Ювілей (пізньолат.jubilaeus від лат.jubilatio «радісні вигуки») — урочисто відзначувана річниця якої-небудь події або діяльності певної особи, існування установи, міста. Як правило обчислюється в круглих і переважно у великих числах.[1]
Ювілей — річниця життя, діяльності (частіше десяти-, двадцяти п'ятиріччя і т. д.) когось чи чогось (наприклад особи, підприємства) чи якої небудь події, святкування цієї річниці.[2]
Давньоєврейське слово «йовель», означало «баранячий ріг», пізніше — «рік свободи». Так називали встановлений пророкомМойсеєм рік, коли продані і віддані під заставу землі поверталися до колишніх власників, раби отримували свободу, прощалися борги боржникам. Цей «рік свободи» наступав кожні п'ятдесят років, після семи седмиць, тобто після семи семиріч. Число сім у давніх традиціях вважалося священним, а помножене на сім — священним у квадраті, тому рік, наступний за таким поєднанням років мав обов'язково не пройти даром, а бути якимось особливим. Якщо рахувати від часу входу ізраїльтян в Обіцяний край, їхній перший ювілейний рік почався у місяці тішрей 1424 року до н. е.
Jubilaeus annus — ювілейним роком називали рік, коли паломництво грішника до Риму надавало йому відпущення гріхів. Папа Боніфацій VIII оголосив ювілейним кожен 100-й рік, починаючи з 1300-го. Але незабаром папаКлимент VI зробив ювілейним кожен 50-й, Урбан VI — кожен 33-й, а Павло II скоротив термін — до 25 років.
У наш час ювілей традиційно святкується при настанні дня народження, річниці весілля, дня створення підприємства, річниці початку трудової діяльності тощо. Зазвичай ювіляр сам організує святкування й отримує від запрошених привітання та подарунки.
↑Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додатками і доповненнями)/ Уклад і головний редактор В. Т. Бусел. ВТФ «Перун» Київ. ISBN — 966-569-013-2
Ясь О. Інституціональні ювілеї у світлі історії Наукового товариства імені Шевченка // Український історичний журнал. — 2023. — № 6. — С. 93–115.https://www.academia.edu/11201890