Air Vanuatu — національна авіакомпанія Вануату зі штаб-квартирою в місті Порт-Віла, виконує внутрішні пасажирські перевезення та регулярні міжнародні рейси в Австралію, Нову Зеландію і аеропорти південній частині Тихого океану. Портом приписки авіакомпанії і її головним транзитним вузлом (хабом) є Міжнародний аеропорт Бауерфілд^[1].

Авіакомпанія Air Vanuatu була утворена на початку 1981 року після оголошення в 1980 році Вануату незалежності від Сполученого Королівства та Франції. Компанія створювалася за активної участі і фінансової допомоги австралійської магістральної авіакомпанії Ansett Airlines, яка надала новому перевізнику літаки, екіпажі та обслуговчий персонал строком на п'ять років, отримавши при цьому частку в 40 відсотків власності Air Vanuatu^[2]. Інші 60 % залишилися у розпорядженні уряду країни. Перший рейс нової авіакомпанії з Сіднея в Порт-Віла був здійснений 5 вересня 1981 року на літаку Douglas DC-9-31^[3]. У травні наступного року лайнери DC-9 були замінені на літаки Boeing 737-200, взяті у Polynesian Airlines і замінені в свою чергу літаками того ж типу з Ansett Airlines в жовтні 1985 року^[4]. У березні 1986 року минуло п'ятирічну угоду з перевізником Ansett Airlines, продовжувати яке не мали ні сама австралійська авіакомпанія, ні уряд Вануату.

У 1987 році міністерство транспорту Вануату викупила 40 % власності Air Vanuatu, тим самим перевівши авіакомпанію в повну державну власність^[5]. Через кілька місяців було підписано партнерську угоду з Australian Airlines, згідно з яким австралійський перевізник передавав в лізинг один літак Boeing-727-200 для виконання регулярних щотижневих рейсів з Порт-Віла в Сідней. Договір набув чинності 19 грудня 1987 року. Через два роки Air Vanuatu викупила цей літак і здала його в часткову оренду колишньому власникові для використання на тому ж самому регулярному маршруті. У листопаді 1992 року Boeing 727 був замінений на більш сучасний Boeing 737-400, так само взятому в лізинг у Australian Airlines. В наступному році подібна практика оренди продовжилася передачею до використання на маршруті з Порт-Віла у Нумеа одного лайнера Embraer EMB 110 Bandeirante. Лізинг обох літаків тривав аж до поглинання Australian Airlines флагманської авіакомпанією Австралії Qantas в жовтні 1993 року, після чого всі діючі договори були продовжені вже від імені нового власника. Авіакомпанія Qantas донині бере активну участь у діяльності Air Vanuatu, надаючи послуги з технічного обслуговування повітряних суден, підготовки та перепідготовки пілотів, між авіакомпаніями укладені код-шерінгові угоди на регулярні рейси до Австралії^[6]. Air Vanuatu в повній мірі використовують бонусну програму заохочення часто літаючих пасажирів Qantas Frequent Flyer.

У квітні 1997 року Air Vanuatu розірвала договір на оренду літака Boeing 737-400, отримавши власний лайнер Boeing 737-300. У тому ж місяці припинився і договір на оренду Embraer EMB 110 Bandeirante з причини вступу в оренду Air Vanuatu літака Saab-2000^[7]. Договір діяв до березня місяця 1999 року, після чого компанія отримала лайнер De Havilland Canada Dash 8 з державної авіакомпанії Vanair для подальшого його використання на внутрішніх пасажирських перевезеннях^[8]. У квітні 2001 року відбулося злиття двох державних авіакомпаній Air Vanuatu і Vanair, однак, через п'ять місяців об'єднання авіаперевізників було скасовано^[9][10]. У листопаді 2003 року повітряний флот Air Vanuatu поповнився новим літаком ATR-42^[11], а у вересні наступного року обидві авіакомпанії знову були об'єднані в єдину компанію під егідою уряду країни.

У січні 2008 року Air Vanuatu замінило свої застарілі Boeing 737-300 на сучасні лайнери Boeing 737-800^[12]. На початку наступного року повітряний флот компанії поповнився трьома літаками Harbin Y-12, а в жовтні того ж року авіакомпанія отримала нові ATR-72, замінивши ними експлуатувалися до цього часу літаки ATR-42^[13]. Через чотири дні після прийняття в парк ATR-72 був звільнений у відставку колишній генеральний директор авіакомпанії, на зміну якому прийшов колишній чиновник з Міністерства транспорту Вануату^[14][15].

Станом на листопад 2009 року маршрутна мережа авіакомпанії Air Vanuatu включала 28 регулярних рейсів з аеропортів країни^[16]

• Крейг-Ков — Аеропорт Крейг-Ків
• Ламап — Аеропорт Малекула-Айленд
• Норсап — Аеропорт Норсап
• Паама — Аеропорт Паама
• Саут-Вест-Бей — Аеропорт Саут-Вест-Бей
• Улеї — Аеропорт Улеї

• Лонгана — Аеропорт Лонгана
• Маево — Аеропорт Маево
• Редкліфф — Аеропорт Редкліфф
• Сара — Аеропорт Сара
• Волоха — Аеропорт Волоха

• Лонорорі — Аеропорт Лонорорі
• Луганвіль — Міжнародний аеропорт Санто Пекоа

• Емае — Аеропорт Сіво
• Леймен-Бей — Аеропорт Леймен-Бей
• Порт-Віла — Міжнародний аеропорт Бауерфілд
• Тонга — Аеропорт Тонга
• Вейлсдір — Аеропорт Вейлсдір

• Анейтьюм — Аеропорт Анейтьюм
• Аніва — Аніва
• Диллонс-Бей — Аеропорт Діллонс-Бей
• Футуна — Аеропорт Футуна
• Айпота — Аеропорт Айпота
• Танна — Аеропорт Уайт-Грасс

• Гауа — Аеропорт Гауа
• Мота-Лава — Аеропорт Мота-Лава
• Сола — Аеропорт Вануа-Лава-Айленд
• Острови Торрес — Аеропорт островів Торрес

У листопаді 2009 року Air Vanuatu виконувала п'ять регулярних рейсів в Австралію, Нову Каледонію і Нову Зеландію:^[17]

• Брисбен — Аеропорт Брисбен
• Сідней — Аеропорт Сідней

• Нумеа — Міжнародний аеропорт Ла-Тонтута

• Окленд — Міжнародний аеропорт Окленд

• Брисбен

Станом на листопад 2009 року повітряний флот авіакомпанії Air Vanuatu становили такі літаки:^[18][19]

• 1 ATR 72-500
• 1 Boeing 737-800
• 2 Britten-Norman BN2A Islander
• 3 de Havilland Canada DHC-6 Twin Otter
• 3 Harbin Y-12

• 19 грудня 2008 року літак Britten-Norman BN2A Islander, що слідував рейсом NF261 в люганвильский Міжнародний аеропорт Санто-Пеко з дев'ятьма пасажирами на борту врізався в гірський масив поблизу Аеропорту Олпой. Загинув пілот, кілька пасажирів були важко поранені. Причиною катастрофи стали погані метеоумови — літак йшов в гірському районі в умовах густого щільного туману^[20][21][22].

• Air Vanuatu [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Captain Bani dies saving passengers