Юренко Олесь

Юренко Олесь
Народився23 квітня 1912(1912-04-23)
Миколаїв, Миколаївське градоначальство, Російська імперія
Помер21 квітня 1990(1990-04-21) (77 років)
Полтава, Українська РСР, СРСР
ПохованняПолтава
Країна Російська імперія
 Українська РСР
 СРСР
Діяльністьпоет, журналіст
ЗакладМануйлівський літературно-меморіальний музей Максима Горького і Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі
ЧленствоСпілка радянських письменників України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна

Олесь (Олександр) Степанович Юренко (23 квітня 1912, Миколаїв — 21 квітня 1990, Полтава) — український радянський поет і журналіст, член Спілки радянських пистменників України з 1949 року.

Біографія

Народився 23 квітня 1912 року в місті Миколаєві (нині Україна) у робітничій сім'ї. У 1932 році закінчив Полтавський індустріальний технікум. Працював на будівництві блюмінгу в Дніпродзержинську. З 1934 року учителював, працював у редакції районної газети, був директором Літературно-меморіального музею Максима Горького у селі Мануйлівці[1].

З початку німецько-радянської війни і до кінця 1946 року служив у Червоній армії, був на політроботі.[1] Після демобілізації працював у редакціях газет «Зоря Полтавщини» й «Радянська Україна», очолював літературне об'єднання «Ворскла», що виросло з літературного гуртка, утвореного при газеті «Зоря Полтавщини» у 1947 році. З 1958 до 1966 року — відповідальний секретар Полтавської філії Спілки письменників України та редактор альманаху «Полтава»[2]. Був членом КПРС[1].

Один з організаторів та перший директор музею Давида Гурамішвілі в Миргороді.

Помер у Полтаві 21 квітня 1990 року. Похований у Полтаві.

Творчість

Його перу належать збірки поезій «Полтавське літо» (1953), «В тополинім краю» (1959), «Неспокійні стежки» (1961), збірка оповідань «Ганнуся» (1965) та інше.

Примітки

  1. ↑ а б в Писатели Советской Украины, 1960, с. 568.
  2. ↑ Олесь Юренко / Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України.

Література