом-пом» та шість спарених 20-мм зенітних гармат кулемети «Ерлікон».

Торпедне озброєння складалося з двох трьохтрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів, що розташовувалися по обох бортах крейсера.

Бойовий шлях

Після введення до сил флоту, крейсер діяв у складі 10-ї крейсерської ескадри протягом 1942 року, беручи участь у північноафриканській кампанії, зокрема в операції «Смолоскип». З крейсером «Шеффілд» він був відокремлений від З'єднання Н для атаки на невеликий прибережний форт, де обидва потрапили під удари італійських торпедоносців. «Бермуда» прикривав висадку в Бужі і зумів уникнути сильних повітряних атак, не зазнавши пошкоджень. Потім «Бермуда» повернувся до служби в Атлантиці, щоб супроводжувати кораблі в Біскайській затоці, а в червні 1943 року він залучався до транспортування людей і припасів на Шпіцберген. Потім легкий крейсер брав участь у протичовнових операціях проти німецьких підводних човнів, що діяли в Біскайській затоці та Північній Атлантиці. Після служби в Арктиці «Бермуда» повернувся до Глазго в червні 1944 року для ремонту.

Під час переобладнання його башту «X» демонтували, а в травні 1945 року корабель переправили на Тихий океан, коли війна в Європі добігала кінця. 7 липня крейсер прибув до Сіднея, який став його базою. Там «Бермуда» залучався до навчань з іншими кораблями Королівського флоту, що служили на Далекому Сході, включаючи лінкор «Енсон». Корабель увійшов до складу британської 111-ї оперативної групи флоту (англ. Task Force 111)^{[Прим. 3]}, що мала взяти участь у запланованій операції «Даунфол» — наймасштабнішій висадці морського десанту в історії. Під час перебування в Сіднеї до них дійшли новини про ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі та подальшу капітуляцію Японії. Потім «Бермуда» відплив на Філіппіни, прибувши 23 серпня. Пізніше крейсер став частиною операції з повернення військовополонених союзників з раніше окупованих японських територій.

6 вересня «Бермуда» був атакований японськими літаками, пілоти яких, очевидно, не знали про кінець війни або з інших причин не бажали здаватися. «Бермуда» відбив атаку і продовжив свій шлях. Потім він перевозив військовополонених союзників до Шанхаю для репатріації.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ на честь британської заморської території Бермуди
↑ 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за операцію «Смолоскип» (1942), за Арктичну кампанію (1943), за Атлантичну кампанію (1943)
↑ 111-та оперативна група флоту: авіаносець «Колоссус», 3 крейсери «Белфаст», «Аргонавт» і «Бермуда», есмінці «Тіріан», «Тускан», «Тьюмалт», австралійський «Киберон».

Джерела

↑ ^а ^б HMS BERMUDA - Colony-class Light Cruiser.

Посилання

HMS Bermuda (52). на uboat.net. (англ.)
HMS BERMUDA - Colony-class Light Cruiser. на naval-history.net. (англ.)
HMS Bermuda(англ.)
HMS Bermuda

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Bermuda (52)

Brown, D. K. & Moore, George (2003). Rebuilding the Royal Navy: Warship Design Since 1945. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-705-0
Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
Raven, Alan; Roberts, John (1980). British Cruisers of World War Two. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-922-7.
Whitley, M J (1995). Cruisers of World War Two: An International Encyclopedia. London: Arms and Armour Press. с. 104 & 109. ISBN 1-85409-225-1.