7-см гірська гармата М.99 (нім. 7 cm Gebirgsgeschütz M 99) була на озброєнні Збройних сил Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни з роздільним заряджанням. На ту пору це була морально застаріла зброя.
Гармата поступила на озброєння на межі ХІХ-ХХ ст. Гармата мала коротке дуло з бронзово-стального сплаву з поршневим затвором, яке було закріплено на ложі без противідкатного пристрою. Через це при пострілі гармата відскакувала на 1,5 м назад і її необхідно було повертати на бойову позицію. Примітивний приціл не дозволяв вести ефективну стрільбу на далеких відстанях. Скорострільність не перевищувала 2 пострілів на хвилину. Двоколісний лафет мав жорстку конструкцію. При транспортування гармата розбиралась на три частини. Через брак нових 7,5-см гармат М.15 застаріла гармата М.99 використовувалась у бойових діях 20 батареєю гірської артилерії.
Порівняльні характеристики
7-см гірська гармата зразка М.99 має найнижчі балістичні характеристики та скорострільність у порівнянні з аналогами, проте має найменшу масу.[1]
| Держава, калібр та рік прийняття гармати на озброєння |
Вага системи у бойовому положенні, кг |
Вага снаряду, кг |
Вага розривного заряду, кг |
Кількість куль у шрапнелі |
Початкова швидкість, м/с |
Найбільша дальність |
Скорострільність, пострілів на хвилину |
Вертикальний кут обстрілу, градуси
|
| Російська 76-мм гірська гармата зразка 1909 року |
624 |
6,5 |
0,78 |
260 |
381 |
7,0 |
10 |
-10 +35
|
| Французька 65-мм гірська гармата зразка 1906 року |
390 |
3,81 |
0,5 |
? |
330 |
6,5 |
8 |
-9 +35
|
| Австро-угорська 7-см гірська гармата М.99 |
315 |
4,64 |
0,7 |
216 |
310 |
4,8 |
2 |
-10 +26[2]
|
Джерело
- Stefan Pataj: Artyleria lądowa 1872—1970. Warszawa: Wydawnictwo MON, 1975. (пол.)
Примітки
Посилання
.svg){kind=small}
