Сергій Михайлович Шемет
Народився	6 червня 1875(1875-06-06) х. Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	5 травня 1957(1957-05-05) (81 рік) Мельбурн,  Австралія
Діяльність	Політик, публіцист
Галузь	політична діяльність[1], соціальна активність[d][1] і журналістика[1]
Alma mater	Технологічний Інститут Імператора Миколи I
Партія	УДХП
Конфесія	православний
Рід	Шемети-Кежгайли
Родичі	брати Володимир, Микола
Герб Лебідь
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Сергій Михайлович Шемет (6 червня 1875, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — 5 травня 1957, Мельбурн, Австралія) — український громадський та політичний діяч, журналіст та діяч монархічного руху. Один із засновників Української Партії Хліборобів — Демократів.

Походить зі старовинного шляхетського роду Шеметів-Кежгайлів. Землевласник із Полтавщини. Закінчив Технологічний інститут у Петербурзі, де очолював Українську студентську громаду.

У 1900 році заснував культурне товариство «Родина».

З 1902 року — провідний діяч Української Народної Партії.

З 1905 року видавець у Лубнах газети «Хлібороб».

У 1917 році у Лубнах був співзасновником Української Партії Хліборобів — Демократів.

У квітні 1918 року належав до ініціаторів скликання Хліборобського конгресу, на якому було проголошено Гетьманом України Павла Скоропадського. У період Гетьманату виступав за українізацію гетьманського уряду, не підтримував ідеї збройного повстання проти Павла Скоропадського.

На еміграції з 1919 року разом з В. Липинським активний у монархістському Українському Союзі Хліборобів-Державників (1920). У 1920–1925 рр. працює співредактором журналу «Хліборобська Україна» та інших гетьманських видань. Під час перебування в еміграції був особистим секретарем Гетьмана Павла Скоропадського та членом Ради Присяжних. На еміграції мешкав у Тарнові, Відні, Берліні, Парижі. Згодом жив у Австралії. Був одним із засновників Союзу українських організацій Австралії.

• В Полтаві існує провулок Братів Шеметів^[2].
• В Лубнах існує вулиця Братів Шеметів.
• В Києві у Голосіївському районі є вулиця Братів Шеметів.

• Сергій Шемет. Микола Міхновський (Посмертна згадка)
• Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. (Замітки до історії Запорожського Корпусу 1917—1919 рр.)
• Нація в поході (1941)^[3]
• Самостійність, як нездійсненна ідея, як декларація, як державний чин (1928)
• Огляд українського хліборобського руху на еміграції в першій половині 1921 року (1921)
• До історії Української Демократично-Хліборобської партії (1920)
• В. К. Липинський при громадській роботі(1931)

• Осташко Т. С. Шемет Сергій Михайлович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 627. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Шемет Сергій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2082. — 1000 екз.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — Т. 10. — C. 3840.
• Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. — К.: Либідь, 1992. — 608 с. — ISBN 5-325-00300-3.

Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.