14-й стрілецький корпус був сформований у 1922 році в Українському військовому окрузі Збройних Сил України та Криму на території Української Соціалістичної Радянської Республіки. Управління корпусу формувалося у місті Києві. У 1934 році управління корпусу переведено до міста Харкова, де прийняло нові дивізії.
З 16 січня по 13 березня 1940 управління корпусу брало участь у Зимовій війні. 16 січня управління 14-го ск увійшло до складу Дієвої 8-ї армії (командувач військами армії командарм 2 рангуШтерн Г. М.) у складі Північно-Західного фронту. До складу 14-го стрілецького корпусу в ході бойових дій входили 87-ма, 139-та, 155-та стрілецькі, 128-ма моторизована дивізії. Діяв корпус на Лоймольському напрямі. Командир корпусу — комдив В. Г. Воронцов. У березні-квітні 1940 року управління корпусу повернуто до складу Харківського військового округу з дислокацією в місті Харкові, де прийняло нові дивізії.
З квітня 1940 управління корпусу увійшло до складу Одеського військового округу з дислокацією на Кримському півострові в м. Сімферополь і прийняло нові дивізії.
Після завершення окупації Червоною армією до Бессарабії у червні-липні 1940 року з 7 липня управління корпусу переміщено до м. Болград і прийняло нові дивізії у Південній Бессарабії.
На новому радянсько-румунському кордоні в 1940 році в південній частині Бессарабії заклали 86-й Нижньопрутський укріплений район уздовж річки Прут і 81-й Дунайський укріплений уздовж річки Дунай. Польові споруди 86-го району мали займати полки 25-ї стрілецької дивізії, а 81-го району мали займати війська 51-ї стрілецької дивізії корпусу.
До 04:00 ранку більшість частин 176-ї, 95-ї, 25-ї і 51-ї стрілецьких, а також 9-ї кавалерійської дивізійпершого ешелону 35-го і 14-го стрілецьких та 2-го кавалерійського корпусів зайняли визначені позиції на підготовлену з інженерного погляду оборону уздовж Прута. У середньому на кожну дивізію припадало близько 100 км ділянки кордону. Стик 35-го та 14-го ск прикривала 9-та кд зі складу 2-го кк.
Активні бойові дії німецько-румунських військ (німецької 11-ї, румунських 3-ї та 4-ї польових армій) почалися 2 липня, тому військам Південного фронту вдалося вступити в битви початкового періоду війни більш організовано, ніж на інших фронтах. 12 липня битва досягла кульмінації. Червона армія здійснила спробу завдати контрудару силами 25-ї та 51-ї стрілецьких дивізій 14-го стрілецького корпусу з посиленням за підтримки танків і авіації, які бомбили румунські війська в Тігеці, Ларгута, Разешті та Кочіуля. Штурм тривав 16 годин. Два румунські полки з великими труднощами утримували свої позиції. У бій кинули практично всі резерви, інженерні підрозділи та навіть штабні роти. Жорстокість була надзвичайною, часто сутички мали характер рукопашних боїв[1].
Ранком 18 липня війська 9-ї армії та Приморської групи військ, не здобувши успіху у спробі вибити румунські війська з Південної Бессарабії, дістали наказ відійти до 21 липня на східний берег Дністра. У результаті південний фланг військ радянського Південного фронту відійшов на 100—200 км, на рубіж річки Дністер. 14-й корпус увійшов до складу сил Приморської групи військ. З кінця липня й по 7 серпня 1941 року корпус вів оборонні бої на підступах до Одеси[2].
7 серпня 1941 року 14-й стрілецький корпус був розформований.
Втретє 14-й стрілецький корпус сформований 27 травня1943 року у складі 59-ї армії Волховського фронту. Брав участь у битві за Ленінград, у Новгородсько-Лузькій операції. Пізніше вів запеклі бої за Нарву, де зазнав колосальних втрат. Згодом перекинутий на південь, участь у Псковсько-Островській та Ризькій операції. Взимку 1944—1945 років корпус брав участь у боях у Курляндії. З лютого корпус перебував у безпосередньому підпорядкуванні командувача військ фронту, а в березні його вивели до резерву Ставки Верховного Головнокомандування.
На підставі Директиви Ставки Верховного Головнокомандування № 11097 від 29 травня 1945 року 10 червня1945 року 14-го стрілецький корпус розформований.
.svg){kind=small}
