9А83 — радянська та російська самохідна пускова установка зі складу ЗРС С-300В.
Історія створення
Розробка пускової установки 9А83 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи виконувались у московському НДЕМІ[ru].[2] До кінця 1973 були готові перші дослідні зразки для полігонних випробувань, а 3 січня 1974 на Ембенському полігоні[ru] почалися перші випробування.[3] Перший успішний запуск було здійснено у вересні 1974 року.[4] У 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 і зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[5]
Опис конструкції
Пускова установка 9А83 призначена для підготовки та запуску чотирьох зенітних керованих ракет 9М83. Ракети можуть бути розміщені як на самій пусковій установці в транспортно-пускових контейнерах 9Я240, так і на сполученій з нею пуско-заряджальній установці 9А85. Переведення ракет у бойове положення проводиться спеціальними гідроприводами. Установка забезпечує роботу зенітних керованих ракет з моменту їх запуску до ураження мети, здійснює підсвічування цілі, і навіть видачу коригувальних команд. Підготовка ракет до запуску виконується у разі надходження команд від багатоканальної станції наведення ракет 9С32. Установка здатна вести вогонь двома із чотирьох ракет із інтервалом 1-2 секунди. Під час роботи 9А83 відбувається постійний обмін інформацією з 9С32, проводиться аналіз цілевказівки та відображення положення цілі в зоні ураження.[6]
До комплекту бортової апаратури установки 9А83 входять[6]:
- Радіоелектронна апаратура з ЕОМ
- Засоби підготовки ЗКР 9М83 до старту
- Система телекодового зв'язку
- Обладнання топоприв'язки та навігації
- Газотурбінний двигун для автономного електропостачання.
Ходова частина
Усі засоби пускової установки 9А83 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 830» (рос. Объект 830).[7] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова та виробляється на ЛЗГТ[ru]. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[8]
Модифікації
Примітки
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 258
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 272
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 282
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 266
- ↑ а б С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 8 червня 2011. [Архівовано 2011-08-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 274
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
Література
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
Посилання
