Ґабріель Моно
фр. Gabriel Monod
Народився	7 березня 1844(1844-03-07)[4]  Енгувіль
Помер	10 квітня 1912(1912-04-10)[1][2][…] (68 років)  Версаль
Поховання	Гонар[5]
Країна	Франція
Діяльність	медієвіст, історик, викладач університету, письменник
Alma mater	Вища нормальна школа
Вчителі	Georg Waitzd
Знання мов	французька[4]
Заклад	Паризький університет, Колеж де Франс і Практична школа вищих досліджень
Учасник	французько-прусська війна
Членство	Академія моральних і політичних наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Société de l'histoire de Paris et de l'Île-de-Franced
Нагороди	Монтіонівська премія (1895)
Медіафайли у Вікісховищі

Ґабріель Моно (фр. Gabriel Monod; 7 березня 1844, Енґувіль — 10 квітня 1912, Версаль) — французький історик і публіцист.

Пропрацювавши деякий час у архівах Флоренції, Моно присвятив себе вивченню історії. З 1880 року був викладачем у паризькій Вищій нормальній школі. Видав твори та праці з історії Меровінгів (1872—1885), Каролінгів (1898) та ін^[6].

З 1872 Габріель Моно був одружений з Ольгою (1850—1953), молодшою дочкою Олександра Герцена.

Моно переклав монографію Вільгельма Юнгганса^[de] про Хлодвіга «Geschichte der Frankischen Könige Childerich and Chlodovech» (Геттінген, 1857) і помістив безліч статей в журналі «Revue Historique^[fr]», одним із засновників якого він був^[6].

• «Allemands et Français» (Париж, 1872),
• «Études critiques sur les sources de l'histoire mérovingienne» (1872-85),
• «Jules Michelet» (1875),
• «De la possibilité d'une réforme de l'enseignement supérieur» (1876),
• «Les origines de l'historiographie à Paris» (1878),
• «Bibliographie de l'histoire de France» (1888),
• «Les maîtres de l'histoire. Renan, Taine, Michelet» (1894),
• «Portraits et suvenirs» (1897),
• «Études critiques sur les sources de l'histoire carolingienne» (1898).

• Моно, Габриэль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Моно // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
• Моно, Габриель // Новый энциклопедический словарь: В 48 томах (вышло 29 томов). — СПб., Пг., 1911—1916.(рос.)
• Габріель Моно у «Ревю історик» [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Персональна сторінка Габриеля-Жака-Жана Моно на офіційному сайті РАН (рос.)
• Моно Габриель // Велика Радянська Енциклопедія: [30 т.] /Гл. ред. А. М. Прохоров . — 3-тє вид. — М. : Радянська енциклопедія, 1969—1978.