PROFILPELAJAR.COM

Шкрумеляк Юрій Андрійович
Шкрумеляк Юрій Андрійович
Народився	18 квітня 1895; Ланчин, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	16 жовтня 1965 (70 років); Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СССР
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина → ЗУНР → УНР
Діяльність	перекладач
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
	Шкрумеляк Юрій Андрійович у Вікісховищі
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Примітки=~~

Ю́рій Андрі́йович Шкрумеля́к (18 квітня 1895(18950418), м. Ланчин, нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області — 16 жовтня 1965, Коломия) — український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, січовий стрілець, автор творів про визвольну боротьбу УСС-УГА.
Псевдоніми: Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ю. Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала.

Біографія

Народився в селянській сім'ї.

Навчався в сільській школі в 1901—1907 роках, у 1907—1914 — у Коломийській гімназії^[якій?], 1922—1924 — у Львівському університеті і на філософському факультеті Празького університету. Знав кілька європейських мов. Згодом вільно перекладав з німецької, англійської, чеської, російської та польської мов.

Під час Першої світової війни воював у складі Українських Січових Стрільців, був підхорунжим. Належав до найвідоміших поетів-усусів. Зокрема, після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на слова Юрка Шкрумеляка написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня, — зауважував Шкрумеляк, — то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття».

Учасник визвольної війни. Працював із Миколою Євшаном у архівах Начальної Команди УГА.

1920—1930 — співробітник і редактор часописів «Дзвіночок» і «Світ дитини», до співпраці з якими запрошував відому дитячу поетесу Марійку Підгірянку.

1928—1939 — співробітник видавничого концерну Івана Тиктора, головний редактор і фейлетоніст (псевдонім Іван Сорокатий) газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок».

1945 р. був засуджений на 10 років ув'язнення в радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Після повернення з ув'язнення (1956 р.) реабілітований.

Помер 16 жовтня 1965 у місті Коломия (довідник «Письменники Радянської України» (1970) вказує, що помер 20 листопада 1965 р. у Львові), похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Творчість

Юрій Шкрумеляк увійшов у літературу першим друкованим віршем на патріотичну тематику «За рядами ряди» (Відень, 1915).

Автор понад 30 книг для дітей (найвідоміші «Юрза-Мурза» (1921), «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків» та (під псевдонімом Юра Ігорків) «Історії України для дітей» у чотирьох частинах.

Численні переклади зі світової класики, пристосовані для малого читача («Казки з 1001 ночі», «Алядин і чарівна лямпа», «Історія про малого Мука», «Пригоди мореплавця Сіндбада» та ін.).

Друкувався у виданнях «Червоної Калини», зокрема в календарях-альманахах — вірші, оповідання та белетризовані спомини.

Автор поем «Кузня в Нагуєвичах» (1958), «Довбушева слава» (1961).

Окремо вийшли:

Поема «Сон Галича» (Станиславів, 1920).
Лірико-публіцистична проза «Поїзд мерців» (Львів, 1922).
«Авелева жертва» (1926).
Пригодницька повість «Чета крилатих» (1928, перевидано 1954 у США).
Повість «Вогні з полонин» (1930).
П'єса «Стрілець Невмирущий» (1938).
Повість «Високі гори і низини» (1939).
Збірка поезій «Пісня про радісну осінь» (Київ, 1940).
Збірка поезій «Сопілка співає» (Львів, 1957).
Вибрані твори «Привіт Говерлі» (Київ, 1964).

Твори

Примітки

↑ Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» — Львів: 2007. — С. 73. — 76 с.
d:Track:Q36036 d:Track:Q65564948

Література

Бабій Олесь. Із пахощами степу: Знахідки. Повідомлення. Публікації // Україна. — 1991. — № 9. — С. 9.
Голіней С. Героїчна постать краю // Народна воля. — 2000. — 18 квіт.
Дрбал А.. Український Швейк: До 125-річчя від дня народження письменника Юрія Шкрумеляка // Пороги (Прага). — Рік XXVIII. — 2020 — № 4. — C. 19.
Качкан В. Повернення Юрія Шкрумеляка: За раритетами та архівами // Українська мова та література. — 2002. — № 40. — С. 15–20.
Левицький Василь. Знавець дитячої душі // Галичина. — 2015. — 18 квіт.
Мельник І. Згадаймо Юрія Шкрумеляка [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruch. — 2015. — 18 квіт.
Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 490—491.
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е вид. — Т. 12. — К., 1985. — С. 418.
Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 802.
Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е вид. — Т. 3. — К., 1987. — С. 679.
Хороб М. Юра Шкрумеляк: один із чети крилатих // Обрії. — 2001. — № 1. — С. 47–52.
Шкрумеляк Юра // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 10. — С. 3876.