9А84

9А84
Пуско-заряджальна установка 9А84МЭ на міжнародному авіакосмічному салоні МАКС-2011
Пуско-заряджальна установка 9А84МЭ на міжнародному авіакосмічному салоні МАКС-2011
ТипПуско-заряджальна установка
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1988 — т. ч.
ОператориРосія Росія
Білорусь Білорусь
Україна Україна
Історія виробництва
Розроблено1969—1988 роки
ВиробникСРСР СРСР
Росія Росія
Виготовлена
кількість		понад 600
Характеристики
Довжинане більше 12 250 мм
Ширинане більше 3 380 мм
Висотане більше 3 270 мм
Обслуга3 особи
Головне
озброєння
2 x ЗКР 9М82
Двигун

840 к.с.
Підвіскаіндивідуальна торсіонна
Операційна
дальність
250 км
Висота польоту1 — 30 км
Максимальна глибина13 — 100 км
Швидкість53 км/год
Прохідність1,2 м (брід)

9А84 — радянська та російська самохідна пуско-заряджальна установка зі складу ЗРС С-300В.

Опис конструкції

Пуско-заряджальна установка 9А84 призначається для зберігання, перевезення та заряджання пускової установки 9А82 двома зенітними керованими ракетами 9М82. Крім того, є можливість проводити пуск ракет при поєднанні з пусковою установкою 9А82. Для заряджання пускової установки, на 9А84 є спеціальне кранове обладнання. Заряджання може проводитися також із ґрунту або з транспортних засобів, також є можливість здійснювати самозаряджання. Основні принципи роботи та функціонування машини аналогічні до пуско-заряджальної установки 9А85, основною відмінністю є пристрій та робота механізму приведення транспортно-пускових контейнерів у бойове положення.[2][3]

Ходова частина

Усі засоби пуско-заряджальної установки 9А84 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 835» (рос. Объект 835).[4] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[5]

Модифікації

Примітки

  1. ↑ ГОСТ 8.417-2002
  2. ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 276
  3. ↑ С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2011. [Архівовано 2011-08-31 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 275
  5. ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, стр. 50

Література

  • Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы //  — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
  • Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
  • Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.

Посилання