Фінські літератори, що увійшли до числа 100 найвідоміших осіб в історії країни за результатами загального голосування у рамках телепроєкту «Великі фіни» (2004), за хронологією:

Під поняттям «Фінська література» у цій статті слід розуміти літературу фінською мовою, яка творилася на території сучасної північно-європейської держави Фінляндії у різний період її історії — у складі Швеції, Російської імперії, у незалежній Фінляндській Республіці.

Поняття Література Фінляндії охоплює як літературну традицію фінською, так і шведською мовами, зокрема у Фінляндії ХХ століття виокремилось поняття шведськомовної літератури Фінляндії, що має значний вплив на літературний процес у країні та популяризацію літератури Фінляндії у світі, а також літературні традиції деякими іншими мовами, зокрема місцевими саамськими.

Найдавнішим жанром фінського фольклору, що мав багато спільного з карельським, є руни.

У Середньовіччя виникли балади. Фінська народна проза представлена казками, легендами, переказами і бувальцями.

Перша пам'ятка писемності власне фінською мовою — «Азбука» Мікаеля Аґріколи. Однак аж до початку XIX століття фінською друкували переважно церковні книжки.

Зростання національної свідомості фінів сприяв у XVIII столітті пробудженню інтересу до національної історії, міфології та фольклору. Визначним культурним діячем 1-ї половини XVIII століття був Даніель Юсленіус, який у своїх творах (латиною) прославляв фінський народ.

У XIX столітті — столітті європейського пробудження — фінська література розвивалась переважно як просвітительська. Найвідоміші письменники цього часу — Яакко Ютейні, Карл Аксель Готлунд (Carl Axel Gottlund^[fi]).

Також у загальноєвропейському тренді у Фінляндії в цей час розивається романтизм — його досягнення пов'язані з літературно-громадською діяльністю А. І. Арвідссона. Величезне значення для розвитку фінської літературної традиції мало видання Еліасом Леннротом народного епосу «Калевала», що став джерелом сюжетів і образів для багатьох письменників і поетів. Видатну роль в історії фінської культури в цей час відіграли також поет Йоган Рунеберг і філософ, публіцист і критик Йоган Вільгельм Снелльман.

У XIX ж столітті були закладені міцні реалістичні традиції фінської літератури, вірною яким вона лишалася у творчості багатьох її представників ХХ століття і сучасності, — реалістом виступив основоположник нової фінської літератури, зачинатель національних драматургії й роману Алексіс Ківі.

У вказаний період написані також фінські історичні романи (Захаріас Топеліус), з віршами і п'єсами виступив Каарло Крамсу (Kaarlo Kramsu^[fi]). До соціальної тематики, опису фінських міста й села, людських взаємовідносин і загально-людських проблем була звернута творчість низки письменників-реалістів, що на тепер належать до класиків фінської літератури, вивчаються у школах і лишаються популярними і в наш час — Мінна Кант (писала про становище жінки, борючись за права жіноцтва), Юхані Ахо, Арвід Ярнефельт, Касімір Лейно тощо.

На початку ХХ століття фінська література — різнопланова, різножанрова, сформувалися її різноманітні течії. Так, наряду з неоромантичним напрямком, яскравими виразниками якого стали видатний лірик Ейно Лейно, L. Onerva^[fi], Волтер Кілпі (Volter Kilpi^[fi]), з'явилась і робітничо-пролетарська поезія (Kössi Kaatra^[fi]).

Проте панівним у фінській літературі залишався реалізм — його яскраві представники цього періоду Ілмарі Кіанто (Ilmari Kianto^[fi]), Марія Йотуні (Maria Jotuni^[fi]), Йоель Лехтонен. До видатних фінських письменників-реалістів цього ж часу належить єдиний дотепер фінський літератор-лауреат Нобелівської премії з літератури Франс Ееміль Сіланпяя, який був удостоєнний цієї високої світової нагороди у перший рік Другої свіової війни (1939) «за його глибоке розуміння селян своєї країни і вишукане мистецтво, з яким він зображував їх спосіб життя і їх зв'язок з природою».

• Література у статті Фінляндія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.. — с. 602
• Фінська література [Архівовано 24 липня 2011 у Wayback Machine.] у Літературній енциклопедії в 11 тт. (1929—1939), М., Т. 11, 1939