«Юрій Олефіренко» (L401[1], з 1996 по 2018 р. — U-401, до 1996 р. «СДК-137»; з 1996 по 2016 — «Кіровоград») — середній десантний корабельВМС Українипроєкту 773, за класифікацією НАТО — десантний корабель класу Polnocny-C.
Постійне місце базування — військовий порт міста Очаків.
Історія
У військово-морському флоті СРСР
Середній десантний корабель «СДК-137» було збудовано на Гданській Північній корабельні, що у Польщі. Корабель було спущено на воду 31 грудня 1970 року, а 31 травня 1971 «СДК-137» було прийнято до складу 39-ї дивізії морських десантних сил (39-та ДІМДС), яка базувалася на Кримській військово-морській базі (Донузлав).
Восени 1973 року корабель у складі Середземноморської ескадри, маючи на борту підрозділ морської піхоти, знаходився в зоні збройного конфлікту Ізраїлю та Єгипту. Під час цього бойового походу екіпажем корабля була відбита атака ізраїльського F-4 Phantom. Літак було збито, а один член екіпажу був нагороджений радянським орденом Червоної Зірки[джерело?].
У складі Військово-морських сил України
По розділу Чорноморського флоту СДК-137 у квітні 1994 року відійшов до України, де отримав найменування U-401 «Кіровоград». З 10 січня 1996 року — у складі ВМС України.
1998 р. корабель зарахувалии до складу другої бригади десантних кораблів і передислокували для ремонту в Балаклавський судноремонтний завод «Металіст». Брав участь у серії міжнародних навчань. У 2001 році пройшов середній ремонт, наприкінці 2008 року — поточний ремонт.
21 березня 2014-го корабель захопили російські війська, але 19 квітня у результаті успішних переговорів російська сторона повернула його Україні. Буксири перевезли його до Одеси.
23 травня 2018 року корабель разом із бронекатерами «Аккерман» та «Вишгород» взяв участь у святкуванні сотої річниці морської піхоти України. Одночасно чорні берети на берети кольору морської хвилі змінили морпіхи на бойових позиціях поблизу населених пунктів Широкине, Лебединське, Водяне, Чормалик, на адміністративному кордоні з тимчасово окупованою територією Криму — на Чонгарі, на узбережжях Чорного й Азовського морів, а також на борту середнього десантного корабля «Юрій Олефіренко»[3][4].
7 червня 2019 року корабель зайшов до акваторії Миколаївського судноремонтного заводу. Планували провести ремонт зовнішньої обшивки та конструкцій корпусу судна, головного двигуна та дизель-генераторів, електромеханічної частини, дейдвудної та гвинто-стернової системи, якірно-швартового пристрою та інших систем[5]. На початок вересня за графіком завершується ремонт системи головного двигуна та дизель-генераторів. Також за планом — ремонт носової артилерійської установки АК-230 й відновлення конструкцій та механізмів десантної апарелі[6].
16 січня 2020 завершився ремонт корабля, згідно з планом ремонту корабля виконали ремонт системи головного двигуна та дизель-генераторів, носової артилерійської установки АК-230, конструкцій та механізмів десантної апарелі. Запізнення було викликане через додатковий обсяг робіт, що необхідно було провести після виявлення проблем в одній із систем.
У 2020 році корабель пройшов доковий ремонт для відновлення корпусу корабля, а також його донно-забірної апаратури[7][8].
Для ремонту корабель завели у спеціальний плавучий док, що спеціалізується на ремонті такого класу кораблів.
Плавучий док Миколаївського суднобудівного заводу має наступні характеристики:[9] Довжина стапель-палуби, м — 139.50. Ширина проміж колонами, м — 24.60. Вантажність, т — 7000
30 листопада 2020 року середній десантний корабель ВМС ЗС України «Юрій Олефіренко» повернувся на службу після докового ремонту.[10]
У листопаді 2021 року долучився до міжнародних навчань у Чорному морі за участі флотів США, Румунії та Туреччини[джерело?].
На початку червня 2022 року російська пропаганда поширила відео артилерійського обстрілу гавані в Очакові, де стояли декілька цивільних суден та кораблів ВМС України, зокрема — середній десантний корабель «Юрій Олефіренко»[11].
Із цього епізоду видання Defense Express зробило висновок, що в Очакові стоїть залога українських військ, яка заважає російським загарбникам відкрити водне сполучення з окупованим ним Херсоном, адже гавань Очакова є точкою, на якій «замикаються» виходи одразу з чотирьох портів на півдні України — «Миколаїв», «Ніка-Тера», «Ольвія» та «Херсон»[11].