Харків (лідер ескадрених міноносців)

Харків


Служба
Тип/клас лідер ескадрених міноносців
Держава прапора РСФСР
СРСР
Належність Військово-морський флот СРСР
На честь місто Харків
Корабельня ССЗ № 198 ім. Андре Марті
Закладено 19 жовтня 1932
Спущено на воду 9 вересня 1934
Введено в експлуатацію 10 листопада 1938
Загибель 6 жовтня 1943
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 2030 т стандартна,
3080 т повна
Довжина 122,0 м (між перпендикулярами)
127,5 м найбільша)
Ширина 11,7 м (найбільша на міделі)
Висота 5,6 м (висота від ватерлінії до палуби бака)
3,0 м (висота від ватерлінії до палуби юта)
Осадка 4,7 м (найбільша)
Бронювання немає
Технічні дані
Рухова установка 3 турбозубчатих агрегати
Гвинти 3 гвинта
Потужність 66 000 к. с. (48,6 мВт)
Швидкість 40 вузлів (повна)
43,57 вузлів (максимальна на випробуваннях)
Дальність плавання 873 милі на 40 вузлах
2100 миль на 20 вузлах
Озброєння
Артилерія 5 (5 × 1) × 130-мм гармат Б-13-2с
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм ТА (16 торпед 53-Ф; або 53-36 або 53-38
до 68 мін КБ
до 76 мін загородження зразка 1926 р.
до 124 мін зразка 1908-1939 рр.
Зенітне озброєння 2 (1 × 2) × 76-мм зенітних гармати 34-К

4 × 37-мм автоматичних гармати 70-К
4 × 12,7 мм кулемети ДК
З кінця 1930-х — 4 × 12,7-мм кулемети ДШК

«Харків» — лідер ескадрених міноносців проєкту 1, побудований для радянського Військово-Морського Флоту. Лідер «Харків» брав участь у боях в складі Чорноморського флоту під час німецько-радянської війни.

Будівництво та випробування

Закладка «Харкова» відбулася 19 жовтня 1932 року на стапелі суднобудівного заводу № 198 імені Андре Марті, спуск корабля на воду був проведений 9 вересня 1934 року. Після завершення випробувань, 10 листопада 1938 року «Харків» увійшов до складу 3-го дивізіону Загону легких сил Чорноморського флоту[1] .

Історія служби

24 червня 1941 року разом з есмінцями «Беспощадний» і «Смишлений» вийшов в район острова Зміїний для попередження набігу шести ворожих есмінців на бази радянського флоту для висадки німецького десанту в районі Одеси. Після доби маневрування в заданому районі кораблі повернулися на базу — припущення командування про висадку десанту виявилося помилковим.

25 червня лідер «Харків» супроводжував лідер «Москва» в його першому і останньому бою (набіг на Констанцу), і коли той підірвався та розламався навпіл, «Харків» був змушений покинути екіпаж потопаючого лідера і рятуватися від обстрілу береговою батареєю «Tirpitz», атак підводного човна і бомбардувань з повітря одночасно. При терміновому поверненні на базу лідер кілька разів стикався з поломками в котлах (лопалися трубки), і через це швидкість лідера часто падала до 5-6 вузлів (до усунення неполадок в якомусь з котлів). Незважаючи на це, корабель успішно ухилявся від бомб і відбивав атаки авіації (збив один «Junkers Ju 87»). Існує версія, що через деякий час пошкоджений лідер ухилився від торпед радянського підводного човна Щ-206, що помилково атакував його та був потоплений есмінцем «Смишлений», що підоспів на допомогу «Харкову». Ця версія вступає в протиріччя з архівними даними[2] .

6 вересня лідер «Харків» з есмінцем «Дзержинський» був направлений в Одесу з вантажем стрілецької зброї та боєприпасів на борту. Незважаючи на те, що три ворожі батареї відкрили вогонь по проходу в порт, лідер все ж пройшов до порту і розвантажився, після чого обстріляв позиції противника і вийшов назад в море.

15 вересня забезпечував перехід 18 судів з евакуйованими військами та мирним населенням з Одеси до Севастополя.

Загибель

Загинув 6 жовтня 1943 року разом з есмінцями «Беспощадний» і «Способний» від нальоту німецьких бомбардувальників.

Німці помітили кораблі у відкритому морі. Після перших бомбардувань «Харків» і «Беспощадний» втратили хід, і «Способний» почав по черзі їх буксирувати. Але на лідері вдалося ввести в дію один з котлів, і напівзатонулий корабель зміг дати 9-вузловий хід кормою вперед. Незабаром від прямих попадань шести бомб «Беспощадний» завалився на борт, розламався і затонув, а пізніше, занурюючись носом вперед і одночасно ведучи вогонь з гармати ГК і зенітного автомата, зник під водою і лідер. Через 2,5 години «Способний» підібрав з води моряків, які залишилися в живих. Після цього він отримав потрапляння авіабомби, на борту виникла пожежа, і есмінець злетів на повітря від вибуху власних глибинних бомб. Торпедні і сторожові катери, а також гідролітаки підібрали з води 123 людини. Загинуло 780 моряків, у тому числі командир лідера «Харків» капітан 2-го рангу П. І. Шевченко. Втрата трьох кораблів привела до того, що всі великі кораблі Чорноморського флоту були переведені в резерв Ставки Верховного Головнокомандувача. У подальшому вони не брали участі в бойових діях [3] [4] .

Командири

  • 05.1937 — 08.1937 — Коновалов. Гаврило Якимович
  • 05.1937 — 03.1938 — Жуков Євген Миколайович
  • 07.1938 — 08.1939 — капітан 2-го рангу Марков Філіп Савелійович
  • 09.1939 — 06.1942 — капітан 3-го рангу Мельников Петро Олександрович
  • 06.1942 — 10.1943 — капітан 2-го рангу Шевченко Петро Ілліч

Див. також

Прим

  1. ↑ Качур П. И. «Гончие псы» Красного флота. «Ташкент», «Баку», «Ленинград». — Москва : Яуза, Коллекция, Эксмо, 2008. — С. 78.
  2. ↑ Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — Москва : Яуза, Коллекция, Эксмо, 2008. — С. 120. — ISBN 978-5-699-25285-5.
  3. ↑ Платонов, 2002, с. 222.
  4. ↑ Балакин, 1997, с. 20—21.

Література

  • Качур П. И. «Гончие псы» Красного флота. «Ташкент», «Баку», «Ленинград». — Москва : Яуза, Коллекция, Эксмо, 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-31614-4.
  • Conway’s All the World’s Fighting Ships, 1922—1946. — London : Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0-85177-146-7.
  • Платонов А. В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: Полигон, 2002. — 640 с. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.
  • Балакин С.А. «Сообразительный» и другие эскадренные миноносцы проекта 7У. — М. : Моделист-конструктор, 1997. — 32 с. — (Морская коллекция, 1997, №6)

Посилання