CocoRosie — американський музичний гурт, заснований 2003 року сестрами Сьєррою Роуз «Роузі» та Б'янкою Лейлані «Коко» Кесаді[1]. Музику CocoRosie критики найчастіше класифікують як «фрік-фолк»[2]. Крім цього, музика гурту поєднує хіп-хоп, оперу та електроніку[3].
Історія
Сьєрра Кесаді народилася 9 червня 1980 року в місто Форт-Додж, штату Айова. Б'янка Кесаді народилася 27 березня 1982 року у місті Гіло на Гаваях.
Мати сестер Крістіна Чалмерс виросла в маленькому містечку в Айові у 1950-х роках, за фахом вона художниця і часто змінювала місця проживання, тож дитинство дівчат пройшло на Гаваях, у Каліфорнії, Нью-Мексико, Аризоні. Їхній дід по материнській лінії був корінним американцем, а бабуся — сирійська православна[2]. Батько Кесаді походив із фермерської родини штату Айова[2], захоплювався індіанськими шаманськими практиками[1], крім дівчат у нього є ще 11 дітей. В дитинстві сестри також допомагали на фермі. Батьки розлучилися, коли Сьєрра та Б'янка були ще маленькими[2].
Група CocoRosie була створена в 2003 році, на той час Б'янка була поеткою з Нью-Йорку, а Сьєрра вивчала класичний вокал у консерваторії в Парижі[1].
Їхній перший альбом «La Maison de Mon Rêve» був записаний на диктофон у ванній Сьєрри і випущений чиказьким лейблом Touch and Go Records[2]. Він поєднує в собі сюрреалістичні тексти Б’янки та оперні арії Сьєрри зі звуками дитячих заводних іграшок та поламаних інструментів[1]. В альбомі присутні хіп-хоп, гавайський фолк і техно, переважала нота американського примітиву раннього блюзу[2].
У 2005 році музикантки випустили другий альбом «Noah’s Ark», а в 2007 — третій під назвою «The Adventures of Stillborn and Ghosthorse», продюсером якого став легендарний ісландський звукорежисер Валгейр Сігурдссон, давній партнер Бйорк.[2]
Альбом «Heartache City» 2015 року був написаний у Франції, а записаний в Аргентині, у ньому звучання гурту зазнало змін, вона намагалися відмовитися від великої кількості технологічних ефектів і шумів[4].
CocoRosie склали оригінальну музику до чотирьох повнометражних театральних творів Роберта Вілсона[en]: «Пітер Пен» (Берлін, 2013), «Едда» (Осло, 2017) і «Книга джунглів» (Люксембург, 2019)[5][6]. Також Б'янка є режисеркою та сценаристкою вистави «Mother Hunting (Miracle of A Rose)» (2015) у Норвезькій театральній академії[7].
CocoRosie відомі своїми яскравими, екстравагантними костюмами, Б'янка сама шиє з 15 років[2].
Є активними феміністками, Б'янка дотична до феміністичного друкованого журналу «Girls Against God»[8].
Дискографія
| Рік
|
Назва
|
Лейбл
|
| 2004
|
La maison de mon rêve
|
Touch and Go
|
| 2005
|
Noah's Ark
|
Touch and Go
|
| 2007
|
The Adventures of Ghosthorse and Stillborn
|
Touch and Go
|
| 2010
|
Grey Oceans
|
Sub Pop
|
| 2013
|
Tales of a GrassWidow
|
City Slang
|
| 2015
|
Heartache City
|
Lost Girl
|
| 2020
|
Put the Shine On[6]
|
Marathon Artists
|
Примітки
