Дія гри розгортається в розпал Другої світової війни, і в Day of Defeat відсутня однокористувацька кампанія, а основна увага зосереджена на багатокористувацьких аспектах гри. Гра віддає перевагу командній роботі та має об'єктивний ігровий процес у поєднанні з системою класів. Карти в основному складаються з вузьких стежок, кожна з яких зазвичай веде до кількох ключових локацій. Офіційний ремейк гри, Day of Defeat: Source, був випущений компанією Valve у 2005 році.
Раунд починається з того, що дві протилежні команди одночасно стартують у своїй точці спавну на карті. Команди мають на меті досягти своїх цілей, перешкоджаючи ворожій команді досягти їх цілей[3]. Гра закінчується після спливу встановленого часу, і команда, яка досягла найбільшої кількості цілей, стає переможцем, незалежно від кількості вбитих чи поранених, за винятком випадків, коли обидві команди не досягли жодної цілі або досягли однакової кількості цілей.
Зброя в грі намагається реалістично зображати ту, що була у вжитку під час Другої світової війни, і ігровий процес відображає цей естетичний вибір. Віддача може бути великою, і гра не дозволяє гравцеві стріляти під час бігу або стрибків[3][4]. У грі також присутня шкала витривалості, яка не дозволяє гравцеві бігати довгі проміжки часу і змушує його активно економити енергію[3].
Зброя в грі також має історичне значення, оскільки значна частина зброї є точним відтворенням зброї, що використовувалася у Другій світовій війні[3][4]. Вибір зброї також є реалістичним у використанні, віддача та точність стрільби відповідають реальним аналогам[3].
Розробка
Day of Defeat була створена як стороння модифікаціяHalf-Life у 2000 році[5]. У початковій версії модифікації пересування для кожного класу було унікальним. Однак ця відмінність була видалена з виходом Бета 2.0 у жовтні 2001 року. Бета 2.0 також представила нову зброю і знизила точність гравця під час пересування, що спричинило значні зміни в ігровому процесі. У липні 2002 року вийшла Бета 3.0 з новим класом, Сержантом союзників, і новим ігровим режимом, в якому гравці відроджувалися лише на початку нового раунду.
Перші версії Day of Defeat розповсюджувалися через Інтернет безкоштовно, але згодом права на гру були придбала Valve і найняла команду модерів. Після цього Valve випустила окрему роздрібну версію гри, опубліковану Activision і випущену в травні 2003 року[5]. Роздрібна версія містила низку змін у порівнянні з модифікацією, включаючи покращену графіку та п'ятнадцять карт, десять з яких були абсолютно новими. Дружній вогонь, який раніше був увімкнений за замовчуванням, у роздрібній версії було вимкнено[3], кровотечу — втрату невеликої кількості здоров'я з часом через поранення, які кровоточать — було вилучено, а також додано мінімапу для полегшення навігації та співпраці між членами команди. У роздрібному релізі також було покращено інтерфейс користувача, зокрема з'явилися ідентифікатори для розрізнення членів команди та ворогів, а також підказки, які слугували навчальним посібником для нових гравців.
Наприкінці липня 2004 року Valve закрила World Opponent Network (WON) на користь своєї служби цифрової дистрибуції Steam[6]. Всі сервери, що використовували колишню мережу, були закриті і перенесені в Steam, що змусило гравців використовувати нову платформу для доступу до Day of Defeat. У 2013 році Valve випустила оновлення для Day of Defeat разом з іншими іграми GoldSrc, розробленими Valve, яке включало версії гри для Mac OS X і Linux[1].
Day of Defeat отримала «загалом схвальні відгуки» згідно з оцінкою агрегатора рецензійMetacritic[7]. IGN похвалив гру за використання вузьких просторів для стимулювання «безупинного темпу гри»[3], а GameSpy високо оцінив її увагу до деталей[4]. Рецензенти також похвалили Day of Defeat за те, що вона сприяє командній роботі через навмисно вузькі коридори, які змушують гравців співпрацювати, щоб не бути вбитими ворогом поза полем їхнього зору[4][10].
GameSpy та GameSpot критикували гру за неякісну візуальну складову та «відверто потворну» кольорову палітру, звинувачуючи застарілий рушій GoldSrc в естетичних проблемах[4][10]. Багато рецензентів проводили паралелі між Day of Defeat та Battlefield 1942, остання з яких вийшла лише за півроку до першої. Обидві гри розгорталися під час Другої світової війни і мали ігровий процес, який значною мірою залежав від відповідних класових систем, що спонукало рецензентів до прямих порівнянь між ними у своїх відгуках про Day of Defeat[3]. Гру також критикували за відсутність придатних для використання транспортних засобів, на відміну від Battlefield, яка використовує транспортні засоби як ключовий компонент геймплею[3][4].
PC Gamer US присвоїв Day of Defeat нагороду «Мод року» 2001. Редакція журналу написала: «Створена розробниками-аматорами, які ще не досягли американського дозволеного віку для вживання алкоголю, Day of Defeat увібрала в себе цілі тижні гри в офісній локальній мережі»[16].
Після Day of Defeat вийшла Day of Defeat: Source, ремейк гри, що працює на рушії Source від Valve[17]. Source ремейк містив значні зміни в ігровому процесі Day of Defeat, нові мапи, оновлену графіку та покращену фізику[18].
Гра вийшла 26 вересня 2005 року і отримала схвальні відгуки за геймплей, звуковий супровід та графіку[19][20][21]. Після релізу гру підтримувала компанія Valve, випустивши низку наступних оновлень, включаючи версії гри для OS X та Linux, випущені у 2010 та 2013 роках відповідно[22][23].