PROFILPELAJAR.COM

Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього
	; Вознесенська церква з дзвіницею (квітень 2017 року)
	50°16′32″ пн. ш. 35°57′46″ сх. д. / 50.27558333° пн. ш. 35.96276667° сх. д.
Тип споруди	православний храм
Розташування	Україна, Золочів
Початок будівництва	1884
Стиль	неокласицизм
Належність	православ'я
Єпархія	Харківська єпархія УПЦ МП
Оригінальна назва	Вознесенський храм
Епонім	Вознесіння Господнє
	Церква Вознесіння Господнього (Золочів) (Україна)
	Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вознесенський храм.

Церква Вознесіння Господнього — чинна церква у Золочеві. Належить Харківській парафії Української православної церкви Московського патріархату.

Історія

Церква Вознесіння Господнього — це єдина збережена церква з чотирьох, які існували у Золочеві. Згідно з історичними довідками, церква, майже на околиці Золочева була збудована у 1884 році — через 117 років після заснування селища. Початкова назва церкви збереглася до наших днів.

Споруда церква була цегляна, однобанна. Станом на 1904 рік у ній було 2542 парафіян. Церква мала своїх 32 десятин орної землі та цегельний завод ще з 2 десятинами землі. Капітал приходу становив 3 тисячі рублів. Служили в ній три представники духовенства: священик, диякон і псаломщик. Настоятель мешкав у церковному будинку, двоє інших — у власних оселях.

До складу приходу входили хутори: Бугаї, Дубієв та Орішник. За свідченням надпису на дзвіниці храму, що зберігся й донині, його було збудовано протоіреєм Василем Владиковим. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Для поліпшення функціонування та розвитку народної освіти єпископ Слобідський Український і Харківський Христофор Сулима 8 січня 1806 року звернувся до Слобідсько-Українського цивільного губернатора Івана Бахтіна з проханням про дозвіл на відкриття парафіяльних училищ в «заштатних містах та інших багатолюдних поселеннях, де діють 2-3 церкви».

Станом на 1910 рік у селищі Золочів Свято-Вознесенського приходу також діяв такого роду навчальний заклад. Крім того, працювали одне міське 4-класне і три земських училища, дві церковно-парафіяльні школи. В церковно-парафіяльному училищі було три відділення, де відбувалося «змішане» навчання: 26 хлопчиків та 22 дівчинки від 8 до 14 років. Всі вони мешкали у Золочеві і були дітьми селян.

Курс навчання тривав три роки. Опікувався училищем харківський купець Микола Андрійович Жмудський. Законовчителями працювали священики Гаврило Ковалевський та Василь Іванов, вчителями — диякони Михайло Анісімов і Олексій Поніровський.

З 1900 року в Золочеві діяла також богодільня для бідних та знедолених. Вона утримувалася на кошти міста, храму й пожертвування місцевих жителів.

1917 року майно церкви було націоналізоване. Але, незважаючи на атеїстичні настрої у керівництва СРСР, у Золочевському районі на початок 30-их років минулого століття близько половини сільських вчителів були священиками.

У 1961 році був знищений Свято-Миколаївський храм. Тоді у селищі залишився лише один храм — Вознесенський.

Теперішній час

В кінці 1990 року настоятелем був призначений архімандрит Антоній. За допомогою нечисельних парафіян він став упорядковувати територію храму, відкрив рахунок для коштів на ремонт храму.

У липні 1991 року Золочівський Свято-Вознесенських храм очолив отець Богдан (Богдан Йосипович Іванчук, нині — благочинний 8-го округу, протоірей). Завдяки матеріальній допомозі Івашківського спиртзаводу храм отримав нові мідні куполи. На 2,5 тони міді, які були використані у реставрації церкви значну частину коштів виділив саме це підприємство.

29 березня 2009 року вперше в новій історії храму зазвучав колокольний дзвін. Дзвін важить 800 кг.