Цекало Олександр Євгенович

Олександр Цекало
Ім'я при народженніОлександр Євгенович Цекало
Народився22 березня 1961(1961-03-22) (63 роки)
Київ, УРСР
Країна СРСР
 Росія
 США
 Україна
Національністьукраїнець/єврей
Місце проживанняРосія Росія
Діяльністьмузикант, телеведучий, актор
Alma materВыща школа технології та енергетикиd
Знання мовросійська, англійська і українська
Роки активності1986 — тепер. час
Жанрпоп, шоу-бізнес, кінематограф і телебачення
Посадаголовний редактор
Родичібрат Віктор Цекало
Брати, сестриЦекало Віктор Євгенович
У шлюбі зМілявська Лоліта Марківна, Darina Ervind і Q120264810?
Нагородидив. текст
IMDbID 0874888
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цекало.

Олександр Євгенович Цека́ло (22 березня 1961, Київ, Київська область, УРСР, СРСР) — радянський та російський артист українського походження, музикант, актор, телеведучий, продюсер, творець проектів «Велика різниця» та «Прожекторперісхілтон».

Біографія

Народився в Києві у родині інженерів-теплоенергетиків Євгена Борисовича Цекала та Олени Леонідівни Волкової.

Батько — українець, мати — єврейка[1]. Старший брат — український актор Віктор Цекало. Походження прізвища Цекало невідоме. Навчався грі на фортепіано, навчився грати на гітарі й уже в школі пробував себе в концертній діяльності, створивши гурт «ВОНО». Брав участь у самодіяльності та театральних постановках.

Закінчивши в 1978 році школу, вступив на заочне відділення Ленінградського технологічного інституту целюлозно-паперової промисловості, одночасно з навчанням працював у Києві слюсарем-наладником, грав у самодіяльному театрі, а в 1979 році створив квартет «Капелюх». Пізніше на запрошення Київського естрадно-циркового училища разом з іншими учасниками квартету вступив на другий курс.

Екстерном закінчив ЛТІ ЦПП, працював у Київському театрі естради монтувальником сцени, освітлювачем. Закінчивши 1985 року училище, він почав працювати в Одеській філармонії. У 1986 році Олександр Цекало із Лолітою Мілявською створив кабаре-дует «Академія», а в 1989 році вони приїхали у Москву.

Спочатку дует виступав на естраді, в клубах і ресторанах, а до середини 1990-х «Академія» стала одним з найпопулярніших акторських ансамблів. 1996 року Лоліта і Олександр стали вести програму «Доброго ранку, країно!». Після розпаду кабаре-дуету «Академія» у 2000 році Олександр Цекало брав участь у ряді телевізійних проектів, у тому числі популярній програмі «Старі пісні про головне», озвучував фільм «Приватні хроніки. Монолог».

2001 року він виконав головну роль у фільмі Тиграна Кеосаяна «Конвалія срібляста». До лютого 2003 року Олександр Цекало був виконавчим продюсером мюзиклу «Норд-Ост», потім — генеральним продюсером компанії «Російський мюзикл», режисером-постановником мюзиклу «12 стільців». З вересня 2002 року Олександр Цекало займає посаду виконавчого продюсера телеканалу «СТС». Крім того, Олександр виступав як режисер-постановник мистецьких вечорів Ігоря Крутого, фестивалю «Кінотавр», сольних концертів Анжеліки Варум і Алсу.

З літа 2002 року по 2005 рік обіймав посаду виконавчого продюсера розважальних програм департаменту власного виробництва телеканалу СТС[2]. З 2005 по 2006 рік - генеральний продюсер СТС[3][4].

З 1 серпня 2006 року по 1 червня 2007 року - директор департаменту виробництва розважальних програм СТС[5][6]. За даними порталу "Sostav.ru", був звільнений після конфлікту з генеральним директором каналу Олександром Роднянським: останній був незадоволений тим, що Цекало, будучи штатним працівником СТС, працював ведучим музичного конкурсу "Дві зірки" на "Першому каналі", тоді як самого Цекало не влаштовували запропоновані йому фінансові умови[7]. За словами самого Цекало, він пішов з каналу за власним бажанням[8], що також підтверджує його колишній колега по СТС В'ячеслав Муругов[9], а ведучим шоу "Дві зірки" Цекало став після того, як генеральний директор "Першого каналу" Костянтин Ернст домовився про це з Роднянським[10][11].

З 2005 по 2015 рік - видавець і головний редактор журналу про сигари "Hecho a mano"[12][8].

З 2006 до 2014 року і в 2017 році - ведучий "Першого каналу"[13] ("Дві зірки", "Хвилина слави"[14], "Велика різниця"[15], "Прожекторперісхілтон"[16]).

З 25 червня 2007 року до 30 липня 2008 року - заступник генерального директора, директор дирекції спецпроектів "Першого каналу"[17][18].

З 2008 року - генеральний продюсер і співвласник продюсерської компанії "Среда". Компанія займається виробництвом художніх фільмів і серіалів, раніше випускала розважальні телепрограми[19].

У 2013 році дебютував як журналіст, взявши інтерв'ю у стендап-коміка Едді Іззарда для журналу "Time Out"[20], директора дирекції кінопоказу "Першого каналу" Сергія Тітінкова і генерального продюсера ТНТ Олександра Дулерайна для журналу "GQ"[21] та у своєї своячки - співачки Віри Брежнєвої - для журналу "Interview"[22].

У 2016 році виявився першим російським продюсером, кому вдалося продати свій серіал - "Мажор" - найбільшому в світі американському онлайн-кінотеатру "Netflix"[23]. У 2017 році продав цій компанії ще п'ять серіалів: "Фарца", "Метод", "Сарана", "Sparta" і "Територія"[24][25].

У 2017 році за сприяння телеканалу "ТВ-3" став першим продюсером Росії, хто випустив свій серіал - "Гоголь" - у кінопрокат[26][27].

У 2018 році став ментором освітньої програми "Showrunner" у Московській школі кіно[28][29].

Родина та особисте життя

Після гучного розлучення з Лолітою у 2000 році Олександр Цекало тривалий час жив у фактичному шлюбі з Яною Самойловою. Напередодні 2008 року Цекало одружився з 23-річною Вікторією Галушкою (молодшою сестрою колишньої солістки «ВІА Гра» Віри Брежнєвої), весілля було непублічним.

Родина тепер живе в будинку, побудованому Цекало в Підмосков'ї. 17 грудня 2008 року на будинок під час святкування дня народження дочки було скоєно розбійний напад — викрадено майно на загальну суму 11,5 млн рублів (прибл. 2,3 млн гривень)[30].

Нагороди

  1. Премія «Профі»
  2. Премія «Зірка»
  3. Премія «Овація»
  4. Премія «Золотий грамофон»

Примітки

  1. ↑ Інтерв'ю Первого канала у Александра Цекало. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 16 червня 2012.
  2. ↑ Александр ЦЕКАЛО: «ТВ — магия общения». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  3. ↑ СТС : Александр Евгеньевич Цекало. web.archive.org. 19 червня 2006. Архів оригіналу за 19 червня 2006. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ Биография Александра Цекало | РИА Новости. web.archive.org. 23 квітня 2016. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  5. ↑ СТС разделил шоу и ситкомы › Лениздат.ру. web.archive.org. 11 серпня 2017. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  6. ↑ Александр Цекало нашел работу на Первом?. web.archive.org. 16 липня 2018. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ Александр Цекало займется спецпроектами на Первом канале. web.archive.org (рос.). 11 серпня 2017. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  8. ↑ а б Почетный академик - Архив - WomanHit.ru. web.archive.org. 15 травня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ Газета.Ru - «На СТС мата нет и не может быть». web.archive.org. 20 березня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2008. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ Александр ЦЕКАЛО: Еще раз жениться не собираюсь!. web.archive.org. 15 травня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  11. ↑ Вячеслав Муругов: «Мы делаем народное ТВ» | Культура | Аргументы и Факты. web.archive.org. 21 серпня 2018. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ Hecho a mano - журнал "Hecho a mano". web.archive.org. 16 травня 2018. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  13. ↑ Как Александр Цекало перестал быть клоуном | GQ Россия. web.archive.org. 19 січня 2022. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ Программная дуэль: «Минута славы» против «Ты смешной». web.archive.org. 17 травня 2021. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  15. ↑ Хохмили два товарища. web.archive.org. 17 травня 2021. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ 20 самых популярных телеведущих - Публикации - Первый канал. web.archive.org. 3 червня 2011. Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. ↑ Александр Цекало назначен заместителем Генерального директора Первого канала. Новости. Первый канал. web.archive.org. 16 травня 2020. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  18. ↑ Александр Цекало уволился с поста замгендиректора "Первого канала" – Бизнес – Коммерсантъ. web.archive.org. 12 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  19. ↑ Продюсерская компания Среда | Генеральный продюсер Александр Цекало Генеральный директор Иван Самохвалов | Ассоциация продюсеров кино и телевидения | Ассоциация продюсеров кино и телевидения. web.archive.org. 27 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  20. ↑ «Стендап скорее похож на рок-н-ролл» | Город | Time Out. web.archive.org. 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  21. ↑ Российские продюсеры о том, что мы будем смотреть дальше | GQ Россия. web.archive.org. 14 лютого 2023. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  22. ↑ Вера Брежнева: "На музыкальном рынке не хватало меня" (новости TopHit.ru). web.archive.org. 6 листопада 2018. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  23. ↑ Метод Цекало: как шоумен стал первым российским партнером Netflix :: Бизнес :: Журнал РБК. web.archive.org. 8 липня 2017. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  24. ↑ How Alexander Tsekalo and Russian TV series conquered Netflix and the world - Russia Beyond. web.archive.org. 12 жовтня 2018. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  25. ↑ Netflix купил права на сериалы Цекало | Герои Tatler | Tatler – журнал о светской жизни. web.archive.org. 4 червня 2017. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 29 березня 2024. [Архівовано 2017-06-04 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Александр Цекало: Телеканалы меняются в лучшую сторону, это неизбежно - Газета Труд. web.archive.org. 22 серпня 2017. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  27. ↑ Телеканал ТВ-3 покажет телесериал «Гоголь» сначала в кинотеатрах, а лишь потом на телеэкране – ВЕДОМОСТИ. web.archive.org. 22 червня 2018. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  28. ↑ Александр Цекало - Шоураннер. web.archive.org. 15 червня 2022. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  29. ↑ В России начнут учить на шоураннеров - Вокруг ТВ. web.archive.org. 5 липня 2018. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  30. ↑ Олександр Цекало став жертвою розбійного нападу. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 26 листопада 2010.

Посилання