Після початку Першої світової війни Госсбах разом з полком бився на Західному фронті. Брав участь у вторгненні до Бельгії, бої за Намюр, Мальмеді, штурмі Льєжа. 1 листопада 1914 року, після того, як його полк передислокували на російський фронтдо Східної Пруссії, став ад'ютантом III батальйону його полку; на цій посаді перебував до 15 вересня 1916 року. Згодом служив у 419-му піхотному полк полковим ад'ютантом. З 2 березня по 12 листопада 1918 року він проходив службу у штабі XVIII армійського корпусу. Після завершення війни повернувся у рідний полк. За час війни відзначений Залізними хрестами обох ступенів, Ганзейським хрестом і австрійським орденом «За військові заслуги».
1919 році Госсбах воював у складі фрайкора проти комуністів в Тюрингії. Потім він продовжив службу в рейхсвері. З жовтня 1927 — у військовому міністерстві Веймарської республіки. З серпня 1934 до січня 1938 року — ад'ютант (від сухопутних сил) рейхсканцлера Німеччини Адольфа Гітлера. З березня 1937 — оберст. На початку 1938 року Госсбах був свідком того, що до Гітлера прибув Герман Герінг з документами, які підтверджували, що головнокомандувач Сухопутних військ вермахту генерал Вернер фон Фріч, замішаний у гомосексуальних зв'язках. Порушуючи наказ Гітлера, Госсбах передав справу особисто Фрічу, щоб попередити його про висунуті звинувачення. Фріч дав своє слово офіцеру, що це — «нахабна брехня», а Госсбах передав це повідомлення Гітлеру. Через два дні Госсбах був звільнений зі своєї посади, ад'ютанта Гітлера.
1 грудня 1939 року оберст Госсбах повернувся на посаду командира 82-го піхотного полку 31-ї дивізії, на чолі якої бився у Французькій кампанії. 7 жовтня 1940 року за бойові заслуги в битвах у Франції нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
У лютому — березні 1942 року — в командному резерві, з 1 березня 1942 — генерал-майор. З 1 квітня 1942 — командир 82-ї піхотної дивізії (на південній ділянці Східного фронту). З 1 вересня 1942 — знову в командному резерві.
15 травня 1943 року призначений командиром 31-ї піхотної дивізії, що вела бойові дії в районі Орла. 2 серпня 1943 року став командувачем LVI танкового корпусу. У вересні 1943 — нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. З листопада 1943 — у званні генерал від інфантерії.
З 20 липня 1944 року — командувач 4-ї армії, яка протистояла радянському стратегічному наступу в Білорусі та в Східній Пруссії. 28 січня 1945 року його відсторонили від посади командувача армії, через те, що він порушив наказ фюрера та відступив зі своїми військами через побоювання, що на 4-ту армію чекає доля «другого Сталінграду».
З 29 січня 1945 року — знову в резерві фюрера. 8 квітня 1945 року до міста Геттінген, де перебував Госсбах наблизилися американські війська. Друзі відставного генерала попередили його, що місцевий відділ гестапо та керівництво партії НСДАП в місті збираються заарештувати Госсбаха, якого вважали традиційним противником нацистського режиму. Генерал зустрінув «гостей» з пістолетом у руці, й коли вони з'явилися влаштував стрілянину. В сутичці він примусив нацистів втекти, і буквально невдовзі в Геттінген увійшли американці, яким він здався.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх Госсбах
Hoßbach, Friedrich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019. (нім.)
Fr. Hoßbach: Einflüsse Immanuel Kants auf das Denken preußisch-deutscher Offiziere. Rundbrief der Albertus-Universität (Göttinger Arbeitskreis), Weihnachten 1953.
Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху