За 1907–1914 роки на іподромі побудували нові трибуни для рисистих перегонів (випробовування рисаків, запряжених у спеціальні двоколісні екіпажі, рос. — рысистые бега) — за проектом архітектора Здислава Харманського[1]. Вони збереглись донині (стиль — романтичний модерн)[1].
У 1910-х роках на іподромі проводилися велогонки та показові польоти заїжджих і місцевих пілотів — Івана Заїкіна[ru], Сергія Уточкіна, Віктора Дибовського, Степана Гризодубова та інших[5]. Останній вперше в повітря здійнявся саме на іподромі. У 1910 році Гризодубов збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Випробував свій двомісний апарат він навесні 1911 року — але аероплан лише їздив по полю іподрому, а піднятися в повітря не зміг. Згодом Гризодубов сконструював ще два літаки — Г-2 і Г-3, на останньому з яких успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912–1914 роках.
14 травня1911 року на ньому відбувся перший у місті офіційний публічний футбольний матч — з великою кількістю глядачів[6]. 16 жовтня1911 року на іподромі провели перші в історії міста публічні змагання поліцейських собак[7]. На них зібралися тисячі глядачів, у тому числі — перші особи Харківської губернії на чолі з губернаторомКатериничем. Після закінчення змагань 14 собачих інструкторів отримали з рук губернатора срібні годинники з портретами імператора. Чистий виторг від заходу склав 907 рублів 64 копійки[7].
Під час революції іподроми зупинили роботу, але в Харкові в 1917–1919 роках перегони періодично проходили. Повноцінно іподром запрацював у 1921. У 1920-х роках, до спорудження площі Дзержинського (тепер — площа Свободи), на ньому проходили демонстрації трудящих. У 1926 р. скаковий іподром був зачинений, його територію згодом поглинув Харківський авіазавод, проте продовжив працювати іподром для рисистих перегонів[8].
У 1930 році іподром отримав статус всесоюзного і потрапив у четвірку найкращих у країні — разом з московським, ленінградським і п'ятигірським[1]. Іподром мав упорядковані стайні, професійний колектив наїзників, сучасні трибуни і бігову доріжку з освітленням, що дозволяло проводити перегони ввечері[1].
Післявоєнний період
Під час Другої світової війни іподром дуже постраждав, хоча бойові дії на його території не проходили: стіни трибун були в дірках, стайні — зруйновані, бігова доріжка — перерита траншеями і окопами[1]. Та вже в 1946 році він працював повноцінно — мав коней, корми для них, високу відвідуваність і колектив наїзників[1].
У 1953 році кіннота як рід військ була скасована, а Головне управління конярства і конерозведення — ліквідоване. Через це закрилися спеціалізовані заводи, державні стайні, племінні ферми, а підприємства, що випускали вироби для кінноти — переорієнтувалися на іншу продукцію. Однак Харківський іподром продовжував працювати.
У 60-70-ті роки галузь конярства стабілізувалась — у тому числі завдяки розвитку торгівлі племінними і спортивними кіньми та вдалим зарубіжним виступам спортсменів[1]. Головне управління конярства і конерозведення відновили. При Харківському іподромі відкрилася кінноспортивна школа «Спартак», що стала центром розвитку кінного спорту у місті[1]. Були реконструйовані старі стайні і побудовані нові, а також — гараж, житлові та виробничі приміщення підсобного господарства; заасфальтована частина території.
У 70-80-ті роки іподром відзначився результативною роботою по виявленню рисаків високого класу[1].
У 90-ті, через перехід на ринкові відносини, різко погіршився економічний стан кінних господарств. Робота іподрому стала збитковою: відвідуваність заходів знизилась, разом з нею — і об'єми тоталізатора, а власники коней не платили за їх утримання[1]. Як наслідок — працівники звільнялися, скоротилася кількість коней, яких випробовували, і погіршилася їх якість[1].
Іподром для кінних перегонів — не зберігся кінень ХІХ-початок ХХ століття
Фасад будівлі трибун для рисистих перегонів сьогодні березень 2008
Сучасність
На початку 2000-х іподром збанкрутів[2]. У 2005 році його арендувало ТОВ «Харківський кінний завод»[2]. На території іподрому товариство відкрило тренувальне відділення, де проходять підготовку молоді коні з усієї України[2]. Під час тренувань виявляють робочі якості коня. Залежно від отриманих оцінок — тварину або продають, або залишають на заводі як виробника[2].
15 травня2005 року завод провів кінно-спортивне свято, присвячене відкриттю перегонів[9]. Тоді до випробувань вже було підготовлено 60 коней і на заводі планували проводити перегони щонеділі і ввести тоталізатор[9]. Змагання проходили без офіційних ставок, але були розіграні три призи — першотравневий, губернаторський і на честь Дня Перемоги[9].
У серпні 2006 року на іподромі відбувся перший за роки незалежності забіг на приз міського голови[10]. Призовий фонд склав 5 тисяч гривень — їх розділили між трьома переможцями[10]. Напередодні — було відновлено бігове поле, реконструйовано стайні, підсобні приміщення і глядацькі трибуни[10].
У 2010 році ТОВ «Харківський кінний завод» потрапило у список підприємств, які не платять за оренду землі — за використання території іподрому товариство заборгувало місту понад 20,5 мільйонів гривень[3].
На іподромі можна брати уроки верхової їзди — при ньому працює кінний клуб[16]. Також у його стайнях розміщені коні, які служать в харківському кавалерійському взводіполіції[16].
Зона Сумской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.