Шекі (азерб.Şəki) — місто, центр однойменного району та однойменної історичної області в Азербайджані. Розташоване у південних передгір’ях Великого Кавказу, за 77 км на північ від залізничного вузла Євлах. З 1840 до 1968 року мало назву Нуха.
Географія
Верхівки снігових піків Великого Кавказу у деяких місцях досягають 3000-3600 м. Висота — 500—850 м над рівнем моря, гірські ліси навколо місцевості попереджують сильне прогрівання міста. Гірські ліси дозволяють захистити місто від повеней, прикрашають вид міста. У лісах ростуть бук, горіх. Багатий тваринний світ. Бурі ґрунти розповсюджені на всій території. Основні річки міста — Кіш та Гурджана.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 19.3 °C (66.7 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5.6 °С (21.9 °F).[2]
Шекі — одне з найдавніших міст Кавказу. Припускають, що його назва пов’язана з етнонімом племені саків, що з’явились на території сучасного Азербайджану в VII столітті до нашої ери й проживали тут кілька століть. У III—V століттях Шекі — область Кавказької Албанії. У VII столітті Шекі було захоплено армією Халіфату і зруйновано. Пізніше Шекі неодноразово потрапляв у зону 150-літньої арабо-хазарської війни.
Шекінська фортеця, XV ст.Російська гармата 1812 року, Шекі, АзербайджанШебеке виготовлена у Шекі
У 813 році, коли в Аррані утворилась держава арраншахів, Шекі перейшло до них у підпорядкування. У IX столітті, внаслідок послаблення Халіфату, місто набуло статусу незалежного володіння. В XI столітті воно було включено до складу Ширванської держави, а потім послідовно входило до складу Ільханської, Кара-Коюнлу, Ак-Коюнлу, Сефевідської держав. У 985 − 1030 роках місто підкорила собі династія Шеддаді, що з’явилась у Барді. У 1118 році місто захопив Дави́д IV Будівник. Перед усім, грузинські війська вступили у Ширван. Тут позиції сельджуків були не такими сильними, як в інших місцях. Корінне населення Ширвана, будучи ворожим до загарбників, активно допомагало грузинам. Давид IV узяв місто Кабала.
Ширванський володар став васалом грузинського царя. Така ситуація збереглась у 12-13 століттях. У 1396 році місто було захоплено та розкрадено монголами, сином Тамерлана Міаншахом. У 1402 шекінські війська взяли участь у поході Тимура проти турецького султана Баязіда.
Як незалежне державне утворення згадується з кінця XIV століття. У період правління династії Кара-Кешіш-огли (1444—1551) область Шекі була квітучою сільськогосподарською країною, що виготовляла чудовий шовк — основний предмет вивезення. Із возвеличенням держави Сефевідів Шекі, залишаючись переважно самостійним, часом визнавав їхню владу. У 1551 році шекінські війська були розбиті іранським шахом Тахмаспом, і Шекі втратив незалежність. У 1743—1819 роках Шекі — столиця незалежного Шекінського ханства. У 40-х роках XVIII століття у Шекі починають підніматись повстання проти жорсткої феодальної експлуатації та іранського ярма, поширюється визвольний рух. Цей рух очолив місцевий феодал Гаджі Челебі. У 1743 році Гаджі Челебі за допомогою своїх наближених убив підручного Надір-шаха, жорстокого правителя Шекі Мелік Наджафа, і проголосив себе шекінським ханом.
Розлючений правитель Ірану Надір-шах, щоб привести до покори шекінців, у 1744 році з великою армією напав на Шекі й чотири місяці тримав у облозі фортецю Гелярсан-Герарсан, де укрився Гаджі Челебі. За наказом Надір-шаха місто було зруйновано, поля й сади — знищені. Однак все це не зламало волі шекінців, які вирішили раз і назавжди покінчити з іранським ярмом. Надір-шах був змушений зняти облогу фортеці й залишити Шекі. Після смерті Гаджі Челебі шекінським ханом став його син Агакіші-бек (1755 − 1760), потім онук Гусейн-хан (1760—1779). Загалом, династія Челебі управляла незалежним Шекінським ханством 64 роки — аж до приєднання Азербайджану до Російської імперії.
