Ґеро I Залізний Gero
граф
Народження:	900
Смерть:	20 травня 965(0965-05-20) Кведлінбург
Поховання:	St. Cyriakusd
Релігія:	римо-католик
Батько:	Тітмар
Мати:	Хільдегарда
Шлюб:	Юдит
Діти:	Зігфрід, Геро
Медіафайли у Вікісховищі

Ґеро I Залізний (нім. Gero; бл. 900 р. — †20 травня 965 р.^[1]) — маркграф Східної Саксонської марки від 937 року; син графа Титмара (бл. 850—932/937 рр.) і Гільдеґарди Мерзебурзької.

Ґеро за життя старшого брата Зігфріда був графом в Північній Тюрингії (в районі Магдебурга), Швабії (в районі Кведлінбурга/Ашерслебен), Хасегау (район Мерзебурга/Айслебена), Фрізонофельда, Морацанігау (район Флемінга), Серімунта (район Бернбургу/Дессау) і Цітцігау (район Деліча/Бітерфельд). Після смерті брата він у 937 році отримав від імператора Оттона I намісництво («легацію») з резиденцією в Магдебурзі, яке незабаром перетворилося в Східну Саксонську марку. Його володіння знаходилися між річкою Солава і середньою течією р. Лаби, аж до річки Одра. Призначення Геро послужило безпосередньою причиною заколоту в 938 році Танкмара (пом. 938 р.), старшого зведеного брата імператора Оттона, який чекав отримати ці землі як материнський спадок.

Ґеро разом з маркграфом Германом Білунгом був однією з головних опор імператора Оттона I на сході Німеччини. У 954 р. він допоміг імператорові придушити повстання герцога Людольфа. Під час східної експансії або, як її згодом назвали, «Натиск на схід» (нім. Drang nach Osten), Геро підкорив багато слов'янських земель на східному кордоні Саксонії, аж до р. Одеру, значно розширивши володіння, стримував напади венедів, а в 962/963 р. навіть здійснив похід на Польщу. У 962/963 р. Геро також підкорив Нижній Лаузіц (Лужиця) і Сельпулі. Геро заснував на завойованих землях єпископства Хавельберг і Бранденбург, фактично ставши їх правителем. Опір слов'янських племен перетворився в 939 і 955 роках в масові повстання. При зіткненні з військом слов'ян у 963 р. в Нижніх Лужицях саксонські феодали зазнали відчутних втрат, сам Геро був важко поранений й після цього відійшов від політики. Незадовго до смерті здійснив паломництво в Рим.

По його скону в 965 р. розширена марка Ґеро була розділена на Північну марку (нім. Nordmark) навколо Бранденбургу, Східну (нім. Ostmark) або Лужицьку (нім. Lausitz) марку і марку в гирлі р. Солави, що проіснувала лише короткий час, а також маркграфські округи в Мерзебурзі, Цайці та Майсені. Оскільки германізація цих земель йшла швидкими темпами, наступники Оттона незабаром спростили цю маркову систему, скоротивши число маркграфств з шести, що існували в кінці правління Оттона, до трьох: колишньої Північної марки, Саксонської марки (ідентичної марці Лаузіц) і Мейсенської (нім. Meissen) марки.

Маркграф Ґеро похований в церкві св. Киріака у м. Кведлінбург (Гернроде).

Дружина: Юдит

Діти:

• Зіґфрід (*925/930 р. — †24 червня 959 р.) — граф у Північній Тюрингії
• Ґеро (*930/935 р. — раніше 16 жовтня 959 р.)

• Титмар Мерзебургский. «Хроника» / Пер. с лат. И. В. Дьяконова. — 2-е издание, исправленное. — М.: SPSL — «Русская панорама», 2009. — 254 с. — (MEDIÆVALIA: средневековые литературные памятники и источники). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-93165-222-1.(рос.)
• Балакин В. Д., «Творцы Священной Римской империи». — М.: Молодая гвардия, 2004. — 356 с. — (Жизнь замечательных людей: Серия биографий; Вып. 1095 (895)). — 5000 экз. — ISBN 5-235-02660-8.(рос.)
• Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. «Священная Римская империя: эпоха становления» / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко И. О. — СПб.: Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-8071-0310-9.(рос.)

• Ґеро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геро I Залізний
• Саксонский анналист. Хроника (745—1039 гг.). Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 27.01.2010.(рос.)(лат.)
• Gero I. der Große [Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)