Фрідріх Вільгельм фон Біссінг
нім. Friedrich Wilhelm von Bissing
Народився	22 квітня 1873(1873-04-22)[1][2]  або 10 травня 1873(1873-05-10)[3]  Потсдам, Прусське королівство, Німецька імперія[1][3]
Помер	12 січня 1956(1956-01-12)[1][2][…]  (82 роки) Обераудорф, Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[1][3]
Країна	Пруссія Німецька Імперія Веймарська республіка Третій Рейх ФРН
Національність	німець
Діяльність	археолог, антрополог, єгиптолог, викладач університету
Alma mater	Боннський університет
Галузь	археологія, єгиптологія
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана  Утрехтський університет[3]
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Німецький археологічний інститут  Баварська академія наук
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько	Моріц фон Біссінг
Мати	Myrrha Wesendonckd[4]
Діти	Myrrha von Bissingd[4]
Нагороди
Фрідріх Вільгельм фон Біссінг у Вікісховищі

Фрідріх Вільгельм фон Біссінг (нім. Friedrich Wilhelm von Bissing; 22 квітня 1873, Потсдам — 12 січня 1956, Обераудорф-на-Інні) — німецький єгиптолог, археолог, професор (1906), доктор наук (1896). Член Баварської академії наук.

Син прусського генерала Моріца фон Біссінга. Вивчав класичну філологію, археологію, єгиптологію й історію мистецтва в університетах Бонна та Берліна. Учень Адольфа Ермана. В 1896 році отримав науковий ступінь доктора наук (дисертація на тему статистичних таблиць фараона Тутмоса III — «De tabula quam dicunt statistica Tuthmosis III commentatio»).

В 1897—1898 роках брав участь в роботі над створенням Берлінського словника єгипетської мови в Прусській академії наук.

Довгий час провів на розкопках в Єгипті. Разом з Людвигом Борхардтом, єгиптологом, який відкрив світу Нефертіті, проводив археологічні розкопки Великого сонячного храму, збудованого, фараоном Ніусерра в містинності Абу-Гораб. Витрати на розкопки покривав за рахунок особистих заощаджень.

Йому належить важлива роль в складанні «Загального каталогу» Каїрського єгипетського музею (фр. Catalogue général des antiquités Egyptiennes du Musée du Caire).

Після повернення з Єгипту з 1901 року працював у Мюнхенському університеті, спочатку — доцентом, пізніше — професором. Зібрав велику бібліотеку і багату колекцію старожитностей.

З 1922 року до виходу на пенсію у 1926 році, був професором в Університеті Утрехта. Останні 30 років свого життя займався приватною науковою діяльністю в м. Обераудорф-на-Інні.

Окрім наукової діяльності, Ф. фон Біссінг бул реакційним політиком, впевненим націоналістом, антисемітом і виступав проти католичної церкви. З 1925 року — член НСДАП, був другом Рудольфа Гесса . Нагороджений Золотим партійним знаком.

Був ревним протестантом, членом Генерального Синоду Євангелічно-лютеранської церкви Баварії.

• Ein thebanischer Grabfund aus dem Anfang des neuen Reichs, 1900
• Die Mastaba des Gem-ni-kai, 1905
• Das re-heiligtum des königs Ne-woser-re (Rathures), 1905 (в співавторстві з Людвигом Борхардтом).
• Einführung in die Geschichte der ägyptischen Kunst von den ältesten Zeiten bis auf die Römer, 1908
• Denkmäler ägyptischer sculptur, 1911.
• Die Kultur des alten Ägyptens, 1913
• Denkmäler ägyptischer Sculptur, 1914
• Die Kriegsziele unserer Feinde (Bibliothek für Volks- und Weltwirtschaft Heft 20), Dresden 1916
• Die Bedeutung der orientalischen Kunstgeschichte für die allgemeine Kunstgeschichte, 1922
• Agyptische Kultbilder der Ptolomaier- und Römerzeit, 1936.^[5]

• Friedrich Wilhelm von [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
• Friedrich Wilhelm Freiherr von Bissing [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.](англ.)

Це незавершена стаття про німецького науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.