14-й стрілецький корпус (СРСР)

14-й стрілецький корпус
14-й стрелковый корпус
На службігрудень 1922 — 7 серпня 1941
23 листопада 1942 — 25 квітня 1943
27 травня 1943 — 10 червня 1945
КраїнаСРСР СРСР
ВидПрапор Червоної армії РСЧА
ТипПіхота стрілецькі війська
Рользагальновійськове об'єднання
Чисельністьстрілецький корпус
У складіУкраїнський військовий округ
Південний фронт
9-та армія
Південний фронт
Приморська армія
Ленінградський фронт
59-та армія
8-ма армія
42-га армія
Гарнізон/ШтабКиїв, Харків, Болград
Війни/битвиРадянсько-фінська війна
Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР
Німецько-радянська війна
Командування
Визначні
командувачі
Дубовий І. Н.
Гаркавий І. І.
Путна В. К.
Єгоров Д. Г.
Воронцов В. Г.
Шевердін Ф. Ю.

14-й стрілецький корпус (рос. 14-й стрелковый корпус, 14-й ск) — оперативно-тактичне військове об'єднання, стрілецький корпус Збройних сил України та Криму та Червоної армії, який існував з перервами в період з грудня 1922 до червня 1945 року.

Історія об'єднання

1-ше формування

14-й стрілецький корпус був сформований у 1922 році в Українському військовому окрузі Збройних Сил України та Криму на території Української Соціалістичної Радянської Республіки. Управління корпусу формувалося у місті Києві. У 1934 році управління корпусу переведено до міста Харкова, де прийняло нові дивізії.

З 17 травня 1935 року по грудень 1939 року корпус входив до складу Харківського військового округу.

З 16 січня по 13 березня 1940 управління корпусу брало участь у Зимовій війні. 16 січня управління 14-го ск увійшло до складу Дієвої 8-ї армії (командувач військами армії командарм 2 рангу Штерн Г. М.) у складі Північно-Західного фронту. До складу 14-го стрілецького корпусу в ході бойових дій входили 87-ма, 139-та, 155-та стрілецькі, 128-ма моторизована дивізії. Діяв корпус на Лоймольському напрямі. Командир корпусу — комдив В. Г. Воронцов. У березні-квітні 1940 року управління корпусу повернуто до складу Харківського військового округу з дислокацією в місті Харкові, де прийняло нові дивізії.

З квітня 1940 управління корпусу увійшло до складу Одеського військового округу з дислокацією на Кримському півострові в м. Сімферополь і прийняло нові дивізії.

Після завершення окупації Червоною армією до Бессарабії у червні-липні 1940 року з 7 липня управління корпусу переміщено до м. Болград і прийняло нові дивізії у Південній Бессарабії.

На новому радянсько-румунському кордоні в 1940 році в південній частині Бессарабії заклали 86-й Нижньопрутський укріплений район уздовж річки Прут і 81-й Дунайський укріплений уздовж річки Дунай. Польові споруди 86-го району мали займати полки 25-ї стрілецької дивізії, а 81-го району мали займати війська 51-ї стрілецької дивізії корпусу.

Німецько-радянська війна

На початок німецько-радянської війни державний кордон СРСР з Румунією від Липкан до Чорного моря прикривали формування Одеського військового округу, до складу якого входили 9-й Особливий, 35-й, 14-й, 48-й і 7-й стрілецькі, 2-й кавалерійський, 2-й і 18-й механізовані корпуси, 150-та і 116-та стрілецькі дивізії, два укріплених райони (80-й і 82-й), а також три авіаційні дивізії[Прим. 1].

До 04:00 ранку більшість частин 176-ї, 95-ї, 25-ї і 51-ї стрілецьких, а також 9-ї кавалерійської дивізій першого ешелону 35-го і 14-го стрілецьких та 2-го кавалерійського корпусів зайняли визначені позиції на підготовлену з інженерного погляду оборону уздовж Прута. У середньому на кожну дивізію припадало близько 100 км ділянки кордону. Стик 35-го та 14-го ск прикривала 9-та кд зі складу 2-го кк.

Активні бойові дії німецько-румунських військ (німецької 11-ї, румунських 3-ї та 4-ї польових армій) почалися 2 липня, тому військам Південного фронту вдалося вступити в битви початкового періоду війни більш організовано, ніж на інших фронтах. 12 липня битва досягла кульмінації. Червона армія здійснила спробу завдати контрудару силами 25-ї та 51-ї стрілецьких дивізій 14-го стрілецького корпусу з посиленням за підтримки танків і авіації, які бомбили румунські війська в Тігеці, Ларгута, Разешті та Кочіуля. Штурм тривав 16 годин. Два румунські полки з великими труднощами утримували свої позиції. У бій кинули практично всі резерви, інженерні підрозділи та навіть штабні роти. Жорстокість була надзвичайною, часто сутички мали характер рукопашних боїв[1].

Ранком 18 липня війська 9-ї армії та Приморської групи військ, не здобувши успіху у спробі вибити румунські війська з Південної Бессарабії, дістали наказ відійти до 21 липня на східний берег Дністра. У результаті південний фланг військ радянського Південного фронту відійшов на 100—200 км, на рубіж річки Дністер. 14-й корпус увійшов до складу сил Приморської групи військ. З кінця липня й по 7 серпня 1941 року корпус вів оборонні бої на підступах до Одеси[2].

7 серпня 1941 року 14-й стрілецький корпус був розформований.

2-ге формування

Вдруге 14-й стрілецький корпус сформований 23 листопада 1942 року у складі Південно-Західного фронту і включений до складу 1-ї гвардійської армії. Участі в бойових діях не брав, 25 квітня 1943 року його перейменували на 27-й гвардійський стрілецький корпус[3].

3-тє формування

Втретє 14-й стрілецький корпус сформований 27 травня 1943 року у складі 59-ї армії Волховського фронту. Брав участь у битві за Ленінград, у Новгородсько-Лузькій операції. Пізніше вів запеклі бої за Нарву, де зазнав колосальних втрат. Згодом перекинутий на південь, участь у Псковсько-Островській та Ризькій операції. Взимку 1944—1945 років корпус брав участь у боях у Курляндії. З лютого корпус перебував у безпосередньому підпорядкуванні командувача військ фронту, а в березні його вивели до резерву Ставки Верховного Головнокомандування.

На підставі Директиви Ставки Верховного Головнокомандування № 11097 від 29 травня 1945 року 10 червня 1945 року 14-го стрілецький корпус розформований.

Командування

1-ше формування

2-ге формування

3-тє формування

Склад

1-ше формування

1922 1925 1 липня 1935 9 листопада 1939 березень 1940 7 липня 1940 22 червня 1941 1 грудня 1942 1 січня 1943 1 лютого 1943 1 квітня 1943 1 вересня 1943 1 жовтня 1943 1 січня 1944 1 квітня 1944 1 липня 1944 1 січня 1945 1 березня 1945
14-та гв.сд
50-та гв.сд
61-ша гв.сд
90-та гв.сд
7-ма сд
16-та сд
23-тя сд
25-та сд 25-та сд
45-та сд
46-та сд
51-ша сд
65-та сд
75-та сд
87-ма сд
128-ма сд
139-та сд
145-та сд
147-ма сд
150-та сд
155-та сд
158-ма сд
159-та сд
191-ша сд
203-тя сд
225-та сд
239-та сд
311-та сд
314-та сд
346-та сд 346-та сд
378-ма сд
382-га сд

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела

Посилання

Література

  • Dutu A., Dobre F., Loghin L. Armata Romana in al doilea razboi mondial (1941—1945) — Dictionar Enciclopedic, Editura Enciclopedica, 1999