PROFILPELAJAR.COM

Чеканюк Андрій Терентійович
Чеканюк Андрій Терентійович
Народився	29 жовтня 1906; Кам'янка, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	22 грудня 1992 (86 років); Київ, Україна
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Діти	Чеканюк Вілен Андрійович
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чеканюк.

Андрі́й Тере́нтійович Чеканю́к (29 жовтня 1906(1906-10-29), Кам'янка, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія — 22 грудня 1992(1992-12-22), Київ) — радянський партійний діяч родом з Вінниччини, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 1964)^[1]. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1938—1952). Член ЦК КПУ (1952—1976).

Біографія

Народився 29 жовтня 1906(19061029) року в селянській родині в селі Кам'янка, тепер Літинського району Вінницької області. У 1921–1923 роках — наймит у заможних селян. У 1923–1925 роках — робітник радгоспу, паперової фабрики. З 1925 року — на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928–1930 роках — слухач Вінницької радпартшколи. Перебував на профспілковій та партійній роботі в Жмеринці.

У 1934–1937 роках — студент Інституту червоної професури.

У 1937–1938 роках — завідувач відділу, у 1938– жовтні 1943 року — відповідальний редактор газети «Комуніст» («Радянська Україна»).

У жовтні 1943 — вересні 1945 року — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

З вересня 1945 по 1946 рік — заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У — завідувач відділу друку Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

Одночасно в 1944–1945 роках — на партійній роботі на Закарпатті: секретар Комуністичної партії Закарпатської України під псевдонімом «Андрійко».

У 1946–1948 роках — директор, із грудня 1948 по 1973 рік — ректор Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Автор праць з історії партії, серед інших «Торжество ленінської національної політики КПРС» (1972).

Помер 22 грудня 1992 в Києві.

Особисте життя

Мав дружину та двох синів, старший з яких, Вілен Чеканюк, став художником. У Львові познайомився зі співачкою Оксаною Петрусенко. Між ними спалахнув роман. Оксана завагітніла та народила сина Олександра Петрусенко. Та на восьмий день після пологів несподівано померла. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів.^[2] Андрій Чеканюк сина признавати не схотів. В голодному 1946 році подруга співачки, що всиновила її молодшого сина, привела Олександра до батька і попрохала допомоги. Він вигнав її з кабінету. Попри все Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.^[3]

Нагороди

два ордени Леніна (15.09.1961, 1966)
орден Червоного Прапора (1943)
орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
два ордени Вітчизняної війни ІІ ст.
медалі
Заслужений працівник вищої школи УРСР (1976)
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР

Примітки

↑ Члени-кореспонденти НАН України. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 23 грудня 2011.
↑ Цалик Станіслав (15.07.2010). Оксану Петрусенко отруїла дружина маршала Тимошенка. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 01.08.2018.
↑ Савенко Євген. Оксана Петрусенко. „Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!..“. Мистецька сторінка. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 01.08.2018.

Джерела

Чеканюк Андрій Терентійович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 266–267.
Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 79.
Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
Чеканюк Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.