PROFILPELAJAR.COM

Amorphophallus
	Аморфофалюс велетенський
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Частухоцвіті (Alismatales)
Родина:	Кліщинцеві (Araceae)
Підродина:	Aroideae
Триба:	Thomsonieae
Рід:	Amorphophallus; Blume ex Decne.
Синоніми
	Список •Thomsonia Wall. ; •Pythion Mart. ; •Candarum Schott ; •Pythonium Schott ; •Kunda Raf. ; •Brachyspatha Schott ; •Conophallus Schott ; •Plesmonium Schott ; •Corynophallus Schott ; •Allopythion Schott ; •Hansalia Schott ; •Hydrosme Schott ; •Rhaphiophallus Schott ; •Synantherias Schott ; •Dunalia Montrouz. ; •Proteinophallus Hook.f. ; •Tapeinophallus Baill. ; •Pseudodracontium N.E.Br.;
Вікісховище: Amorphophallus

Amorphophallus (Аморфофа́люс^[2]) — рід субтропічних бульбових рослин з родини кліщинцевих (Araceae). Походять з Азії, Африки, Австралії та островів Океанії. Деякі види їстівні після спеціальної обробки.

Історія

Вперше два види описані у 1692 році нідерландським ботаніком Генріком ван Реде тот Дракенстейном. Назва «Amorphophallus», що у перекладі з грецької означає «безформний фалос», вперше трапляється у 1834 у голландського ботаніка К. Л. Блюме.

Розповсюдження

Це типові низинні рослини, що ростуть у тропічній і субтропічній зонах палеотропіків, від Західної Африки до островів Тихого океану. Більшість видів є ендеміками. Вони переважно ростуть на порушених землях, таких як вторинні ліси^[3].

Опис

Це рослини від малих до масивних. Вони ростуть із підземної бульби. Бульби Amorphophallus дуже відрізняються від виду до виду, від досить рівномірної кулястої бульби A. konjac до витягнутих бульб A. longituberosus і A. macrorhizus і до химерного кореневищного скупчення A. coaetaneus. Вага цих бульб варіюється від десяти грамів у Amorphophallus pusillus з В’єтнаму^[4] до 139 кг у Amorphophallus titanum, 14 000-кратна різниця у вазі. З верхівки цієї бульби з'являється один листок, який у більших видів може досягати кількох метрів, утворюється на верхівці схожої на стовбур ніжки, за яким після зрілості розташовується єдине суцвіття. Цей лист складається з вертикальної ніжки листка й горизонтальної пластини, яка може складатися з кількох маленьких листочків. Лист живе один вегетаційний період. Квітконос може бути довгим або коротким.

Як типово для кліщинцевих, ці види розвивають суцвіття, що складається з подовженої або яйцеподібної обгортки (приквітка), яка зазвичай огортає початок (квітковий колос із м'ясистою віссю). Обгортка може мати різне забарвлення, але найчастіше воно коричнево-пурпурне чи білувато-зелене. З внутрішньої сторони вони містять виступи чи бородавки, які функціонують як пастки для комах.

Рослини однодомні. Початок має крихітні квітки: жіночі квітки, не більше маточки, внизу, потім чоловічі квітки, кожна з однією тичинкою, а потім стерильна область. Ця остання частина, яка називається «апендикс», складається з безплідних квіток, які називаються стамінодіями, і можуть бути особливо великими. Квітки не мають віночків.

Зрілі жіночі квітки зазвичай сприйнятливі лише 1 день. У багатьох видів суцвіття виділяє запах гнилої плоті, щоб привабити комах, хоча деякі види виділяють приємний запах. Завдяки низки хитрих пасток для комах комахи-запилювачі, які потрапили в обгортку, коли жіночі квіти були сприйнятливі, залишаються всередині приблизно 1 день, поки чоловічі квіти дозрівають і випускають пилок. Пилок падає на цих комах, і вони несуть пилок, виходячи з обгортки, і можуть запилювати жіночі квіти в іншій обгортці. Види Amorphophallus використовуються як харчові рослини личинками деяких видів лускокрилих (метелики та молі), включаючи Palpifer sexnotatus і Palpifer sordida.

Запилені квітки зазвичай розвиваються в кулясту ягоду, плід. Ягоди залежно від виду червоні, оранжево-червоні, білі, біло-жовті або сині.

Використання

Деякі види Amorphophallus вирощуються в їжу, наприклад Amorphophallus aphyllus, Amorphophallus campanulatus, Amorphophallus consimilis, Amorphophallus dracontioides, Amorphophallus sylvaticus^[5]. Види Araceae містять кристали оксалату кальцію. Ця речовина є отруйною, якщо вживати свіжі частини рослини, і дуже неприємно в роті, язиці та горлі. Але проблему оксалату кальцію можна вирішити нагріванням або висушуванням. Однак людям з ревматизмом, артритом, схильністю до утворення каменів у нирках і підвищеною кислотністю слід бути дуже обережними з частинами рослин, які містять оксалат кальцію^[6]^[7].

Корінь коньяку (Amorphophallus konjac) дає бульби, які в основному використовуються в Азії. Бульби вживають у вареному вигляді. Після очищення, варіння та додавання вапна отримують борошно з коньяку, яке в Японії називають «конняку» (харчова добавка E425), 80% вуглеводів якого є неперетравлюваними, тому їх можна використовувати в дієтах^[7].

Amorphophallus paeonifolius також культивується для їжі, зокрема в Індії. Кореневище має діаметр до 50 см і вживається в їжу в готовому вигляді. Листкові ніжки та пластинки також вживаються в їжу після інтенсивної обробки^[6].

Були досліджені лікувальні ефекти від Amorphophallus paeonifolius^[6] і Amorphophallus konjac^[7]. Amorphophallus konjac має інсектицидні властивості^[7].

Amorphophallus titanum рідко використовується як декоративна рослина. Інші види, поширені серед колекціонерів, це Amorphophallus albus, Amorphophallus bulbifer і Amorphophallus yunnanensis. Вони не виростають такими великими, і їх легше вирощувати, ніж Amorphophallus titanum. Близькоспоріднений рід із тропічної Африки називається Anchomanes; ніжки його листя шипуваті.

Види

Галерея

Бульба Amorphophallus myosuroides
Amorphophallus prainii
Amorphophallus rivieri

Примітки

↑ Kew World Checklist of Selected Plant Families
↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
↑ Design, UBC Web. Bulbs, White, House, Nursery. Amorphophallus Conjak | White House Nursery (англ.). Процитовано 8 грудня 2021.
↑ Bown, Deni (2000). Aroids - Plants of the Arum Family. Portland: Timber Press. с. 236.
↑ Robert Freedman (2009). Famine Foods – ARACEAE. Архів оригіналу за 21 грудня 2009. [Архівовано 2009-12-21 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в Amorphophallus paeoniifolius. Plants For A Future.
↑ ^а ^б ^в ^г Amorphophallus konjac. Plants For A Future.

Джерела

Hetterscheid, W., & Ittenbach, S. (1990). Everything you always wanted to know about Amorphophallus but were afraid to stick your nose into! Aroideana, 19, 17-20.