18-та бригада НГ (Україна)

18-та бригада
(з 2023)

15-й полк
(2014—2023)


15-й спеціальний моторизований полк
(1995—2014)


13-й полк
(1992—1995)
Нарукавний знак бригади
Засновано1992
Країна Україна
Належність Національна гвардія
У складіСхідне ОТО
БазуванняДонецька область
м.Слов'янськ
Війни/битвиРосійська збройна агресія проти України:

Війна на сході України
Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесні найменування«Слов'янська»

Медіафайли на Вікісховищі

18-та Слов'янська бригада НГУ (в/ч 3035) — військове формування Національної гвардії України. Місце дислокації — м. Слов'янськ, Донецька область. Перебуває у складі Східного оперативно-територіального об'єднання.

Історія

Наказом командувача НГУ від 2 січня 1992 року на базі 26-го батальйону Внутрішніх військ МВС СРСР сформовано 13-й полк Національної гвардії (в/ч 4113),[1] що увійшов до складу 4-ї Північної дивізії.

В 1995 році згідно з Указом Президента України від 20 січня та наказу командувача НГУ від 26 січня 13-й полк НГУ підпорядковано Внутрішнім військам де його перейменовано на 15-й спеціальний моторизований полк (з конвоювання засуджених та осіб, взятих під варту) (в/ч 3035).

Російсько-українська війна

В 2014 році полк увійшов до складу заново створеної Національної гвардії України.

29 травня 2014 року територію військової частини в Луганську було захоплено проросійськими бойовиками.[2] Військовослужбовців частини передислокували спершу в Харків.[1] Реорганізація полку відбувалася у грудні 2014 року із гвардійців військових частин 3004, 3023, 3037, що були розташовані у Донецьку і підлягли розформуванню у зв'язку з захопленням територій частин бойовиками. За розпорядженням Головного управління НГУ у зв'язку з проведенням антитерористичної операції полк був передислокований у м. Слов'янськ.[3]

2016 року у полку створено стрілецький батальйон з охорони взводних опорних пунктів.[4] 9 вересня 2016 року до складу полку було передано 2-й батальйон спецпризначення НГУ «Донбас».[5]

23 серпня 2019 року під час урочистої церемонії підняття Державного прапора України на Софійській площі, президент України присвоїв ім'я полку «Слов'янський» із врученням стрічки для прапора.[6]

2 вересня 2022 року полк відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[7]

У вересні 2022 року полк брав участь у Слобожанському контрнаступі.[8]

У 2023 році полк реорганізований на 18-ту Слов'янську бригаду.[9]

Структура

  • 1-й Стрілецький батальйон;
  • 2-й Стрілецький батальйон;
  • 3-й Стрілецький батальйон;
  • Батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»;
  • Батарея протитанкових керованих ракет;
  • Стрілецька резервна рота;
  • Рота охорони;
  • Рота бойового та матеріального забезпечення;
  • Гаубична артилерійська батарея;
  • Взвод розвідки спецпризначення;
  • Автомобільна рота;
  • Військовий оркестр;
  • Медичний пункт;

Командування

  • полковник Григорян Ігор Арамович[джерело?]
  • (2018) полковник Жук Василь Васильович[10]

Традиції

22 серпня 2019 року президент України присвоїв полку почесне найменування: «Слов'янський».[11][12]

2 вересня 2022 року указом Президента України з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України полк відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[7]

Втрати

  • 30 травня 2014 — Шелємін Дмитро Михайлович, сержант.
  • 15 вересня 2015 — Панченко Олег Миколайович.[13]
  • 3 листопада 2017 — Курбатов Станіслав Вікторович, старший солдат.[14]
  • 18 серпня 2019 — Таран Богдан Леонідович, солдат.[15]
  • 28 листопада 2022 — Іван Підгірний, старший солдат. Поранений 16 вересня 2022, помер у київській лікарні.[16]
  • 31 березня 2022 — Богдан Іщук. Загинув в районі міста Новодружеськ Луганської області.[17]

Примітки

  1. а б Військова частина 3035 відзначила 50-річний ювілей | НГУ. ngu.gov.ua. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2019.
  2. У Луганську бойовики захопили будівлі Нацгвардії, прикриваючись мирними жителями. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2016.
  3. МВС | «Підрозділи НГУ — запорука стабільності у неспокійному Луганському регіоні», — Арсен Аваков (ФОТО, ВІДЕО). mvs.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
  4. Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 26 червня 2017. с. 114. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 липня 2017.
  5. Добровольці, які стали гвардійцями | НГУ. ngu.gov.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 13 вересня 2019.
  6. Зеленський присвоїв почесні найменування восьми бойовим військовим частинам. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
  7. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №623/2022 Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу".
  8. Яку зброю від Заходу використали ЗСУ для наступу на Харківщині | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 16 грудня 2024.
  9. Про нас. 18 Словʼянська бригада НГУ (укр.). Процитовано 16 грудня 2024.
  10. Зеленський присвоїв почесні найменування восьми бойовим військовим частинам. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 вересня 2019.
  11. Указ Президента України від 22 серпня 2019 року № 618/2019 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»
  12. Військовим частинам присвоєні почесні найменування. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 серпня 2019.
  13. Панченко Олег Миколайович. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 18 січня 2018.
  14. У Маріуполі помер ще один нацгвардієць, що підірвався на міні під Мар'їнкою. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
  15. [На Дніпропетровщині попрощалися із бійцем ЗСУ (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019. На Дніпропетровщині попрощалися із бійцем ЗСУ (рос.)]
  16. За життя старшого солдата Івана Підгірного лікарі боролися понад 2 місяці. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 16 грудня 2024.
  17. ІЩУК Богдан Олегович.

Посилання