Автоно́мна се́нсорна меридіона́льна реа́кція (англ.autonomous sensory meridian response, ASMR, абревіатуруАСМР) — неологізм, що виник в інтернет-культурі, котрий описує феномен сприйняття, що характеризується виразним приємним відчуттям поколювання на шкірі голови або інших частинах тіла у відповідь на певні зорові, слухові й (або) когнітивні стимули. Природа і класифікація феномену АСМР неоднозначні. На думку викладача Шеффілдського університету Тома Стаффорда, «цілком можливо, що це явище дійсно існує, однак за своєю природою воно важко піддається вивченню».
Походження
У 2008 році американський художник Боб Росс відкрив на YouTube канал[1], де давав уроки малювання. Відеоролики несподівано стали популярними — одне з перших відео набрало понад 7 млн переглядів. Незабаром шанувальники Росса відкрили вебфорум, із обговорень на якому стало зрозуміло, що фанатів приваблює не живопис автора, а його м’який голос та шелест від дотиків пензля або мастихина до палітри та полотна.
За даними сайту Know Your Meme, перша згадка терміну «АСМР» була зафіксована 25 лютого 2010 р. в назві групи в соціальній мережі Facebook (Autonomous Sensory Meridian Response Group), яка була запропонована засновницею групи Дженніфер Аллен (псевдо — Envelope Nomia) на підставі матеріалів дискусії на форумі Steady Health, під час якої багато учасників обговорювали до того часу не описане відчуття[2].
Обговорення на таких сайтах, як група Society of Sensationalists («Товариство сенсуалістів») на Yahoo!, засновано в 2008 р., або блоґ Unnamed Feeling («Безіменне відчуття»), створений Ендрю Макмірісом у 2010 р., мали за мету створення співтовариства для подальшого вивчення цього відчуття за допомогою обміну ідеями й особистим досвідом[3].
Шепіт і рольові ігри
Один з найбільш часто згадуваних стимулів (тригерів), що викликають АСМР, це близький шепіт. На YouTube, Twitch та інших платформах представлено безліч відео- і аудіозаписів, в яких автори розмовляють пошепки або впівголоса[4].
Багато відео- та аудіозаписів, що спеціально створені для збудження АСМР, містять елементи рольових ігор. Прикладами можуть служити симуляція стрижки, відвідування лікаря або чищення вух. Глядачі та слухачі записів, в яких автори розігрують подібні сцени, відзначають ефект АСМР, що знімає безсоння, тривогу і панічні атаки.
Висвітлення в ЗМІ
АСМР-відео були однією з тем, що обговорювалися на конференції Boring 2012 у Великій Британії. У статті журналу Slate, присвяченій цій конференції, був згаданий музикант і журналіст Родрі Марсден, який виступив з доповіддю про АСМР [під альтернативною назвою «аутосенсорна меридіональна реакція» (Auto-Sensory Meridian Response)] як одного з різновидів відео з рольовими іграми на YouTube[5][6].
На думку викладача музичного факультету Університету штату Огайо Девіда Х'юрона, ефект АСМР «тісно пов'язаний з відчуттям безпеки і альтруїстичної уваги». Х'юрон відзначає його сильну схожість зі взаємним чищенням у приматів (грумінг)[7]
Темі АСМР були присвячені випуски різних новинних програм в аудіо- та відеоформаті[8][9][10]. Ця тема також висвітлювалася в друкованих та інтернет-виданнях. В одному з подкастів на сайті «McGill Daily» зазначається широка поширеність АСМР-відео на YouTube і наводяться висловлювання різних людей, що описують їх особистий досвід, пов'язаний з цим відчуттям[11]. Один з випусків програми «This American Life» чиказької радіостанції WBEZ був присвячений американській письменниці Андрії Сейґел і її враженням від АСМР.
На сакраментському новинному телеканалі News10/KXTV повідомлялося про поширення в Інтернеті відео, що викликають АСМР і допомагають глядачам розслаблятися і засинати. У кількох авторів АСМР-відео були взяті інтерв'ю, в яких вони розповідали про АСМР-співтовариство, АСМР-відео і цільову аудиторію цих відео[12]. Авторів АСМР-відео іноді називають АСМР-тистами.
Фільми про АСМР
Фільм студентки з України визнали найкращим на церемонії RTS East, яка відбулася у Норвічі. 24-річна Соломія Джуровська з Тернополя третій рік навчається в Кембриджській школі мистецтв. Вона — режисерка фільму «Tertiary Sound» («Третинний звук»), який виборов одразу дві нагороди — за найкращий звук та як найкраще документальне кіно RTS East 2020[13] у Великій Британії.[14][15]
Над стрічкою працювали ще дві українки: АСМР-митець — Єлизавета Тимошенко та аніматор — Олена Калініна. Решта учасників команди з Нідерландів, Румунії та Британії. Усі вони разом навчаються у Кембриджі.[16]
Реакція наукової спільноти
Старший викладач неврології Єльського університету Стівен Новелла у своєму блозі, присвяченому прикладним нейронаукам, відзначає брак наукових досліджень, присвячених АСМР, і пропонує використовувати функціональну магнітно-резонансну томографію і транскраніальну магнітну стимуляцію для порівняльного вивчення мозку людей, що зазнають і які не зазнають АСМР. Новелла розглядає поняття неврологічного розмаїття і вказує на складність людського мозку як результат еволюційних процесів[17]
У газеті «Independent» наводиться висловлювання Тома Стаффорда, викладача психології та когнітивістики Шеффілдського університету:
«Цілком можливо, що це явище дійсно існує, однак за своєю природою воно важко піддається вивченню. Внутрішні переживання — предмет безлічі психологічних досліджень, але коли ми стикаємося з чимось невидимим і невідчутним, і не всі здатні це відчувати, - це стає «білою плямою». Як у випадку з синестезією - довгі роки її вважали міфом, але потім в 1990-х роках був запропонований надійний спосіб її виміру.»
На думку невролога Едварда Дж. О'Коннора, викладену в газеті «Corsair», що випускається Коледжем Санта-Моніки, перешкодою до докладного вивчення феномену АСМР є відсутність такого стимулу, який викликав би АСМР у всіх без винятку людей[18].
Вербальні тригери намагається описати користувач YouTube під псевдо So-Ti Lordonsky[19]
Останнім часом темою АСМР активно зацікавились діти та підлітки. Тему консолідує і досліджує команда «АСМР-діти»[20].
↑Novella, Steven. (12 березня 2012). ASMR. NeuroLogica(англ.). New England Skeptical Society. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 25 червня 2013.