PROFILPELAJAR.COM

Ціп'як собачий

Доросла особина Dipylidium caninum

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Плоскі черви (Platyhelminthes)
Клас:	Цестоди (Cestoda)
Ряд:	Циклофілліди (Cyclophyllidea)
Родина:	Dipylidiidae
Рід:	Dipylidium
Вид:	Ціп'як собачий / огірковий

Біноміальна назва

Dipylidium caninum
(Linnaeus, 1758)

Посилання

Вікісховище:	Dipylidium caninum
EOL:	2922949
NCBI:	66787

Ціп'як собачий, або гарбузоподібний, або огірковий (лат. Dipylidium caninum, англ. flea or double-pore or cucumber or dog tapeworm) — гельмінт ряду Циклофілліди (Cyclophyllidea), класу цестод (Cestoda). Доросла стадія паразитує зазвичай у кишечнику собак, котячих, а також може заражати людину. Зараження кінцевого хазяїна відбувається внаслідок поїдання проміжних хазяїв — бліх Ctenocephalides canis і Ctenocephalides felis. У людини казуїстично спричинює рідкісне захворювання — дипілідіоз.

Класифікація

Dipylidium caninum належить до роду Dipylidium, родини Dipylidiidae, ряду Cyclophyllidea, класу Cestoda.

Етимологія

Класифікаційну латинську назву складає поєднання слів — «Di» та «pylidium» — два проходи і «caninum» — собачий.

Будова

Гельмінт має стрічкоподібну форму, а стробіла (тіло) його складається з тісно пов'язаних сегментів (проглотид). Дорослий гельмінт сягає в довжину 20-60 см, 3 мм завширшки. Проглотиди об'єднані в ланцюжкову стробілу і прикріплені до сколекса (голівки). Сколекс має висувний ростеллюм (невеликий хоботок) з чотирма рядами (вінчиками) гачків, разом з чотирма присосками, що забезпечує міцне прикріплення гельмінта в кишечнику основного хазяїна.

Особливості травної системи і нервового апарату

Dipylidium caninum не мають кишкової трубки, а харчування гельмінта йде всією поверхнею за допомогою мікроворсинок, що покривають усю стробілу ззовні, всередині тіла гельмінта є ферменти, які перетравлюють всмоктані з кишечнику хазяїна. Екскреція відбувається за допомогою складної системи збиральних трубок. Гельмінт не має порожнини тіла, а внутрішні органи розташовані в пухкій клітинній паренхімі, нервову систему складають головний сколексний вузол та поздовжні нервові стовбури, як у всіх цестод.

Статевий апарат

Вони є гермафродитами, що запліднюються або перехресно (між сусідніми проглотидами) або в одній й тій же проглотиді, де є обидва статеві апарати.

Характеристика кінцевих проглотид паразита

Найбільш дальні від сколекса проглотиди, які містять матку, що заповнена великою кількістю капсул, які заповнені 3-30 яйцями з онкосферами (зародками), здатні відділятися від стробіли і виходити у довкілля з кишечника. Рідко проглотиди можуть зруйнуватися у кишках і капсули звільняють вже там. Зрілі проглотиди за формою нагадують насіння огірка або пляшкоподібні сорти гарбуза, за що паразит і дістав свої додаткові назви. Завдяки червонуватому відтінку оболонок яєць, зрілі проглотиди мають характерний рожевий відтінок.

Життєвий цикл

Капсули накопичуються в періанальних складках, потім потрапляють у зовнішнє середовище — у підстилку для тварин, на їхню шерсть, у щілини підлоги. Після проковтування яйця в проміжному хазяїні, блохах Ctenocephalides SPP., волосоїдах Ischnocera з неї вивільняється онкосфера, яка проникає в стінку кишечника, потім у порожнини тіла комахи, і розвивається в цистицеркоїдну личинку. Кінцевий хазяїн з хребетних (це хижі м'ясоїдні тварини: собака, котячі, лисиці, вовк, шакал, песець, єнот тощо) заражається при проковтуванні дорослої блохи, яка містить цистицеркоїд. Собака є основним хазяїном Dipylidium caninum. У тонкому кишечнику кінцевого хазяїна цистицеркоїд перетворюється на дорослого стрічкового гельмінта, який досягає зрілості приблизно через 1 місяць після зараження. Дорослі особини живуть у тонкому кишечнику хазяїна.

Клінічні прояви дипілідіозу у людей

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Дипілідіоз.

Лікування та профілактика

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Дипілідіоз.

Галерея

Проглотида Dipylidium caninum
Dipylidium caninum
Dipylidium caninum (експонати Каунаського зоологічного музею)

Джерела

Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
CDC/ DPDx Dipylidium caninum Infection [1] [Архівовано 16 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)