Районний центр — селище міського типу Ямпіль, розташоване за 6 км від залізничної станції Янпіль і за 180 км від обл. центру, на р. Студенок та Івотка (остання — притока річки Десна, басейн Дніпра).
Ямпільський район — мальовнича місцевість з глибокими культурно-історичними традиціями, своєрідним ландшафтом і значними природними ресурсами: торф, біла, сіра та червона глина високої якості — придатна для виготовлення цегли, гончарних виробів.
Географія та господарство
Територія нинішньої Ямпільщини являла собою суцільну рівнину, тому найдавніші поселення виникали між річками та болотами, які служили захистом для тутешніх поселенців. Саме в цей час в лісах будуються перші «буди» і «гути», де місцеві жителі виготовляли дьоготь, поташ та скляні вироби. І сьогодні на півночі області існують населені пункти, до назви яких входять слова та словосполучення тих часів: Стара Гута, Гутка, Марчихина Буда, Середина—Буда. Ремісництво у феодальні часи поширюється в Ямполі, Орлівці: ткацтво, бондарство, виготовлення вовняних робів. Це сприяло розвиткові торгівлі. На ярмарках, здебільшого, продавали й купували товари натурального господарства: мед, гриби, ягоди, дичину, дьоготь, домашню худобу, птицю, бондарські та гончарні вироби.
Історія
Територія нинішнього Ямпільського району була заселена ще в сиву давнину. Про це свідчать знайдені археологами рештки поселень, посуд, наконечники стріл, якими користувались в епоху переходу від каменю до бронзи.
Ямпільщину оточують давньоруські міста: Путивль, Новгород-Сіверський, Рильськ, Глухів. Саме тут збирав новгород-сіверський князь Ігор Святославович військо для походу на половців, описаного в «Слові о полку Ігоревім».
Пізніше, в XVI-XVIII століттях, у цій місцевості виникають перші «буди» й «гути», де виготовляють дьоготь, поташ та скляні вироби. Так, Шатрище, Марчихину Буду, а згодом і Папірню можна вважати першими промисловими пунктами краю. Ремісництво у феодальні часи поширюється в Ямполі, Орлівці: ткацтво, бондарство, виготовлення вовняних робів. Це сприяло розвиткові торгівлі. На ярмарках, здебільшого, продавали й купували товари натурального господарства, бондарські та гончарні вироби.
В середині XVIII століття в Ямполі розквартировується козацька сотня Ніжинського полку. До сіл полку належали Орлівка, Свеса, Грем'ячка, Імшана, Усок, Паліївка, Білиця.
У 1850—1870 роках у Свесі та Хуторі-Михайлівському виникають цукрові заводи, майстерні. На базі Московсько-Київської залізниці будуються залізничне депо, мости.
Своїми глибокими культурно-історичними традиціями відзначається село Воздвиженське, де у 1889 році Микола Непюєв заснував особливу сільськогосподарську общину — Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке успішно функціонувало протягом кількох десятиліть і стало унікальним явищем історії слов'янських народів.
Статусу районного центру Ямпіль набув у 1923 році — спочатку Новгород-Сіверської, Глухівської, Конотопської округи Чернігівської області, потім з 1939 року Сумської області.
Населення району постраждало від акту геноциду, проведеного урядом СРСР у 1932-33 роках проти українського населення. Людські втрати від терору голодом перевищують жертви німецької окупаційної адміністрації в період Другої Світової війни.
За два роки окупації під час німецько-радянської війни вбито 580 жителів краю, а 300 — силою відправили на каторжні роботи до Німеччини.
Боротьбою в тилу ворога керував Ямпільський підпільний райком партії, котрий діяв з жовтня по травень 1943 року. Його очолив Д. Д. Красняк, який разом з членами райкому С. М. Гнибідою та І. Г. Макаренком створили в Хінельському лісі партизанський загін. З лютого 1942 року партизанський загін став називатися «За Батьківщину». Влітку 1942 року в ньому нараховувалося 250 чоловік, а в листопаді — 432 чоловіки. У селах району було створено розгалужену мережу явок і підпільних груп. У березні 1943 року Ямпіль був звільнений регулярними частинами Червоної Армії, до яких приєдналися й партизани. Проте 20 березня радянські війська були змушені відступити. Ямпільчани знову відродили партизанський загін. У травні-червні в Брянських лісах у межиріччі Десни та Неруси точилися запеклі бої. Там загинула майже половина бійців Ямпільського партизанського загону, серед яких були командир С. М. Гнибіда та комісар Д. Д. Красняк.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ямпільського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 54,14 % (проголосували 10 836 із 20 013 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,48 % (5 253 виборців); Юлія Тимошенко — 11,59 % (1 256 виборців), Сергій Тігіпко — 8,80 % (954 виборців), Олег Ляшко — 5,87 % (636 виборців), Петро Симоненко — 5,37 % (582 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,79 %.[3]
Економіка
У 1850—1870 роках у Свесі та Хуторі-Михайлівському виникають цукрові заводи, майстерні. На базі Московсько-Київської залізниці будуються залізничне депо, мости.
Своїми глибокими культурно-історичними традиціями відзначається одне з сіл району — Воздвиженське, де у 1889 році нащадок давнього шляхетського роду, громадський діяч, педагог і мислитель М. М. Неплюєв. Він заснував особливу сільськогосподарську общину — Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке успішно функціонувало протягом кількох десятиліть і стало унікальним явищем в історії.
Сучасна економіка
Ямпільський район — прикордонні й митні ворота України. У місті Дружба й смт Ямпіль дислокуються загони прикордонних військ, діє Хутір-Михайлівський митний пост Глухівської митниці. Промисловість представлена чотирма підприємствами, найбільше з яких — ВАТ «Свеський насосний завод» та тридцятьма малими підприємствами.
Багатство району — ліси. Показник лісистості найбільший по області-31,2 %. Веденням лісового господарства займається Свеський держлісгосп, який об'єднує 5 лісництв, Ямпільський агролісгосп.
В сільському господарстві району на засадах приватної власності працюють 15 сільськогосподарських підприємств, з них: 12 — товариств з обмеженою відповідальністю, 3 — приватні підприємства. Крім того, в районі функціонує 28 фермерських господарств. Всіма категоріями господарств у 2006 році було засіяно 14,9 тис. га ріллі, не використано — 22 тис. га, або 59,6 %.
За 2006 рік всіма категоріями господарств вироблено валової продукції в порівняльних цінах на суму 49,6 млн грн., в тому числі по сільськогосподарських підприємствах — 6,7 млн грн., що залишається на рівні аналогічного періоду минулого року.
Населення району 25 936 осіб (на 2011), у тому числі: міське — 17 046, сільське — 8 890.
Станом на січень 2015 року кількість мешканців району становила 24 199 осіб, з них міського населення — 16 272 (Ямпіль, Дружба та Свеса), сільського — 7 927 осіб[6].
Освіта
У районі функціонують 22 загальноосвітні школи, в яких навчаються 2,7 тис. дітей, 5 дитячих дошкільних закладів, станція юних натуралістів, дитячо-юнацька спортивна школа, районний Центр дитячої та юнацької творчості. У 1999 році на базі Свеської загальноосвітньої школи № 2 I-III ступенів відкрито ліцей. Одержати середню спеціальну та професійну освіту молодь має можливість у Свеському аграрному ліцеї.
Медицина
Центральна районна, дві дільничні лікарні, одна амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, дві сільські лікарські амбулаторії, вісім фельдшерсько-акушерських пунктів і шість фельдшерських пунктів. В районі діє лікарняна каса, членами якої є 1142 особи, (4,1 % населення району).
Культура
У районі працюють 19 клубних закладів, 21 бібліотека, дитяча музична школа та 2 її філіали, історико-меморіальний музей «Трудове братство М. М. Неплюєва». На території району діє 11 релігійних громад Української православної церкви Московського патріархату, три громади Церкви євангелістів християн-баптистів, три нетрадиційні релігійні общини. Релігійні громади Української православної церкви Московської патріархії мають 10 храмів. 19 серпня 2001 року до 10-ї річниці Незалежності України у селищі Ямпіль було побудовано Спасо-Преображенський храм.
