PROFILPELAJAR.COM

Щекун Андрій Степанович
Щекун Андрій Степанович
	Андрій Щекун на пресконференції до старту конкурсу статей у Вікіпедії «Пам'ятки України: Крим», 25 червня 2015
Народився	28 грудня 1973 (51 рік); с. Тухля, Сколівський район, Львівська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Відомий завдяки	Журналіст, громадський діяч
Alma mater	ТНУ
Партія	НРУ
Нагороди
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня	Орден Архистратига Михаїла II ступеня
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Андрі́й Степа́нович Щеку́н (нар. 28 грудня 1973, с. Тухля, Сколівський район, Львівська область) — український журналіст, громадський діяч, видавець, головний редактор газети «Кримська світлиця»^[1].

Життєпис

Народився 28 грудня 1973 року в селі Тухля Сколівського району Львівської області. У 1993 році закінчив Самбірське педагогічне училище, 1998-го — Сімферопольський державний університет, український філолог.

1998—2000 — вчитель української мови та літератури Бахчисарайської ЗОШ № 1.

2000—2014 — редактор кримської незалежної газети «Думка».

2003—2014 — директор Інформаційного видавничо-виробничого центру, агенції громадських та політичних новин «Медіа-Крим».

2008—2011 — в.о. директора, директор Державного Підприємства "Видавництво «Таврія».

2011—2012 — завідувач виробничої практики студентів Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української Академії Друкарства.

2013—2015 — директор ТОВ «Український центр інформації та видавничої справи „Таврія“».

Наказом Міністерства культури України від 28 жовтня 2015 року № 780/0/17-15 Андрія Щекуна призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво»^[2]. 25.04.2019 року звільнено з посади генерального директора за згодою сторін.

З 2019 — головний редактор газети «Кримська світлиця»^[1], у 2021-му редагував газету «Українське слово — Літаври».

Громадська діяльність

1993—1996 — відповідальний секретар студентського братства «Зарево» (м. Сімферополь, АР Крим), заступник голови Сімферопольської громадської організації «Українська студентська спілка». Разом з дружиною розвивав кримський «Пласт».

1996—1999 — член Народного руху України, голова Кримської республіканської організації «Молодого Руху».

1999—2004 — член Української народної партії, заступник голови Кримської республіканської організації.

2000—2007 — голова громадської організації «Український Дім» (Бахчисарай), яка сприяла відкриттю на базі Бахчисарайської ЗОШ № 4 класів з українською мовою навчання (з 1 по 11 клас) і групи в дитячому садочку № 8.

2011—2015 — голова Кримського центру ділового та культурного співробітництва «Український дім».

2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат в народні депутати від партії «Сила людей», № 15 у виборчому списку. На час виборів: директор ТОВ «Український центр інформації та видавничої справи „Таврія“», член Політичної партії «Сила людей», проживає в селі Щасливе Бориспільського району Київської області^[3].

2020 — представник Крайової Ради Українців Криму.

З 2020 року — співзасновник інтернет-проєкту «Крим — це Україна» — Всеукраїнського онлайн-банку архівних, музейних, науково-публіцистичних, просвітницьких та інформаційно-аналітичних матеріалів на підтвердження тісного зв'язку Криму з материковою Україною.

Події 2013—2014 років

2013—2014 — координатор громадянського руху «ЄвроМайдан-Крим». Активний учасник підтримки Майдану, організатор акцій у Криму.

2 березня 2014 року в Криму для захисту інтересів місцевих етнічних українців створив Всекримську Українську Раду, до складу якої ввійшло кілька громадських організацій.

9 березня 2014 року був захоплений в полон проросійськими сепаратистами в місті Сімферополі. Перебував в полоні 11 днів. Зазнав катувань та тортур зі сторони так званих «спеців», найбільш імовірно це були представники спецслужб РФ.

20 березня 2014 року був звільнений з шістьма українцями, що також перебували у полоні сепаратистів. Відбувся обмін полоненими на підступах до села Чонгар Херсонської області, на кордоні з АР Крим. З 20 по 28 березня 2014 року перебував в Херсонській та Київській лікарнях.

2014—2016 — співкоординатор громадської спілки «Координаційна рада організацій вимушених переселенців з Криму».

Нагороди

Медаль «За жертовність та любов до України» УПЦ КП (2015);
Відзнака «Свободи і Миру на всесвіт від України», що започаткована "Фундацією національно-патріотичного єднання і духовності «Лицар Доброї Волі» (2017)^[4].
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня УПЦ КП до Дня Гідності і Свободи (2017);
Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021)^[5].
Орден Архистратига Михаїла II ступеня (ПЦУ; 2021)^[6]
призначено державну стипендію імені Левка Лук'яненка (грудень 2021)^[7].