PROFILPELAJAR.COM

4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену
4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену
	Каппен 4-го піхотного полку.
На службі	1696–1918
Країна	Священна Римська імперія →; Австрійська імперія →; Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
Штаб-квартира	Відень
Прізвиська	дойчмейстери
Оборонець	Великі магістри Тевтонського ордену
Полковий колір
Марш	«Pfalz-Neuburg Deutschmaister March»
Річниці	18 червня
Війни/битви	Австро-турецькі війни; Семирічна війна; Наполеонівські війни; Угорська революція (1848—1849); Австро-прусська війна; Перша світова війна Битва за Сокаль (1915); ;
Почесне найменування	Нижньоавстрійський
Знаки розрізнення
Каппени полку
	Медіафайли на Вікісховищі

4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену (нім. k.u.k. Infanterieregiment Hoch- und Deutschmeister Nr. 4) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Історія

Полк було сформовано у 1696 р. за договором імператора Леопольда I з Гросмейстером Німецького ордена Францем Людвігом Пфальц-Нейбурзьким, який став командиром та шефом полку. Протягом всієї історії існування полку його шефами були Великі магістри Тевтонського ордену. Офіційним днем створення полку вважається 3 червня 1696 р., коли він заступив на службу імператору.

Полк остаточно не припинив своє існування після 1918 р. Він існував у міжвоєнній Австрії, а після її окупації Третім Рейхом його правонаступником стала 44-а піхотна дивізія Вермахту. В сучасних австрійських збройних силах спадкоємцем дойчмейстерів став 1-й віденський єгерський батальйон.^[1]

Штаб-квартири — Мостар (1903), Відень (1904–1914).^[2] Особовий склад розміщувався в Россауерських казармах. До 200 річчя полку на площі перед казармами було встановлено монумент «Граф Соро при Коліні, 1757».

Бойовий шлях

Полк брав участь в Австро-турецьких війнах, Семирічній війні, Наполеонівських війнах, Угорській революції 1848–1849 рр., Австро-прусській війні та в Першій світовій війні.

11 вересня 1697 року полк відзначився в битві під Зентою, за що від імені Євгена Савойського було направлено лист подяки командиру полку, барону Даміану Уго фон Фірмонту цу Неерзену.

У 1717 році під Белградом відзначився командир Даміан Казімір фон Дальберг, а 18 червня 1757 року в битві при Коліні (одна з битв Семирічної війни) полк розбив досі непереможну прусську армію Фрідріха Великого, після чого день 18 червня став полковим святом, а після війни на території Віденського лісу (у передмісті Відня) було зведено полкові казарми. З 1769 полк отримав іменний 4-й номер.

У 1799 брав участь у битві при Нові під командуванням Олександра Суворова. У завзятому багатогодинному бою полк втратив до 3/4 особового складу та майже всіх офіцерів. Під час Першої світової війни полк перебував на східному фронті.

Склад

1-й батальйон (1903: Мостар,1904–1911: Відень, 1912–1914: Воллесдорф);
2-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
3-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
4-й батальйон (1903–1907: Відень, 1908–1914: Коніц).^[2]

Національний склад (1914):

95% — німці;
5% — інші національності.

Почесні шефи

1696: Франц Людвіг Пфальц-Нейбурзький;
1853–1863: ерцгерцог Максиміліан Йосиф;
1863–1894: ерцегрцог Вільгельм Австрійський;
1894–1918: ерцегрцог Ойген Австрійський.

Ерцгерцог Максиміліан Йосиф.
Ерцгерцог Вільгельм Австрійський.
Ерцгерцог Ойген Австрійський.

Командування

1697: барон Даміан Уго фон Фірмонт цу Неерзен;
1859: полковник Йоган Плохль;
1865: полковник Йоган Тьопли фон Хоенфест;
1879–1895: полковник Густаф Борозіні фон Хоенштерн;

1895–1900: полковник Фердинанд Пфайффер;
1903–1904: полковник Норберт Кнопп фон Кірхвальд;
1905–1908: полковник Хуго Далер;
1909–1912: полковник Едуард Пьольц;
1913: полковник Едуард Стерц фон Понтегуерра;
1914: полковник барон Людвіг фон Хольцхаузен.^[2]

Підпорядкування

2-й піхотний полк підпорядковувався 25-й піхотній дивізії, 2-го армійського корпусу.

Однострій

Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти Спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був світло синій. Прикладним металом – жовтий. Як і переважна більшість австро-угорських полків дойчмейстери мали власні відзнаки (каппени) на головні убори. Нині відомі два різновиди таких відзнак. Відзнака 1916 р. виготовлялась з металу із застосуванням емалей. Містила на собі символіку Тевтонського ордену. Друга відзнака була виготовлена у 1917 р., на згадку про Різдво на фронті. Вона мала більш простий вигляд.

Мушкетер та гауптман полку у 1696 р.
Однострій полку часів Семирічної війни.
Вояки 4-го полку у 1804 р.
Піхотинець та гренадер 4-го полку 1836–1848 рр.
Офіцер та вояк 4-го полку 1860–1867 рр.
Оберлейтенант 4-го полку в парадній формі, 1914 р.
Парадний кітель штабсфельдфебеля 4-го полку, 1914 р.
Каппен 4-го піхотного полку.
Каппен 4-го піхотного полку (1917 р.). Різдво в окопах.
Каппен 4-го піхотного полку.

Галерея

Відділ зв'язку в окопах 4-го піхотного полку. 1916 р.
Відділ зв'язку, 1916 р.
Кулеметний відділ в лісі на позиції. 1916 р.
Замасковані намети, 1916 р.
Позиція 8-ї роти в лісі біля с. Стратин (Івано-Франківська область), 1916 р.
Польова каплиця в таборі 3-го батальйону на північний схід від с. Олександрівка (Рівненська область), 1916.
9-а рота 3-го батальйону біля с. Олександрівка (Рівненська область), 1916.
Бійці полку ведуть обстріл ворожої авіації, 1916.